Рішення № 88882559, 22.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 р. Справа № 480/863/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу від 13.11.2018 № Ф-2572-54, від 07.02.2019 № Ф-2572-54, від 27.05.2019 № Ф-2572-54.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.01.2020 під час ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень № 588887071, № 60353769 та № 60628735 позивачу стало відомо про те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 13.11.2018 № Ф-2572-54 про стягнення з позивача суми ЄСВ в розмірі 16322,66 грн., від 07.02.2019 № Ф-2572-54 про стягнення з позивача суми ЄСВ в розмірі 2457,18 грн., від 27.05.2019 № Ф-2572-54 про стягнення з позивача суми ЄСВ в розмірі 2754,18 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваними вимогами позивач зауважує, що в період з 11.12.2006 по 24.12.2019, перебуваючи в статусі фізичної особи-підприємця, жодного разу не здійснював підприємницьку діяльність, доходу не отримував, а тому у нього не виникає обов`язку зі сплати ЄСВ.

Крім того, позивач зазначає, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. У даному випадку вбачається порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Проте, контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялись тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

На переконання позивача, у разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в даному випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним. Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягара зі сплати єдиного внеску.

Також, на переконання позивача, винесенню вимог про сплату боргу має передувати перевірка контролюючим органом звітності, інших документів, що підтверджують суми доходу, на який нараховується єдиний внесок. Натомість, оскаржувані вимоги прийняті виключно на підставі відомостей з інформаційної системи органів і зборів, що є протиправним.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 з до 24.12.2019 перебував на обліку органах ДПС як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до картки особового рахунку платника ОСОБА_1 рахується заборгованість по платежу «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 21534,02 грн.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже, перебуваючи у статусі фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок у встановленому законом розмірі.

Враховуючи, що у періоди, за які винесено спірні вимоги, позивач не мав підстав для звільнення від обов`язку сплати ЄСВ, ГУ ДПС у Сумській області вважає, що оскаржувані вимоги є правомірними, а позов є необґрунтованим, а тому просить відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.12.2006 ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, 12.12.2006 позивача взято на облік в органах ДФС.

24.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , позивача знято з обліку в органах ДФС.

Вищевказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47-48).

13.11.2018 ГУ ДФС у Сумській області складено та направлено ОСОБА_1 вимогу № Ф-2572-54 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 16322,66 грн., у тому числі: недоїмка - 16152,66 грн., штрафи - 170, 00 грн. (а.с. 29).

07.02.2019 ГУ ДФС у Сумській області складено та направлено ОСОБА_1 вимогу № Ф-2572-54 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 18779,84 грн., у тому числі: недоїмка - 18609,84 грн., штрафи - 170, 00 грн. (а.с. 30).

27.05.2019 ГУ ДПС у Сумській області складено та направлено ОСОБА_1 вимогу № Ф-2572-54 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21534,02 грн., у тому числі: недоїмка - 21364,02 грн., штрафи - 170, 00 грн. (а.с. 31).

Як встановлено із розрахунку боргу по єдиному внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2572-54 (а.с. 34) та витягу з ІКП ОСОБА_1 (а.с. 35-36), сума боргу в загальному розмірі 21534,02 грн., визначена оскаржуваними вимогами, складається з наступного:

- суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 333,12 грн., яка була несплачена відповідачем станом на 01.10.2013, на момент передачі повноважень щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від органів Пенсійного фонду України до органів Державної фіскальної служби України;

- суми штрафних санкцій у розмірі 170, 00 грн., які були несплаченими станом на 01.10.2013, на момент передачі повноважень щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від органів Пенсійного фонду України до органів Державної фіскальної служби України;

- суми зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік у розмірі 8448, 00 грн.;

- суми зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

- суми зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

- суми зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

- суми зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

- суми зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І квартал 2019 року у розмірі по 2754,18 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 2 Закону N2464-VI).

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону N2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону N2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина 4 статті 6 Закону N2464-VI).

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону N2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В частині 7 статті 9 Закону N2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 Закону N2464-VI).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону N2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

В частині 1 статті 25 Закону N2464-VI зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статі 25 Закону N2464-VI).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 статі 25 Закону N 2464-VI).

Наказом Міністерства фінансів України N 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).

Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, чинним законодавством не передбачено.

Суд зауважує, що позивачем не надано доказів, що він має право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Законом України від 07.12.2017 № 2246- VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн. Тобто, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 21.01.2019 - за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року - 4173,00 грн. Тобто, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (4173,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2019 - за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Оскільки позивач станом на момент передачі повноважень щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від органів Пенсійного фонду України до органів Державної фіскальної служби України, мав борг з ЄСВ у розмірі 503,12 грн. (у тому числі недоїмка - 333,12 грн., штрафи - 170, 00 грн.), а також не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску за 2017 рік у мінімально встановленому розмірі 8448,00 грн., за чотири квартали 2018 року у мінімально встановленому розмірі по 2457,18 грн. за квартал, за І квартал 2019 року у мінімально встановленому розмірі 2754,18 грн., суд приходить висновку, що відповідачем правомірно відповідно до вимог Закону N2464-VI обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем, в загальному розмірі 21534,02 грн., про що зазначено в оскаржуваних вимогах про сплату боргу (недоїмки).

Суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-2572-54, від 07.02.2019 № Ф-2572-54, від 27.05.2019 № Ф-2572-54, визначивши суму недоїмки у загальному розмірі 21534,02 грн., які повинен сплатити позивач.

Стосовно посилання позивача на порушення податковим органом строку винесення вимоги, суд зазначає наступне.

Так, дійсно оскаржувані у даній справі вимоги від 13.11.2018 № Ф-2572-54, від 07.02.2019 № Ф-2572-54, від 27.05.2019 № Ф-2572-54 направлені відповідачем із порушенням строків, адже мали б бути надіслані протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Однак, суд звертає увагу на те, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника не свідчить про його звільнення від обов`язку сплачувати відповідні зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.12.2018 по справі № 804/1687/15.

Крім того, положеннями ч. 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що несвоєчасне направлення відповідачем вимоги про сплату недоїмки не може бути самостійною підставою для її скасування за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог законодавства зі сплати єдиного соціального внеску, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.

Щодо аргументів позивача про те, що він жодного разу не здійснював підприємницьку діяльність, то суд не бере їх до уваги, з огляду на те, що офіційно позивач втратив статус фізичної особи-підприємця лише 24.12.2019 після внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, з 01.01.2017 відсутність доходу не звільняє позивача від обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко