Рішення № 88885694, 23.04.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року справа № 925/288/20

м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/288/20 за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради про стягнення 1479,31 грн.,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також – позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до комунального підприємства "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради (далі також – відповідач) про стягнення 1479,31 грн. заборгованості за договором постачання природного газу від 31.10.2016 №2635/1617-КП-36, в тому числі:1336,15 грн. пені та 143,16 грн. 3 % річних.

Позивач у позові також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 2102,00 грн. витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу від 31.10.2016 №2635/1617-КП-36 щодо оплати переданого йому позивачем у грудні 2016 року природного газу.

Ухвалою від 13.03.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/288/20, вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивачу і відповідачу за вказаними у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресами їх місцезнаходження Господарський суд Черкаської області надіслав відповідно простим та рекомендованим листом ухвалу від 13.03.2020.

Відзив на позов та інші заяви і клопотання сторін до господарського суду не надійшли.

Дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд зауважує наступне.

31 жовтня 2016 року позивач як постачальник і відповідач як споживач уклали між собою договір постачання природного газу №2635/1617-КП-36 (а.с. 10-18, далі – договір №2635/1617-КП-36), згідно з п. 1.1 та п. 1.2 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016-2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

В подальшому сторони уклали додаткові угоди до договору №2635/1617-КП-36від 31.10.2016 №1, від 22.11.2016 №2, від 21.12.2016 №3 від 23.01.2017 №4 і від 24.01.2017 №5 (а. с. 19-24).

У п. 2.1 договору №2635/1617-КП-36 його сторони передбачили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року природний газ в обсязі до 85 тис. куб. м., у тому числі: у жовтні 2016 року 5 тис.куб.м., у листопаді 2016 року 10 тис. куб. м., у грудні 2016 року 20 тис. куб. м., у січні 2017 року 20 тис. куб. м., у лютому 2017 року 20 тис. куб. м. і у березні 2017 року 10 тис. куб. м.

Пунктом 6.1 договору №2635/1617-КП-36 встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 8.2 договору №2635/1617-КП-36 його сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.3 договору №2635/1617-КП-36 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Розділом 12 договору №2635/1617-КП-36 встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін за їх наявності і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання договору №2635/1617-КП-36 позивач передав відповідачу, а останній прийняв у грудні 2016 року 9,230 тис.куб.м. природного газу загальною вартістю з урахуванням ПДВ 79171,25 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання – передачі природного газу від 31.12.2016.

За умовами п. 6.1 договору №2635/1617-КП-36 відповідач мав остаточно розрахуватися за природний газ, поставлений йому позивачем у грудні 2016 року на суму 79171,25 грн., - до 25 січня 2017 року включно.

Відповідач свої зобов`язання за договором №2635/1617-КП-36 виконав не належним чином і допустив прострочення в оплаті природного газу, поставленого йому позивачем у грудні 2016 року, оплативши його лише 17 лютого 2017 року, що підтверджується поданим позивачем з позовом докладним розрахунком стягуваної суми заборгованості (а.с. 8– 9).

За порушення встановленого п. 6.1 договору №2635/1617-КП-36 строку оплати природного газу, поставленого у грудні 2016 року, позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 8.2 договору №2635/1617-КП-36 пеню у сумі 1336,15 грн., а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 143,16 грн. за 22 дні прострочення з 26.01.2017 по 16.02.2017.

Відповідач нараховані позивачем суми пені та трьох процентів річних не сплатив, що й спричинило даний спір.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визначає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства Господарський суд Черкаської області дійшов таких висновків.

Відповідач не належним чином (несвоєчасно) виконав грошове зобов`язання за договором №2635/1617-КП-36 щодо оплати вартості поставленого йому позивачем у грудні 2016 року природного газу, допустив прострочення його виконання і тим самим порушив право позивача на своєчасне одержання плати за поставлений природний газ.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь передбаченої п. 8.2 договору 2635/1617-КП-36 пені, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних.

Стягувані суми пені та трьох процентів річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договору 2635/1617-КП-36, фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

За подання позову позивач за платіжним дорученням від 28.02.2020 №0000001793 сплатив 2102,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Судовий збір у сумі 2102,00 коп. покласти на відповідача.

Стягнути з комунального підприємства "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради (вул. Кримського, б. 25, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, код ЄДРПОУ 02082717) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) – 1336,15 грн. (одна тисяча триста тридцять шість гривень 15 копійок) пені, 143,16 грн. (сто сорок три гривні 16 копійок) три проценти річних та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ М.В. Дорошенко