Рішення № 88883469, 23.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Київ № 826/7595/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу:

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_1 простягнення заборгованості у розмірі 130 007,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути податкову заборгованості у розмірі 130 007, 91 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі з підстав того, що податкові повідомлення - рішення на підставі яких виник даний спір вже оскаржуються ОСОБА_1 у судовій справі №826/7392/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 клопотання задоволено та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2020 поновлено провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно бази даних ІТС «Податковий блок» фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як платник податку на майно, а саме плати за землю (орендна плата) з фізичних осіб за земельні ділянки, які розташовані за адресою: які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 80000000000:63:012:0001; та 80000000000:63:012:0002), загальною площею земельних ділянок - 0,0539 га (в т.ч. 0,0142 га та 0,0392 га). На момент звернення позивача до суду, за відповідачем обліковується узгоджена сума податкового боргу у сумі 130 007, 91 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що останнім в судовому порядку були визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення із з земельного податку з фізичних осіб.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як убачається із матеріалів справи, згідно бази даних ІТС "Податковий блок" ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як платник податку на майно, а саме плати за землю (орендна плата) з фізичних осіб за земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 80000000000:63:012:0001; та 80000000000:63:012:0002), загальною площею земельних ділянок - 0,0539 га (в т.ч. 0,0142 га та 0,0392 га).

Згідно витягу, наданого позивачем, станом на 31.12.2016 за відповідачем рахується недоїмка зі сплати орендної плати за період з 31.12.2014-20.11.2015 у сумі 108 933, 62 грн. в тому числі пеня 21074, 29 грн., що складає 130 007, 91 грн.

У зв`язку з викладеним, 16.06.2016 позивачем винесено податкову вимогу №2744-17 від 16.06.2016 про сплату боргу у сумі 130 007, 91 грн., в тому числі боргу у сумі 108 933, 62 грн. та пені у сумі 21 074, 29 грн.

Як вбачається згідно наявних у справі рекомендованих повідомлень про вручення, позивачем було направлено на адресу відповідача податкову вимогу №2744-17 від 16.06.2016, яка була вручена за довіреністю.

Відповідачем не було відреаговано на вказану податкову вимогу, у зв`язку з чим Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Розглядаючи адміністративний суд по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Як вбачається із пояснень відповідача, сума податкового боргу не є узгодженою, оскільки останній скористався правом на судове оскарження податкових повідомлень-рішень, в тому числі на суму боргу зі сплати орендної плати за землю у розмірі 108 933, 62 грн.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 по справі №826/7392/18 визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.04.2014 №2919-15 та від 03.06.2015 №945-17 про стягнення з ОСОБА_1 плати за землю у сумі 108 933, 62 грн. Рішення набрало законної сили.

Оскільки, підставою для стягнення податкового боргу у сумі 108 933, 62 грн. за основним зобов`язанням та пені у сумі 21 074, 29 грн. став факт не сплати відповідачем у добровільному порядку податкової вимоги №2744-17 від 16.06.2016, яка була винесена за результатами податкових повідомлень-рішень від 23.04.2014 №2919-15 та від 03.06.2015 №945-17, скасованих у судовому порядку, суд приходить до висновку, що визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є безумовною підставою для нівелювання податкової вимоги.

Також суд зазначає, що грошові зобов`язання зі сплати орендної плати за землю, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу, а відтак вимога про стягнення податкового боргу є передчасною.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, враховуючи докази та пояснення, надані учасниками справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур