Рішення № 88884859, 20.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2020 Справа № 908/99/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

За позовом Концерну "Міські теплові мережі", (юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код МФО: 313957, ЄДРПОУ 32121458, фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка (Задніпровська), 7)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Висоцької Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми 10812 грн 91коп.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

15.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи - підприємця Висоцької Валентини Григорівни про стягнення суми 10812, 91грн заборгованості, яка складається з 9500, 40грн. заборгованості за відпущену у період з січня 2019 по квітень 2019 теплову енергію, 1109,86грн пені, 108,31 грн інфляційних втрат, 94,34 грн 3% річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 справу № 908/99/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/99/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України та договорі № 390 від 01.10.2002, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути 10812, 91грн заборгованості, яка складається з 9500, 40грн заборгованості за відпущену у період з січня 2019 по квітень 2019 теплову енергію, 1109,86 грн. пені, 108,31 грн інфляційних втрат, 94,34 грн 3% річних.

12.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав заявлені позовні вимоги. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує, на те, що на день звернення до суду у відповідача рахується переплата і заборгованість перед позивачем відсутня. Посилаючись на те, що у справі №908/1924/18 (наказне провадження) стягнуто з відповідача суму 21420,50грн (за період з лютого 2017 по квітень 2018), внаслідок чого було відкрито виконавче провадження і дана сума була погашена, що свідчить з платіжних доручень.

17.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в спростування обставин, викладених в відзиві на позовну заяву. Позивач не заперечує проти наявності справи №908/1924/18 та вказує, що заборгованість відповідачем погашена, виконавче провадження. Але, дана заборгованість стосується іншого періоду, а посилання відповідача на платіжні доручення щодо погашення заборгованості за пред`явлений період у даній справі є безпідставним, так як суми погашені відповідачем за платіжними дорученнями № 3 від 17.01.2019, № 26 від 26.02.2019 були зараховані в рахунок погашення боргу за попередній період. В призначені платежу відповідач не зазначає за який період проводить погашення боргу (долучена до матеріалів справи).

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі

Отже, 20.02.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.03.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2002 року між Концерном «МТМ» та ФОП Висоцькою Валентиною Григорівною (далі - відповідач) укладено договір № 390 на відпуск теплової енергії в гарячій воді (далі - договір). Відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за діючими тарифами (цінами) в терміни передбачені договором (копія договору з додатками надається).

Договором визначено, що його укладено для об`єктів - нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою:

- м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 8, пр.285 (літера А-9) -

- м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд. 12, пр. 210 (літера А-9)(далі - об`єкт теплопостачання).

Теплова енергія постачалась на наступні нежитлові приміщення:

- м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 34 приміщення № 176 з 01.08.2016 (опалення) - 0,003369 Гкал/годину;

- м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 34 приміщення № 176 з 01.06.2017 (опалення) - 0,003585 Гкал/годину;

- м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 34 приміщення № 177 з 01.01.2017 (опалення) - 0,013089 Гкал/годину;

- м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 34 приміщення № 177 з 01.06.2017 (опалення) - 0,000979 Гкал/годину.

Об`єкти теплопостачання належать відповідачу на праві приватної власності на підставі договору № 104 купівлі - продажу об`єкта права комунальної власності від 30.05.2006 та договору № 103 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 30.05.2006 (копії договору № 104 купівлі - продажу об`єкта права комунальної власності від 30.05.2006 та договору № 103 купівлі - продажу об`єкта права комунальної власності від 30.05.2006 р. додаються.)

На виконання умов договору позивач відпустив теплову енергію на потреби опалення в період з січня 2019 по квітень 2019 року на загальну суму 10 865,56 грн. Відповідач частково здійснив оплату за цей період в сумі 1500,00 грн не зазначивши в призначення платежу, за який саме період здійснив оплату (копія банківської виписки додається).

Відповідно до вищевказаного, позивач дані кошти зарахував наступним чином суму 134,84 грн за період, який передує спірному, а суму 1365,16 грн було зараховано як часткову оплату за січень 2019 року.

Таким чином, заборгованість за період з січня 2019 по квітень 2019 року складає 9500,40 грн (розрахунок фактично відпущеної теплової енергії за період з січня 2019 року по квітень 2019 року додається).

Житлові будинки № 8 по бул. Будівельників та №12 по вул. Хортицьке шосе оснащені приладами обліку теплової енергії.

Розподіл теплової енергії спожитої будинковим приладами обліку, згідно з «Нормами і вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житла та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» і затверджені Державним Комітетом України по житлово-комунальному господарству (КТМ 204 УКР. 244-94 від 1998 року), здійснюється пропорційно договірним навантаженням, з урахуванням годин роботи теплового обладнання споживачів.

Величина теплового навантаження на опалення житлової частини будинку та інших споживачів за адресою: бул. Будівельників, 8 складає 558476,00 кал/год. (опалювальна площа 7807,00 м2)

Величина теплового навантаження на опалення житлової частини будинку та інших споживачів за адресою: вул. Хортицьке шосе, 12 складає 235103,70 кал/год. (опалювальна площа 3610,80 м2) (Методика нарахування за відпущену теплову енергію за договором № 390 від 01.10.2002 р.)

Згідно п. 3.2 договору № 390 від 01.10.2002 на відпуск теплової енергії у гарячій воді відповідач здійснює оплату платіжних документів, пред`явлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.

Відповідач взяв зобов`язання щомісяця приймати та сплачувати за поставлену теплову енергію відповідно до встановлених тарифів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Концерну „Міські теплові мережі" згідно з п. 5.1. договору № 390 від 01.10.2002р.

В період з січня 2019 р. по квітень 2019 р. рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії в необхідній кількості примірників були направлені на адресу відповідача поштовою кореспонденцією (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача додаються).

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання - передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Заперечень саме на акти приймання - передачі теплової енергії відповідачем не надавались та в судовому порядку не оскаржувались.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання. Пунктом 7.2. договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- прийняття рішення Господарським судом;

- ліквідації сторін.

На момент подання позовної заяви жодних заяв про припинення дії договору від відповідача не надходило.

Згідно електронного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ФОП Висоцька В.Г. не припинено.

Таким чином, договір є діючим та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду справи по суті заборгованість відповідача за період з січня 2019 по квітень 2019 становить 9500,40 грн, пред`явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.5.4. договору, заявник має право індексувати суму заборгованості боржника за весь час несплати теплової енергії згідно з офіційним рівнем інфляції та чинним законодавством України.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання. Саме така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 24.07.2018 року у справі №903/125/18.

Враховуючи неналежне виконання зобов`язань за договором позивачем пред`явлені вимог щодо стягнення суми індексу інфляції в розмірі 108,31 грн та 3 % річних в розмірі 94,34 грн.

Перевіривши надані суду розрахунки, судом встановлено, що суми індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно та підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивачем пред`явлені вимоги про стягнення пені в розмірі 1109,86 грн. Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, позивач посилається на абз. 3 п. 6.2. договору, яким передбачено: «при простроченні оплати вартості спожитої теплової енергії, пеня нараховується згідно діючим у період нарахування граничним ставкам, встановленим діючим законом».

Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1109,86грн задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено чч.1.2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Тобто, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Таким чином, умови щодо розміру та бази нарахування пені визначаються договором або законом.

Відповідно до п. абз. 3 п. 6.2. договору визначено, що при простроченні оплати вартості спожитої теплової енергії, пеня нараховується згідно діючим у період нарахування граничним ставкам, встановленим діючим законом.

Отже, фактично сторонами визначено лише база нарахування пені, однак, не визначено конкретного її розміру.

Між тим, в силу ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, ст.3 вказаного Закону, визначено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сам Закон не визначає конкретного розміру пені, що нараховується, а лише обмежує її максимальний розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, і відповідна норма не є такою нормою, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені.

Відповідні висновки щодо застосування ч.6 ст.231 ГК України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" викладений Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 №904/5922/17.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у договорі, укладеному сторонами, не визначеного конкретного розміру пені, що підлягає нарахуванню від суми простроченого зобов`язання, і такий розмір не встановлено чинним законодавством, вимоги позивача щодо стягнення пені на підставі абз.3 п. 6.2 договору, є безпідставними.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1109,86 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги позивачем доведені частково.

Відповідач доказів повного погашення заборгованості за пред`явлений позивачем період суду не надав. Заперечення відповідача, викладені в відзив на позовну заяву спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в частині задоволених вимог покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача Фізичної особи - підприємця Висоцької Валентини Григорівни про стягнення суми 10812 грн 91коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Висоцької Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код МФО: 313957, ЄДРПОУ 32121458, фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка (Задніпровська), 7, п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за відпущену у період з січня 2019 р. по квітень 2019 р. теплову енергію у сумі 9500,40 грн. ( дев`ять тисяч п`ятсот грн. 40 коп.)

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Висоцької Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код МФО: 313957, ЄДРПОУ 32121458, фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка (Задніпровська), 7, п/р НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) суму інфляційних втрат 108,31 грн. (сто вісім грн. 31 коп.), суму 3% річних 94,34 грн. (дев`яносто чотири грн. 34 коп.), суму судового збору 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимоги відмовити.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.04.2020.

Суддя Н.А. Колодій