Рішення № 88884944, 23.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2020Справа № 910/1969/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

вул. Антоновича, буд. 46-46А, м. Київ, 03150

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680

про стягнення збитків 25 525,25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 25 525,25 грн. збитків, завданих незбереженням вагонів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв`язку з чим вагони № № 55332019, 62058425, 61853545 були пошкоджені, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту та завдало збитків позивачу на загальну суму 25 525 грн 25 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1969/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 відповідач отримав 19.02.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053869738.

Однак суд зазначає, що відзив на позов відповідачем подано поза процесуальним строком, що був встановлений в ухвалі суду від 14.02.2020. Таким чином, строк на подання відзиву у відповідача закінчився 05.03.2020.

Судом встановлено, що відзив на позовну заяву відповідачем здано на пошту 13.03.2020.

Клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву відповідачем до суду не надано. Відповідно до ч. 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Таким чином, суд не приймає до уваги міркування відповідача, що наведені у відзиві при розгляді даної справи.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.

Так, на підставі залізничних накладних №№ 51426575, 51426575, 51507747 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів № № 55332019, 62058425, 61853545, орендарем та власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".

Позивач стверджує, що під час перебування вагонів № 55332019, 62058425, 61853545 на залізничній колії, останні були пошкоджені.

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось до Начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявою вих. № 4698/ДВ від 13.09.2019 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошта (штрих кодовий ідентифікатор № 4910108362015).

З метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось до Начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявою вих. № 4699/ДВ від 13.09.2019 року (направлено кур`єрською службою доставки Global Post з описом вкладення - експрес накладна № 77172965).

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач вказує, що акти, які засвідчують факт пошкодження вагонів не складені та не надані ТОВ «ЛЕМТРАНС». АТ «Укрзалізниця» не виконало свої прямі зобов`язання, передбачені Статутом залізниць України та Правилами складання актів по складанню актів форми ГУ-22 та ВУ-25М.

Звертаємо увагу суду на те, що підставою звернення ТОВ «ЛЕМТРАНС» з цим позовом до суду є саме незабезпечення Відповідачем збереженості майна Позивача під час перевезень.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «ЛЕМТРАНС» були направлені на технічне обслуговування, про що і свідчить оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів ТОВ «ЛЕМТРАЕІС» було змушене передати структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності ТОВ «ЛЕМТРАНС».

ТОВ «ЛЕМТРАНС» було придбано деталі які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:

- На підставі Контракту купівлі-продажу № 495 від 14.03.2018 року та специфікації (додаток № 6 від 10.10.2018 року) у ЗАО ВТФ «Трансмашэкспорт» (м. Москва, Російська Федерація) було придбано:

головна частина 270.023-1 у кількості 3 шт. на загальну суму 12 286,56 грн., що дорівнює 29 025,00 російських рублів по офіційному курсу гривні до російського рубля станом на дату оплати 21.11.2018 року.

Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 93 від 20.11.2018 року, яке проведено банком 21.11.2018 року, на підставі отриманого рахунку № 5/495 від 20.11.2018 року.

За даними Національного банку України офіційний курс гривні до російського рубля станом на 21.11.2018 року становить 10 російських рублів = 4.2331 грн.

- На підставі Контракту купівлі-продажу № 495 від 14.03.2018 року та специфікації (додаток № 6 від 10.10.2018 року) у ЗАО ВТФ «Трансмашэкспорт» (м. Москва, Російська Федерація) було придбано:

магістральна частина 483А.010-01 у 2 шт. на загальну суму 8 906,44 грн., що дорівнює 21 040,00 російських рублів по офіційному курсу гривні до російського рубля станом на дату оплати 21.11.2018 року.

Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 93 від 20.11.2018 року, яке проведено банком 21.11.2018 року, на підставі отриманого рахунку № 5/495 від 20.11.2018 року.

За даними Національного банку України офіційний курс гривні до російського рубля станом на 21.11.2018 року становить 10 російських рублів = 4.2331 грн.

12 286,56 грн. + 8 906,44 грн. = 21 193,00 грн.

Загальна вартість придбаних деталей становить 21 193,00 грн.

Між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та АТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця») укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-19103/НЮ-п від 25.02.2019 року. Відповідно до цього договору Підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням Вагонів Замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів Підрядника - вагонних депо (Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Покровське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Попаснянське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Слов`янське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Лиманське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»),

Деталі, придбані ТОВ «ЛЕМТРАНС» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані Структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до акту № 127 від 30.09.2019 року зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає ТОВ «Лемтранс» для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору № Дон/В- 19103/НЮ-п від 25.02.2019 року.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт на якому і були виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони і підтвердженням зазначеного є наступні документи:

Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 15 397 грн 81 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7659 від 16.09.2019 року згідно рахунку 395/729 від 11.09.2019; платіжним дорученням № 7838 від 23.09.2019 року згідно рахунку 401/729 від 16.09.2019.

Спір між сторонами у справі виник з приводу того, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв`язку з чим вагони № № № 55332019, 62058425, 61853545 були відчепленні, у зв`язку із несправністю, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту шляхом заміни деталей та завдало збитків позивачу на загальну суму 21 193,00 грн. (придбані деталі) + 4 005,73 грн. (технічне обслуговування) + 326,52 грн. (витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту) = 25 525,25 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі статтею 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: № № 55332019, 62058425, 61853545.

У статті 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як встановлено судом, на станції Сартана було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.

За фактом встановлення разобладнання ручного стояночного гальма, вагони власності (оренди) позивача були направлені на технічне обслуговування.

Відповідно до пункту 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до Структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт на якому і були виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем придбано та надано необхідні деталі на суму 21 193,00 грн. та здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 4 005,73 грн. та 326,52 грн. витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту.

Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551 (z0828-99), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданих йому вагонів.

Згідно з статтею 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначено у пункті 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до статті 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи порожні вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.

Суд звертає увагу, що оскільки Залізниця відмовилася складати комерційні акти, у зв`язку з тим, що такі акти складаються у випадку розкрадання саме вантажу, то її посилання на відсутність таких актів, а отже і матеріальної відповідальності Залізниці, з урахуванням того, що статус майна не має принципово значення для встановлення складу цивільного правопорушення, є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною 1 статті 114 Статуту встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 75 829 грн 05 коп., які поніс позивач, у зв`язку із необхідністю встановлення нових деталей на вагони, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 25 525 грн 25 коп., заподіяних відповідачем, у зв`язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що позивач не має право на пред`явлення позову до залізниці про відшкодування збитків, заподіяних незбереженням прийнятих до перевезення вагонів, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач звертається до суду з позовом як власник (орендар) спірних вантажних вагонів, який має право на відшкодування збитків, заподіяних відповідачем.

До того ж, суд зазначає, що поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (вул. Антоновича, 46-46А, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 30600592) збитки, заподіяні незбереженням прийнятих до перевезення вагонів у сумі 25 525 грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя М. О. Лиськов