Рішення № 88883099, 22.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року м. Київ № 640/13978/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.05.2019 № Ф-3566-23.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ані в оскаржуваній вимозі, ані під час звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску, ані під час процедури адміністративного оскарження, відповідач не зміг пояснити підстави нарахування єдиного внеску та період, за який його було нараховано, а тому вимога про сплату боргу є безпідставною.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що на дату перереєстрації платника з іншого місця обліку в інтегрованій картці обліковувалась заборгованість в сумі 3828,49 гривень, яка передана з попереднього місця реєстрації, а тому оскаржувана вимога була прийнята на підставі відомостей, зазначені в інтегрованій картці платника єдиного внеску.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 29.05.2002, що підтверджується видомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 29.05.2002 по 11.02.2015 перебувала на обліку у Головному управлінні ДФС у Донецькій області, з 11.02.2015 перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у м. Києві (Оболонський район).

Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-3566-23, якою, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивача зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 2910,43 гривень.

Позивач, не погоджуючись з прийнятою вимогою, звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 08.07.2019 № 31367/6/99-99-11-05-02-25, яким відмовлено у задоволенні скарги та залишено вимогу без змін, оскільки вимога була прийнята на підставі даних інтегрованої картки платника з єдиного внеску, в якій значиться заборгованість позивача з єдиного внеску.

У подальшому, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду, були порушені з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі за текстом - Інструкція), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

У даному випадку, відповідач стверджує, що нарахована позивачу недоїмка з єдиного внеску виникла за залишками, переданими у 2015 році, у зв`язку зі зміною позивачем місця податкового обліку.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано витяг з інтегрованої картки платника єдиного внеску, з якого вбачається, що станом на 31.12.2014 за позивачем обліковується сума недоїмки у розмірі 2560,54 гривень.

Водночас, з наданих документів неможливо встановити, яким чином у позивача сформувалась недоїмка з єдиного внеску у розмірі 2560,54. При цьому, відповідачем не було надано суду витягу з інтегрованої картки платника за минулі періоди або інших документів, які б підтверджували підстави виникнення заборгованості.

Суд погоджується з відповідачем, що строк давності щодо нарахування недоїмки з єдиного внеску, проте це не позбавляє контролюючий орган обов`язку встановити, чи дійсно має платник заборгованість зі сплати єдиного внеску.

При цьому, у разі відсутності можливості встановити підстави нарахування недоїмки з інтегрованої картки платників податків у зв`язку з відсутністю обліку нарахованих і сплачених сум за певний період, контролюючий орган повинен у встановленому законодавством порядку дослідити у повному обсязі первинні документи щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення) єдиного внеску.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У даному випадку, відповідач у ході розгляду справи не надав суду доказів, які б підтверджували підстави виникнення заборгованості, а лише зазначив, що дана сума була передана з попереднього місця обліку позивача, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності нарахування контролюючим органом недоїмки з єдиного внеску.

Суд також звертає увагу, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувану вимогу, не дослідив у повному обсязі первинні документи щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення) єдиного внеску, що свідчить про дефектність оскаржуваної вимоги та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.05.2019 № Ф-3566-23.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.П. Огурцов