Рішення № 88881343, 21.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Справа № 160/1887/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у в Дніпропетровській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії від 13.06.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії від 13.06.2019, зарахувати до загального трудового та страхового стажу стаж роботи у тресті «Житлобудмеханізація №1» за період з 05.08.1986 по 14.08.1995 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на загальних підставах.

13.06.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив перерахувати розмір пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 05.08.1986 по 14.08.1995 у тресті «Житлобудмеханізація № 1».

Однак, 28.08.2019 позивачем було отримано лист, яким повідомлялося, що пенсія буде призначена по наданим документам згідно заяви від 13.06.2019 без урахування стажу роботи з 05.08.1986 по 14.08.1995 у тресті «Житлобудмеханізація № 1», у зв`язку із тим, що запис про звільнення скріплено печаткою колишньою Українською РСР.

25.10.2019 позивачем було отримано від відповідача листа «Про розгляд звернення», яким у задоволенні вимог про перерахунок пенсії було також відмовлено.

Позивач вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у в Дніпропетровській області щодо належного розгляду його заяви про перерахунок раніше призначеної пенсії від 13.06.2019 протиправною, а тому звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 19.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.03.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що позивач 21.10.2019 звернувся до відповідача із заявою з питання пенсійного забезпечення.

Відповідач, листом від 25.10.2019 №7822/М-09 у відповідь на звернення повідомив, що до загального страхового стажу не зарахований період роботи 05.08.1986 по 14.08.1995 у тресті «Житлобудмеханізація №1».

Так, 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України - документ, яким проголошено незалежність України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 №538 «Про державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України» було зобов`язано всі господарюючі об`єкти, на які поширюється дія Закону України «Про державну статистику», до жовтня 1993 року подати відповідному органу статистики заповнену реєстраційну карту для включення даних до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України для забезпечення єдиних принципів ідентифікації усіх господарюючих суб`єктів при їх взаємодії у межах інформаційного простору України.

В даних Державного реєстру зазначається ідентифікаційний код господарюючого об`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України.

Запис у трудовій книжці ОСОБА_1 №8 про звільнення 14.08.1995 з тресту «Житлобудмеханізація №1» завірено печаткою УРСР.

Враховуючи факт застосування при заповненні трудової книжки у 1995 році печатки неіснуючої держави «УРСР» - зазначений стаж роботи не було зараховано до загального страхового стажу при призначенні пенсії.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону № 1058. Загальний страховий стаж позивача становить 29 років 0 місяців 15 днів.

13.06.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив перерахувати розмір пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 05.08.1986 по 14.08.1995 у тресті «Житлобудмеханізація № 1».

Листом від 28.08.2019 № 4241/03.05-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що пенсія буде призначена по наданим документам згідно заяви від 13.06.2019 без урахування стажу роботи: з 05.08.1986 по 14.08.1995 у тресті «Житлобудмеханізація № 1», у зв`язку із тим, що запис про звільнення скріплено печаткою колишньою Українською РСР.

21.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою з питання пенсійного забезпечення.

Листом від 25.10.2019 №7822/М-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідь на звернення від 21.10.2019 повідомив, що до загального страхового стажу не зарахований період роботи 05.08.1986 по 14.08.1995 у тресті «Житлобудмеханізація №1», оскільки у трудовій книжці запис № 8 про звільнення 14.08.1995 з тресту «Житлобудмеханізація №1» завірено печаткою УРСР.

Враховуючи факт застосування при заповненні трудової книжки у 1995 році печатки неіснуючої держави «УРСР» - зазначений стаж роботи не було зараховано до загального страхового стажу при призначенні пенсії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

З трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 у період з 05.08.1986 року по 14.08.1995 року працював у тресті «Житлобудмеханізація № 1».

Судом також встановлено, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком не зарахував до його страхового стажу період роботи з 05.08.1986 року по 14.08.1995 року у тресті «Житлобудмеханізація № 1» посилаючись на те, що у трудовій книжці запис № 8 про звільнення 14.08.1995 з тресту «Житлобудмеханізація №1» завірено печаткою УРСР.

Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку чи інвалідності на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування спірного трудового стажу позивача, вказаного у його трудовій книжці з підстав того, що відсутня печатка підприємства та підпис на записі № 15 про переведення в Мале державне виробниче підприємство «Проба».

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Відповідач відмовляючи у зарахуванні спірного періоду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком протиправно не зарахував до страхового стажу період його роботи з 05.08.1986 року по 14.08.1995 року у тресті «Житлобудмеханізація № 1», оскільки такий період роботи підтверджується трудовою книжкою позивача.

Проаналізувавши встановлені на підставі поданих сторонами доказів фактичні обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що не зарахування відповідачем спірного періоду роботи позивача в у тресті «Житлобудмеханізація № 1» є неправомірним, а порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача здійснених ним судових витрат у розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1618453861.1 від 17.02.2020, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у в Дніпропетровській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії від 13.06.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії від 13.06.2019, зарахувати до загального трудового та страхового стажу стаж роботи у тресті «Житлобудмеханізація №1» за період з 05.08.1986 по 14.08.1995 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) відповідно до квитанції 0.0.1618453861.1 від 17.02.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко