Ухвала суду № 88881116, 21.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

21 квітня 2020 р. Справа № 127/13961/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка Михайла Васильовича, суддів Томчука Андрія Валерійовича, Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року по адміністративній справі № 127/13961/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язати відповідача з 27.05.2016 року перерахувати пенсію відповідно до довідки № 18/167 від 26.05.5016 року, виданої прокуратурою Вінницької області, виплачувати пенсію в розмірі 90% від місячної зарплати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення за останні 24 календарних місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, без обмеження її максимального розміру.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

05.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про перегляд згаданої постанови суду першої інстанції за виключними обставинами.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, порядок не було розроблено, відповідно і відсутній механізм його реалізації. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення та установлено порядок виконання цього рішення.

Відтак, після прийняття рішення Конституційним Судом України норма, яка передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, відновила чинність, що, на думку заявника, є підставою для перегляду постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року за виключними обставинами та ухвалення нового судового рішення про задоволення його позовних вимог.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2020 року матеріали адміністративної справи № 127/13961/16-а за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови суду від 29.05.2017 року за виключними обставинами передано на розгляд за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду з підстав набрання чинності 15.12.2017 року Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року за № 2147-VIII, яким розмежовано предметну підсудність адміністративних суддів між місцевими загальними, як адміністративними та окружними адміністративними судами.

06.03.2020 року матеріали вказаної адміністративної справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передані на розгляд головуючому судді Слободонюку М.В.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року у справі № 127/13961/16-а за виключними обставинами, прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за виключними обставинами. Крім того, цією ж ухвалою судом в порядку ст. 52 КАС України допущено заміну первинного відповідача у справі - Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Також враховуючи положення частини 8 статті 33 КАС України ухвалено проводити розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.03.2020 року, для розгляду поданої ОСОБА_1 заяви визначено колегію суддів у складі Слободонюка М.В. - головуючого судді та суддів Томчука А.В., Комара П.А.

Наступною ухвалою суду від 12.03.2020 року заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2020 року.

27.03.2020 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами (вх. № 9360/20), у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII були чинними, а тому прийняття рішення Конституційним Судом України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019 на спірні правовідносини не впливає, оскільки останні виникли до прийняття зазначеного рішення.

Разом із тим, судове засідання 13.04.2020 року не відбулось, а відповідна справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням одного із суддів зі складу колегії у відпустці. Відповідно, наступне судове засідання по справі призначено на 21.04.2020 року.

Заявник та представник відповідача у судове засідання, призначене на 21.04.2020 року, не з`явилися подавши суду відповідні письмові клопотання про розгляд даної справи у їх відсутність в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. В той же час, як зазначено у частині 3 статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Отже, враховуючи заяви учасників справи та керуючись процитованою вище процесуальною нормою, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку письмового провадження.

Так, розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів встановила такі обставини.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 2002 році за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права). Починаючи з 01.08.2002 року заявник перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, а з 01.06.2007 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Вінниці (правонаступником якого наразі є ГУ ПФУ у Вінницькій області) та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми заробітної плати.

02.06.2016 року заявник звернувся до УПФУ в м. Вінниці із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено посадові оклади відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників, відповідно до довідки прокуратури Вінницької області про заробітну плату за № 18/167 від 26.05.2016 року.

07.06.2016 року Управлінням ПФУ в місті Вінниці відмовлено заявнику в перерахунку пенсії, мотивуючи відмову тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою у здійсненні перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою щодо оскарження дій пенсійного органу, яким йому відмовлено у перерахунку пенсії.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року у справі за № 127/13961/16-а, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" втратили чинність, а на виконання вимог частини 20 статті 86 Закону України № 1697-VІІ від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було, у зв`язку з чим у пенсійного органу не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року за виключними обставинами, колегія суддів зважає на таке.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" передбачено пенсійне забезпечення працівників прокуратури.

Разом із тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру", відповідно до приписів Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015 року.

Отже, на час звернення ОСОБА_1 до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Зі змісту постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року слідує, що оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв`язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України (відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру") не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, тому жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці та проведення перерахунку призначеної пенсії не існує.

Відповідно до статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Разом з тим, приписами пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми можливо дійти висновку, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в рішенні від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019 вказано про втрату чинності положеннями Закону № 1697-VII з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, та установлено наступний порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Таким чином, саме з 13.12.2019 року втратили чинність положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року у справі за № 127/13961/16-а положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами діяли в редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, які мали визначатися Кабінетом Міністрів України, відтак, відсутні підстави вважати, що пенсійний орган діяв не на підставі і не у спосіб, що визначений Конституцією або законами України.

Так, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому він не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.

За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 не може змінювати правове регулювання правовідносин, що виникли до його прийняття. При цьому рішення Конституційного Суду України не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Колегія суддів зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Більше того, відповідно до частини 6 статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

За таких обставин, не заперечуючи право позивача на перерахунок пенсії, вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до правовідносин з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період до 13.12.2019 року.

Подібні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 17.12.2019 року у справі № 808/2492/18, від 23.01.2019 року у справі № 820/2462/17, від 15.05.2019 року у справі № 640/20317/16-а та ряду інших.

Отже, судом встановлено, що станом на день звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії останній діяв відповідно до вимог чинного законодавства, адже на момент вчинення таких дій частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, була чинною.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року за виключними обставинами, оскільки рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення постанови, про перегляд якої просить заявник.

Окрім того, пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС передбачено, що підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відтак, однією із передумов для застосування вказаної норми є те, що рішення суду, про перегляд якого йдеться, на момент його перегляду у зв`язку з виключними обставинами ще не виконано.

Однак, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року, про перегляд якої йдеться, не може вважатися такою, що може бути виконаною, адже вказаним судовим рішенням відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. В цьому випадку згідно частини 1 статті 369 КАС України суд постановляє ухвалу.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року за виключними обставинами у справі № 127/13961/16-а, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 90, 194, 205, 241, 243, 245, 246, 250, 368, 369 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року у справі за № 127/13961/16-а за виключними обставинами відмовити, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 року у справі за № 127/13961/16-а залишити в силі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий суддя Слободонюк Михайло Васильович

Судді Томчук Андрій Валерійович

Комар Павло Анатолійович