Ухвала суду № 88886670, 23.04.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/18276/19

Провадження № 1-кп/947/320/20

УХВАЛА

23.04.2020 року м. Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі колегії:

головуючого судді Прохорова П.А.

суддів: Тонконоженка М.М., Чаплицького В.В.,

за участю секретаря Гремалюк В.В.

розглянувши кримінальне провадження внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12016160480000439 від 07.02.2016 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263, п. 12 ч.2 ст.115 КК України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч.2 ст. 115 КК України, за участю сторін провадження:

прокурора Терьохіна С.Є.

обвинувачених:

ОСОБА_1

захисника обвинувачених: Хасуєва ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває вказане кримінальне провадження.

Під час судового засідання, при обговоренні порушеного судом питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурор вважав за доцільне продовжити строки застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того до суду надійшло клопотання захисника обвинувачених – адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час з підстав, зазначених в письмовому клопотанні, на які він послався в судовому засіданні.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали свого захисника.

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання, вказавши, що на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та не відпали, для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків необхідно відмовити в задоволенні клопотання захисника та вважав за доцільне продовжити дію застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, розглянувши клопотання захисту, суд приходить до наступного.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477, суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням ЄСПЛ у справі ОСОБА_5 проти України, засудженого за вчиненого ряду особливо тяжких злочинів, було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі ОСОБА_6 проти Росії ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; Бегчіев проти Молдови - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа Ньюмейстер проти Австрії - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; Ідалов проти Росії, Гаріцкі проти Польщі, Храіді проти Німеччини, Іліжков проти Болгарії - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають під вартою більше одного року.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України» зазначено, що визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Так, на даній стадії судового провадження вивчено матеріали кримінального провадження, частково переглянуті відео-записи, а при вказаних обставинах, з урахуванням того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що під час судового засідання прокурором доведені обставини, викладені в п.п. 1, 2 ч.1 ст. 194 КПК України, однак, прокурором не доведені обставини, щодо неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Також, суд зазначає, те що наступним етапом, згідно встановленого судом порядку дослідження доказів є допит свідків, більшість з яких проживають за межами м. Одеси, а у зв`язку з пандемією хвороби коронавірусу (COVID-19) в світі введено ряд обмежувальних заходів спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби, що унеможливлює прибуття свідків на судові засідання, що призводе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження та того факту, що у суду не залишиться альтернативи, окрім продовження обвинуваченим строків тримання під вартою.

Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні декількох кримінальних правопорушень за ч.1 ст.263, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого переховування обвинувачених від суду.

Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Також, суд зазначає, що відповідно до принципів виданих 20 березня 2020 року, відносно поводження з людьми, позбавленими волі в контексті пандемії хвороби коронавірусу (COVID-19) Комітет Ради Європи із запобігання катуванням та нелюдському чи такому, що принижує людську гідність поводженню чи покаранню (КЗК) вказує, що пандемія хвороби коронавірусу (COVID-19) створила екстраординарні виклики для державних органів усіх держав-членів Ради Європи. Існують специфічні та інтенсивні виклики для персоналу, що працює в різноманітних місцях позбавлення волі, включаючи слідчі ізолятори, пенітенціарні установи, центри затримання іммігрантів, психіатричні лікарні та будинки соціального нагляду, так само як і новостворені споруди/зони, де люди поміщені на карантин. В той час, як признаючи очевидний імператив, що потрібно вжити твердих дій для боротьби з COVID-19, суд визнає, що захисні заходи ніколи не повинні в результаті призводити до нелюдського чи такого, що принижує людську гідність поводження щодо осіб, позбавлених волі.

На думку КЗК, наступні принципи мають застосовуватися усіма відповідними органами, відповідальними за осіб, позбавлених волі на території Ради Європи, а саме:

-будь-який обмежуючий захід для запобігання поширенню COVID-19, застосований проти осіб, позбавлених волі, повинен мати правову основу та бути необхідним, пропорційним, поважаючим людську гідність та обмеженим в часі. Особи, позбавлені волі, повинні отримувати всеосяжну інформацію про будь-який такий захід мовою, яку вони розуміють;

- оскільки тісний особистий контакт посилює поширення вірусу, всі відповідні органи повинні докладати узгоджені зусилля, щоб вдатися до альтернатив позбавленню волі. Такий підхід є імперативним, особливо, в умовах переповнення. Суди мають збільшити використання альтернативних запобіжних заходів, щодо обвинувачених, які тримаються під вартою.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено, що наявному ризику не можливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, серед яких, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Як встановлено судом під час судового розгляду, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають постійне місце проживання на території м.Одеси, відомостей про те, що обвинувачені раніше переховувались від органів досудового розслідування чи суду в рамках цього чи іншого кримінального провадження у суду не має та з урахуванням тієї обставини, що з початку розслідування кримінального провадження, яке почалося 07.02.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш ніж 3 роки знаходились взагалі без будь, якого запобіжного заходу, а на даний час обвинувачені знаходяться під вартою більше одного року, враховуючи вік обвинувачених, їх стан здоров`я, та з урахуванням викладеного в сукупності, керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 7 Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, суд приходить до висновку про те, що на даній стадії судового провадження запобіжний захід у виді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-317, 369-372, 132, 177, 178, 182, 183 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника – адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити застосований до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, зобов`язавши його носити електронний засіб контролю та цілодобово не залишати житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: за першою вимогою прибувати до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду та утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.

Змінити застосований до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, зобов`язавши його носити електронний засіб контролю та цілодобово не залишати житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки: за першою вимогою прибувати до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду та утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.

Обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити з-під варти в залі судового засідання.

Виконання ухвали суду та контроль за поведінкою обвинувачених покласти на Малиновський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за місцем проживання обвинувачених.

Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України визначити строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом два місяця, тобто до 22.06.2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити уповноваженій особі місця ув`язнення обвинувачених.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Прохоров П. А.

Суддя Тонконоженко М.М.

Суддя Чаплицький В.В.