Рішення № 88882434, 22.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 р. № 400/71/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Департамента праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001

про:зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту праці та соціального захисту населення, в якому просить зобов`язати відповідача надати позивачу листи - талони для пільгового проїзду всіма видами транспорту.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2019 № 12-рп/2018, яким визнані неконституційними окремі положення Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" щодо скасування пільг на проїзд учасникам війни всіма видами транспорту.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у позові з посиланням на те, що з 01.05.2015 відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" вилучено право на пільговий проїзд для учасників війни. Відносно посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2019 № 12-рп/2018 відповідач зазначив, що у разі внесення змін до законів, нормативних актів та виділення коштів з державного бюджету відповідач буде мати законні підстави для їх виконання.

У матеріалах справи міститься також відповідь позивача на відзив, яка не передбачена статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України як заява по суті справи. За текстом відповіді на відзив позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2019 № 12-рп/2018.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач має статус учасника війни, що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням соціальних виплат і компенсацій 28.10.2013.

Листом від 20.12.2019 № 6147/09.02-11-02 Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради надало позивачу відповідь на його звернення від 16.12.2019, яким повідомило про відсутність підстав для видачі учасникам війни листів талонів на право одержання пільгового проїзду з посиланням на Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76- VIII), згідно з яким вилучено право на пільговий проїзд для учасників війни. Щодо виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2019 № 12-рп/2018 відповідач зазначив у листі, що „за умови внесення відповідних змін до законів, піднормативних актів та виділення коштів з державного бюджету, управління буде мати підстави для їх виконання".

Спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою відповідача видати позивачу талони на пільговий проїзд.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходив з такого.

Пункти 7 та 16 частини першої статті 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) у редакції до 01.01.2015 передбачали, що учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги, як безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання; безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

З 01.01.2015 пункти 7 та 16 частини першої статті 14 Закону № 3551-XII виключені на підставі абзацу другого підпункту 1 пункту 9 Закону № 76-VIII.

Рішенням від 18.12.2018 № 12-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (некоституційними), серед іншого, абзац другий підпункту 1 пункту 9 розділу I Закону № 76-VIII та вирішив, що абзац другий підпункту 1 пункту 9 розділу I Закону № 76-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; у зв`язку з тим, що абзац другий підпункту 1 пункту 9 розділу I Закону № 76-VIII, згідно з якими виключено окремі положення Закону № 3551-XII зі змінами, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатимуть пункти 7, 16 частини першої статті 14 Закону України № 3551-XII у редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Отже, 18.03.2019 втратили чинність норми Закону № 76-VIII, згідно з якими учасники війни були позбавлені права на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання; безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

Тобто з 18.03.2019, відповідно до Закону № 3551-XII, учасники війни мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання; безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

Одночасно, надаючи правову оцінку відмові відповідача у виданні позивачу листів талонів на пільговий проїзд, суд виходить з такого.

Закон № 3551-XII та інші закони не передбачають застосування листів-талонів на право одержання пільгового проїзду ветеранами війни та особами, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, у тому числі учасниками війни.

Єдиним нормативно-правовим актом, який врегульовує питання видання зазначених талонів, зокрема, повноваження відповідача щодо їх видання, є Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).

З 31.08.2018 і станом на дату виникнення спірних правовідносин та дату розгляду спору в суді Положення № 302 передбачає повноваження органу соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на видання листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою лише особам з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач не належить до категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодним нормативно-правовим актом не віднесено до компетенції відповідача видання листів талонів на право одержання проїзних документів учасниками війни.

Оскільки чинне законодавство не передбачає обов`язку відповідача видавати листи талонів на пільговий проїзд учасникам війни, суд не має підстав для зобов`язання відповідача видати позивачу листи-талони для пільгового проїзду всіма видами транспорту.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в позові.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Департаменту праці і соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, буд. 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 03194499) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна