Ухвала суду № 88884982, 22.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/4254/20Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали заяви Громадської організації «Національний екологічний центр України» б/н від 13.04.2020 року про забезпечення позову по справі

за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 7 Б, кв. 5)

до відповідачів: 1. Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 4)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Громадської організації «Національний екологічний центр України» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.03.2020 року до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (відповідачі) про визнання удаваним та недійсним договору закупівлі послуг № 53-В-ФДФ-19 від 27.12.2019 року, укладеного за результатами проведеної публічної закупівлі (відкриті торги) UA-2019-10-25-000325-b між Філією «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Собі».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2020 року (суддя Грєхова О.А.) самовідвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним задоволено; матеріали справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 року справу № 910/4254/20 передано на розгляд судді Алєєвої І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 року (суддя - Алєєва І.В.) самовідвід судді Алєєвої І.В. від розгляду справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним задоволено; матеріали справи № 910/4254/20 за позовом Громадської організації «Національний екологічний центр України» до Філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» про визнання договору недійсним передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 року справу № 910/4254/20 передано на розгляд судді Даниловій М.В.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову б/н від 18.03.2020 року відповідно до якої позивач просить суд заборонити ТОВ «Собі» та субвиконавцям виконувати Договір від 27.12.2019 року №53-В-ФДФ-19 в частині надання послуг з обслуговування водних видів транспорту (Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип`ять) / днопоглиблювальних робіт на річці Прип`ять до вирішення справи по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва вказану заяву про забезпечення позову було повернуто заявникові.

15.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява від позивача про забезпечення позову б/н від 13.04.2020 року, в якій останній просить суд заборонити ТОВ «Собі» та субвиконавцям виконувати Договір від 27.12.2019 року №53-В-ФДФ-19 в частині надання послуг з обслуговування водних видів транспорту (Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип`ять) / днопоглиблювальних робіт на річці Прип`ять до вирішення справи по суті.

Дослідивши повно та всебічно матеріали поданої заяви, суд-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 року за результатами проведеної публічної закупівлі (відкриті торги) UA-2019-10-25-000325-b Філія "Днопоглиблювальний флот" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Собі"уклали договір закупівлі послуг № 53-В-ФДФ-19 (далі - Договір).

Як стверджує заявник, відповідно до пункту 2.1 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги за кодом ДК 021:2015 63720000-2 послуги з обслуговування водних видів транспорту (Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип`ять), далі - Послуги, згідно з Технічними вимогами (Додаток № 1 до Договору), а Замовник - прийняти й оплатити Послуги в порядку, визначеному цим Договором. Відповідно до Додатку № 1 "Технічні вимоги Українська ділянка р. Прип`ять" для підтримання гарантованих габаритних водних шляхів на українській ділянці р. Прип`ять необхідно виконати ремонтне черпання в об`ємі 100 тис. m3.

Таким чином, як стверджує заявник, предметом Договору визначено надання послуг спрямованих безпосередньо на водні види транспорту у вигляді поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип`ять в об`ємі 100 тис. m3.

Також на думку заявника, фактично мова йде про поглиблення дна річки Прип`ять з метою забезпечення прохідності річкового транспорту в межах транскордонного річкового шляху, який сполучатиме Білорусь та Україну та є неузгодженість між предметом Договору та фактичними намірами Філії "Днопоглиблювальний флот" ДП "АМПУ".

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення по даній справі з огляду на те, що недотримання вимог законодавства щодо проведення робіт по поглибленню дна річки може призвести до погіршення якості води та підвищення рівня радіації у річці Дніпро.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За змістом п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з Постановою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову подана передчасно, оскільки в матеріалах справи відсутня копія оспорюваного договору, відтак суд позбавлений можливості оцінити ймовірність порушень про які зазначає заявник.

Проте, заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Дослідивши матеріали заяви, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Суд звертає увагу, що заявник не позбавлений подати заяву по забезпечення позову повторно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Громадської організації «Національний екологічний центр України» про забезпечення позову б/н від 13.04.2020 року відмовити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Дана ухвала може бути оскаржена відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19)".

Ухвалу підписано 21.04.2020 р.

Суддя М.В. Данилова