Ухвала суду № 88883233, 22.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 квітня 2020 року м. Київ № 640/9631/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши у письмовому порядку заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 30.10.2019 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через канцелярію суду надійшла заява позивача про відвід судді, вмотивована наступним:

- ухвалою суду від 06.06.2019 позовну заяву залишено без руху з причин викладення позову російською мовою, чим фактично дискриміновано останнього за мовною ознакою та етнічним походженням, що є ознакою упередженості суду;

- повторне залишення позовної заяви без руху ухвалою суду від 25.07.2019 з підстав, які могли бути відомі із первинного позову на російській мові є незаконним, що також свідчить про упереджене ставлення суду;

- судом порушені строки на вирішення питання щодо відкриття провадження;

- розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження позивач вважає таким, що порушує його права, зокрема через відмову в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

- відсутність ухваленого рішення по суті справи поза межами двомісячного строку позивач вважає упередженістю та необ`єктивністю.

Зазначене вище, за переконанням позивача, є обставинами, що унеможливлюють подальший розгляд справи призначеним складом суду, який порушує конституційні права позивача, а також нівелює норми міжнародного права.

Дослідивши матеріали справи, надаючи оцінку викладеним доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Серед зазначених у наведеній нормі підстав, позивач наполягає на існуванні інших обставин, які викладені у заяві про відвід та викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Слід також звернути увагу на приписи ч. 3 ст. 39 КАС України, відповідно до якої відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).

Посилання на обставини, що мали місце бути поза межами десяти днів з дати відкриття провадження у справі позивач обґрунтовує тим, що до подання клопотання від 10.04.2019 про об`єднання даної справи з іншою йому не могло бути відомо про підстави відводу.

У той же час, позивачем виконувались ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.06.2019, 25.07.2019, що свідчить про обізнаність викладених у них підстав та суть постановлених ухвал.

Також, позивачем подано клопотання від 10.12.2019 про ознайомлення із матеріалами справи, яке реалізоване 13.12.2019, про що свідчить розписка про ознайомлення.

Таким чином, суд критично сприймає доводи про те, що позивачу не було відомо про обставини, до яких він апелює в заяві про відвід судді.

З приводу розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідного висновку суд дійшов в ухвалі про відкриття провадження від 30.10.2019 та відмовляючи у розгляді за правилами загального провадження в ухвалі від 17.01.2020, що є процесуальними рішеннями, незгода з якими не може бути підставою для відводу.

У той же час, суд вважає за необхідне роз`яснити стосовно доводів про дискримінацію за мовною та етнічною ознакою, а також щодо строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.06.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав викладення її російською мовою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

Вимоги щодо мови адміністративного судочинства та дотримання рівності прав учасників судового процесу за мовною ознакою полягають не лише у можливості кожного, незалежно від мови, якою володіє, мати доступ на справедливий суд. Отримуючи документ, складений мовою, іншою ніж державна, не зважаючи на те, що визначений суддя може володіти такою мовою, він має забезпечити можливість іншим учасникам справи отримати документ, зокрема, позов саме державною мовою.

Рівність прав за мовною ознакою забезпечується, поміж іншого, залученням перекладача, яким відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Слід зазначити, що жодного клопотання позивача про залучення перекладача до суду не надходило.

Щодо власної ініціативи суду, залучення перекладача пов`язане із наявністю обставин, що того вимагають, зокрема, відсутність можливості учасника справи представляти свої інтереси через незнання державної мови.

У той же час, на виконання ухвали від 06.06.2019 позивачем надано позовну заяву, викладену державною мовою, що свідчить про наявність можливості у позивача складати та/або перекладати документи на українську мову, як того вимагає КАС України та принцип рівності учасників процесу за мовною ознакою.

Таким чином, за відсутності клопотання та сумнівів суду щодо можливого перешкоджання позивачу доступу до правосуддя через мовну ознаку, підстав для залучення перекладача не було.

З огляду на зазначене, посилання позивача на дискримінацію за ознаками мови та етнічного походження не знаходять свого підтвердження фактами, які встановлюються наявними у матеріалах справи документами.

Стосовно порушення судом двомісячного строку, відповідно до ст. 258 КАС України Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. На підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 наша держава визнає юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен у вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Одначе Конвенція не містить інформації щодо тлумачення цього терміну.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних критеріїв, вироблених практикою ЄСПЛ: складність справи, поведінка заявника, поведінка державних органів, значущість питання для заявника.

Так, у п. 18 рішення у справі «Міласі проти Італії», 1987 р., Суд наголосив: Конвенція наклала на договірні сторони зобов`язання організувати свої правові системи таким чином, щоб дати можливість судам реалізувати ст.6 Конвенції». Іноді затримки, спричинені державними органами, можуть бути виправдані. Так, наприклад, у вищезазначеному рішенні Суд зауважив, що держава не відповідає за затримку розгляду справ у зв`язку з надмірним накопиченням справ у судах, якщо вона оперативно вжила всіх ефективних заходів для виправлення такої ситуації.

Згідно з інформацією про основні показники здійснення судочинства Окружного адміністративного суду міста Києва за січень-грудень 2019 року на розгляді у судді Шевченко Н. М. перебувало 978 справ та матеріалів, з яких розглянуто - 485, залишок склав - 493. За січень-березень 2020 року на розгляді перебувало 730 справ та матеріалів, з яких розглянуто - 174, залишок склав - 556.

У той же час на сайті Вищої ради правосуддя за посиланням http://www.vru.gov.ua/news/2536 зазначено, що «Модельне навантаження на суддю» становить 183 модельні справи на одного суддю на рік.

З огляду на значне перевищення модельного навантаження, порушення двомісячного строку на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження не свідчить про упередженість або необ`єктивність судді, з огляду на що, заявлена обставина не є підставою для відводу судді.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений ст. 40 КАС України, зокрема, частиною 4 передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 236, 241- 243, 248, 250, 256, 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1. Заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Шевченко Н. М. вважати необґрунтованою.

2. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Шевченко