Ухвала суду № 88883456, 23.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 квітня 2020 року м. Київ№ 640/14960/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши клопотання АМК про закриття провадження у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (код ЄДР 32849408; адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, літера «Ц») звернулося до суду із позовом до Антимонопольного комітету України (код ЄДР 00032767; адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 45) про:

визнання протиправними дій АМК щодо складення подання від 05.07.2019 № 143-26.13/107-18/311-спр «про попередні висновки у справі № 143-26.13/107-18»;

визнання протиправним та скасування подання АМК від 05.07.2019 № 143-26ю13/107-18/311-спр «про попередні висновки у справі № 143-26ю13/107-18».

Позивач зазначає, що АМК було складено подання про попередні висновки у справі № 143-26ю13/107-18 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд якої розпочато за ознаками вчинення ТОВ «Голекс» і ТОВ «ЮРОМАШ» порушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»: UA-2018-01-04-000345 та UA-2017-12-20-000968-с («предмет закупівлі»).

На думку позивача відповідачем порушено порядок розгляду та розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порядок прийняття оскаржуваного подання.

Ухвалою судді від 12.08.2019 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.08.2019 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ухвали суду від 28.08.2019 розглянуто повторну заяву позивача про забезпечення позову та відмовлено у її задоволенні.

19.09.2019, 23.10.2019 та 14.11.2019 проведені судові засідання, справу розглянуто по суті та в останньому судовому засіданні ухвалено про продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, але без проведення надалі судового засідання та виклику учасників справи.

При цьому, у судових засіданнях учасники справи висловили свої позиції і щодо клопотання АМК, яке зареєстровано в суді 06.09.2019, про закриття провадження у справі з тих підстав, що дана справа стосується питань та відносин у сфері економічної конкуренції, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Зокрема, 21.10.2019 до канцелярії суду подані заперечення позивача щодо закриття провадження у справі, які зводяться до того, що за складом учасників, предметом спору та характером спірних відносин, які стосуються дій АМК щодо складання подання про попередні висновки у справі № 143-26.13/107-18, справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивач зазначає, що товариство було залучено до участі у справі № 143-26.13/107-18 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що розпочата розпорядженням уповноваженого АМК. На момент звернення до суду розслідування АМК не було завершено. Позивач зазначає, що на етапах розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції АМК вчиняє владні повноваження щодо збирання та аналізу документів, отримання пояснення осіб, виконання інших дій, які передбачені профільним законодавством. У даному випадку в процесу розслідування АМК було прийнято подання АМК про попередні висновки у справі № 143-26.13/107-18. На думку позивача предмет спору у даній справі не охоплюється ст. 20 ГПК України.

Відтак, позивач вважає, що клопотання не підлягає задоволенню. Копія вказаних заперечень надіслана АМК.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Закон України № 3659-XII).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України № 3659-XII для реалізації завдань, покладених на АМК утворюються територіальні відділення АМК, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

За приписами ст. 22 Закону України № 3659-XII розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу АМК, голови територіального відділення АМК, уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання АМК, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання (ст. 221 Закону України № 3659-XII).

Частиною першою статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

У даному випадку відповідачем у справі АМК є ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ».

Відповідно до розділу 7 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 за результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке виноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа.

Відповідно до пункту 26 Правил копії подання за попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 16 вищезгаданих Правил, особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу, подавати свої міркування та заперечення.

З наведеного вбачається, що процесуальні функції АМК під час проведення розслідування та розгляду справи про порушення у сфері економічної конкуренції, не можуть перебиратися на себе судами.

Згідно із частиною першої статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У той же час, згідно пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Таким чином, як положення ГПК України, так і положення КАС України передбачають розгляд окремих категорій справ за участю органу державної влади - Антимонопольного комітету України поза межами адміністративного судочинства. Саме такою категорією справ є спори, які пов`язані із захистом економічної конкуренції.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 7. ч. 1 ст. 22 ГПК України відносить до юрисдикції господарських судів не тільки справи про оскарження рішень та розпоряджень Антимонопольного комітету України, а також і інші справи, які є пов`язаними із захистом економічної конкуренції, і в цьому випадку словосполучення "пов`язаний із захистом економічної конкуренції" означає правовий спір, який виник за участю суб`єктів господарювання або органів влади, з одного боку, та органів Антимонопольного комітету України, з іншого, до якого необхідно застосовувати положення законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, за змістом частини 2 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення АМК України, адміністративної колегії АМК та державного уповноваженого АМК до Господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2019 у справі №820/2953/18, від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, від 03.07.2019 у справі №922/3506/18 від 13.11.2019 у справі №640/2475/19, всі справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства (тобто, адміністративними судами).

Такі справи включають не лише спори, безпосередньо пов`язані з оскарженням рішень АМК України, та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, але і інші спори, у тому числі, пов`язані з оскарженням інших дій або бездіяльності органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на зазначене, до юрисдикції господарських судів віднесено не тільки справи, предметом яких є оскарження рішень АМК України, а також інші справи, які виникають з правовідносин, які врегульовано законодавством про захист економічної конкуренції.

Враховуючи, що спір у цій справі виник з приводу оскарження дій Антимонопольного комітету України, пов`язаних з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то суд приходить висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно - правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, а тому має вирішуватись за правилами ГПК України.

Таким чином, враховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд приходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України відповідно до яких суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Антимонопольного комітету України від 06.09.2019 задовольнити.

Закрити провадження у справі на підставі п. 1. Ч.1 ст. 238 КАС України.

Роз`яснити позивачу, що жаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 292-296 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін