Ухвала суду № 88885161, 22.04.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

22 квітня 2020 року Справа № 913/231/20

Провадження №34/913/231/20

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про визнання недійсними і скасування арештів, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Сєвєродонецький приладобудівний завод» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить визнати недійсними та скасувати арешти, які накладені на майно позивача на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвой А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012, згідно обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646, і на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, згідно обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871;

зобов`язати відповідача припинити дію вказаних арештів та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження накладеного на майно позивача, реєстраційний номер 12850646 від 09.08.2012, на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвой А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 і обтяження реєстраційний номер 13276871 від 21.11.2012 на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012;

допустити негайне виконання рішення з припинення дії арештів, які накладені на майно позивача на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвой А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012, згідно обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646, і на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, згідно обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2019 році позивач на підставі відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізнався про накладення арешту на його майно відповідно до постанов державних виконавців відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, винесених ще у 2012 році. Позивач звернувся до відповідача, як правонаступника вказаного відділу державної виконавчої служби, із заявами про скасування арештів. Проте, як зазначає позивач, відповідач безпідставно відмовив у знятті арештів, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2020 справу № 913/231/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Розглянувши, подані позивачем матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Частинами 2, 3 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві посилається на наявність обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646 та обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871, підставами яких визначено постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвой А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 та постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012 відповідно.

У той же час позивачем не викладені обставини щодо того, хто є стягувачем у цих виконавчих провадженнях, тобто особою в інтересах якої вони відкриті, а отже в інтересах якої були винесені зазначені постанови про арешт майна. Так само позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження цих обставин, а також не заявлене клопотання про їх витребування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

За оцінкою суду, з урахуванням наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду, викладення у позовній заяві про звільнення майна з-під арешту і підтвердження доданими до неї доказами обставин щодо визначення суб`єкта, в інтересах якого був накладений такий арешт, є визначальним для правильного визначення відповідача за такими позовними вимогами.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відсутність у позовній заяві ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» викладення цих обставин, а також незазначення і неподання доказів на їх підтвердження, так само як і незаявлення клопотання про їх витребування, є порушенням приписів ст.ст. 162, 164 ГПК України.

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 91 ГПК України).

Згідно з п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис».

У пункті 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», зазначено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

Таким чином, копії документів засвідчуються шляхом проставляння печатки підприємства, установи, організації на кожній сторінці документа, або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису «Згідно з оригіналом» та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Суд зауважує, що вищевказані положення законодавства стосуються усіх доказів, які подаються до господарського суду.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що надані копії документів не засвідчені позивачем належним чином, як це передбачено пунктом 5.27. «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації« (ДСТУ 4163-2003), зокрема на деяких копіях наявна лише печатка підприємства без назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, а тому надані копії документів не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів в розумінні статті 91 ГПК України.

Таким чином, позивач при поданні позову не додав до позовної заяви належним чином засвідчених копій документів (доказів), що суперечить вимогам ч. 2 ст. 164 ГПК України.

Також згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102 грн. 00 коп.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, тому за подання позовної заяви до господарського суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4 204 грн. 00 коп. Разом з тим, до позовної заяви додана квитанція №65274 від 13.04.2020 про сплату судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. В зв`язку з чим, позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вказані недоліки, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому суд бере до уваги, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та доповнено розділ X «Прикінцеві положення» пунктом 4 такого змісту: «п.4.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Зазначений карантин установлено на усій території України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (з наступними змінами).

За таких обставин, а також враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України ухвала суду є судовим рішенням, перебіг десятиденного строку на усунення недоліків закінчується на десятий день з дня закінчення карантину.

Позивачу у вказаний строк слід надати до суду заяву про усунення недоліків з детальним викладенням у ній обставин щодо того, у чиїх інтересах вчинено обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646 та обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871, підставами яких визначено постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвой А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 та постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012 відповідно, та хто є стягувачами у вказаних виконавчих провадженнях.

Разом із заявою про усунення недоліків позивачу слід подати докази на підтвердження вказаних обставин, а також докази надсилання (вручення) вказаної заяви відповідачу, належним чином засвідчені копії документів (доказів), доданих до позовної заяви та докази сплати судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права подати вказану заяву про усунення недоліків раніше.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 232 - 234, п. 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» залишити без руху.

2. Надати Відкритому акціонерному товариству «Сєвєродонецький приладобудівний завод» десятиденний строк з дня закінчення карантину для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.

3. Роз`яснити Відкритому акціонерному товариству «Сєвєродонецький приладобудівний завод», що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч. 3 ст. 174 ГПК України); якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 22.04.2020 та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Іванов