Рішення № 88887882, 26.03.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/2940/20

Провадження № 2/234/1745/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Пагуліч Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 20.02.2020р звернувся до суду з дійсним позовом, вказуючи, що з 1972 року він працював за трудовим договором на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод» (далі - ПрАТ «СКМЗ»), відповідача у справі, де за листопада та грудень 2019 року йому була нарахована але не виплачена заробітна плата у розмірі: за листопад 2019 року - 23962,95грн, за грудень 2019 року - 106856,17грн. Свої вимоги мотивує тим, що 19 грудня 2019 року він звільнився з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, але при звільнені ПрАТ «СКМЗ» не виплатив йому всіх сум, які належать від підприємства, тому він ( ОСОБА_1 ) вимушений був звернутися до суду про видачу судового наказу, однак, ухвалою Краматорського міського суду від 06.02.2020р скасовано судовий наказ від 17.01.2020р, оскільки боржник ПрАТ «СКМЗ» перерахував на його ( ОСОБА_1 ) картковий рахунок 20.01.2020р - 100грн, та 22.01.2020р - 200грн у рахунок погашення заборгованості, тому загальна сума заборгованості на час складання позову складає 130519,12грн, та за час затримки за січень-лютий - 2704,16грн. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у сумі 106 856,17грн, та 89 237,28грн - загальну суму середнього заробітку за весь час затримки, а саме, за грудень 2019р, січень 2020р, лютий 2019р та березень 2020р.

Позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі.

Кравченко С.О. , представник відповідача, в судове засідання не з`явився та надав суду клопотання про розгляд даної справи у його відсутність. Крім того, відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що, позивач працював на ПрАТ «СКМЗ» з 02.11.2001р по 16.12.2019р, коли позивач звільнився з підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст.38 КЗпП України. Заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з листопада 2019 року по грудень 2019 року включно дійсно становить 106856,17грн. Звертає увагу на те, що у відповідності до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Тобто, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі враховуються робочі дні. Зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено 17.12.2019р, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року буде враховано 9 робочих днів. На ПрАТ «СКМЗ» у січні 2020 року наказом №368 від 31.10.2019р було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020р, 03.01.2020р, 06.01.2020р, 08.01.2020р, 09.01.2020р, 10.01.2020р, 13.01.2020р, 14.01.2020р, у зв`язку з чим, у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів. У лютому 2020 року наказом №391 від 26.11.2019р було оголошено 24-годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів;у березні 2020 року при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі буде враховано 18 робочих днів (до дати назначеного слухання справи 26.03.2020р), а разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі нараховано 52 робочих дня. Згідно з довідки про заборгованість по заробітній платі №158 від 16.03.2020р середньоденна заробітна плата позивача становить 1 352,08грн. Цю суму вказано без вирахування податків та зборів, а після утримання податків та зборів у розмірі 263,65грн середньоденна заробітна плата до сплати ОСОБА_1 становить 1088,43грн. Але ж позивачем при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку було використано середньоденну заробітну плату з податками та зборами, що суперечить нормам законодавства. Тому просить стягнути з підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 106856,17грн, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 17.12.2019р по день ухвалення судом рішення по справі з урахуванням середньоденної заробітної плати після утримання податків та зборів у розмірі 1 088,43 грн та 52 робочих днів, що становить 56598,36 грн.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд вважає позов обѓрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч.1ст.46 КЗпП Українивстановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Так,статтею 116 КЗпПвстановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 02 листопада 2001 року по 17 грудня 2019 року, що підтверджується наказом (розпорядженням) ПрАТ «СКМЗ» №91 від 06.11.2001р про прийом на роботу та наказом ПрАТ «СКМЗ» №115 від 17.12.2019р про звільнення ОСОБА_1 з підприємства за власним бажанням, у звьязку з виходом на пенсіюза віком, на підставі ст.38 КЗпП України.

Заборгованість ПрАТ «СКМЗ» по заробітній платі ОСОБА_1 , яка сторонами не оспарюється, за грудень 2019 року становить 106 856,17грн, про що свідчить довідка ПрАТ «СКМЗ» №158 від 16.03.2020р., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року №100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців складає 1 088,43 грн. після утримання податків і зборів, що не заперечує позивач.

Також встановлено, що на ПрАТ «СКМЗ» у січні 2020 року наказом №368 від 31.10.2019р було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020р, 03.01.2020р, 06.01.2020р, 08.01.2020р, 09.01.2020р, 10.01.2020р, 13.01.2020р, 14.01.2020р. У лютому 2020 року на ПрАТ «СКМЗ» наказом №391 від 26.11.2019р було оголошено 24-годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 26.03.2020 року (день ухвалення судом рішення), в сумі 56 598,36 грн. (1 088,43 грн. х 52 дн. (робочі дні починаючи з 17.12.2019 року до 26.03.2020 року).

Тобто, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява була подана до суду 20.02.2020 року, предмет позову - вимоги майнового характеру.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що заявлені позивачем вимоги задоволені судом частково, позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280 України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 : нараховану, але не виплачену заробітну плату за грудень 2019 року у розмірі 106 856,17 грн, середній заробіток за весь час затримки розріхунку у сумі 56 598,36 грн, а всього у сумі 163 454,53 грн (сто шістдесят три тисячі чотириста пьятдесят чотири гривні 53 коп) без утриманням з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень, 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: А.М.Лутай