Рішення № 88882959, 23.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 квітня 2020 р. Справа № 520/2465/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3017 (вул. Академіка Проскури, буд. 1,м. Харків,61070) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати Військову частину 3017 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру, грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 27.07.2010 по 19.11.2018 року позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3017 Національної гвардії України. За час проходження служби безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, у зв`язку з цим, визнаний учасником бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Наказом командира військової частини 3017 від 19.11.2018 року №238 позивача було виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням з військової служби відповідно до п «б» ч. 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Також позивач зазначив, що він під час проходження військової служби та до дня виключення його зі списків особового складу Військової частини 3017 (включно), відпустку передбачену п.12 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 року по 2018 рік не використовував, однак при звільненні грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення відповідачем не виплачено. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка відображається у не виплаті позивачу грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Через канцелярію суду 26.03.2020 року відповідачем було подано відзив на адміністративний позов в якому просив залишити позов без розгляду у зв`язку з тим, що на думку відповідача, позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду щодо захисту своїх порушених прав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно витягу з наказу командира військової частини 3017 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 19.11.2018 року №238 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, старшого лейтенанта ОСОБА_1 командира батареї протитанкових керованих ракет, звільнивши його відповідно до статті 26 частини 5 пункту 2 за підпунктом «б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я з військової служби у запас Збройних сил України наказом командувача Національної гвардії України від 30.10.2018 року № 174 о/с, без права носіння військової форми одягу та направити на військовий облік до Київського РВК міста Харкова, 16 листопада 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2016 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

Позивач у позові зазначив, що він ні під час проходження військової служби, ні до дня виключення його зі списків особового складу військової частини 3017 (включно), відпустку передбачену п.12 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 по 2018 рік не використовував та при звільненні грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення відповідачем йому не виплачено.

Не погодившись з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час

Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Згідно ч. 8 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Таким чином, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, згідно ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

З огляду на викладене, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не здійснено позивачу розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 року по 2018 рік.

Поряд із тим, суд зауважує, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного суду від 16.05.2019 по справі №620/4218/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Суд, зазначає наступне, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, діюче законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З наведених норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов`язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Оскільки позовна заява містить вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, слід керуватися, в тому числі, положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 620/4218/18 (провадження №Пз/9901/4/19) зазначено: "Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком."

На підставі зазначеного, суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави вважати, що позивачем пропущено строк на звернення до суду в зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не надано будь - яких інших належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, підлягають задоволенню.

Враховуючи вище наведене, а також беручи до уваги положення ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, через що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вище наведене, беручи до уваги той факт, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів перед судом правомірності своїх дій, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач в силу Закону звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3017 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 3017 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби

Зобов`язати Військову частину 3017 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру, грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Шляхова