Рішення № 88880995, 13.04.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3670/19

Провадження № 2/331/207/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Гнатик Г.В.,

за участю секретаря – Дорофєєвої М.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з відпускання теплової енергії на загальну суму 10 196,99 гривень, суми інфляційних втрат у розмірі 314,78 грн., 3% річних у розмірі 169,74 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач відпустив теплову енергію до нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , до нежитлового приміщення АДРЕСА_2 та до нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , які належать відповідачу на загальну суму 12 669,15 грн. Відповідач здійснила часткову оплату у розмірі 2472,16 грн., а тому сума заборгованості становить 10 196,99 грн.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні витрати у розмірі 314,78 грн. та 3% річних в розмірі 169,74 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» загальну суму заборгованості в розмірі 10 196,99 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 314,78 грн., 3% річних у розмірі 169,74 грн. та судовий збір.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач належним чином повідомлялася про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з`явилася, поважну причину неявки суду не повідомила, відзив не надала.

Як вбачається з довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 та 2014 року знята з обліку (м. Дніпропетровськ).

Згідно з довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради № 6/5-1330, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) з 02.09.2014 р. по теперішній час.

Відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення засобами поштового зв`язку рекомендованих листів з повідомленням за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання.

Як вбачаться з конверту-повідомлення, що повернувся на адресу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 03.02.2020 року, його було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату,час і місце розгляду справи.

Відповідач повторно повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення рекомендованого листа за її останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, що повернувся на адресу суду у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання 01.04.2020 р., а також шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України від 26.12.2019 року, 20.02.2020 року та 20.03.2020 року.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач не з`явилася до суду без поважних причин, відзив на позовну заяву суду не надала, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивачем надавались послуги з надання теплової енергії у нежитлове приміщення АДРЕСА_6 , розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , у нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_7 та у нежитлове приміщення № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно з договором дарування нежитлового приміщення від 18.12.2014 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить на праві приватної власності нежитлове приміщення 21, що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідно до договору дарування нежитлового приміщення від 18.12.2014 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить на праві приватної власності нежитлове приміщення 5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 201223114 від 21.02.2020 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача.

У зв`язку з відсутністю укладеного договору, облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_3 .

Відповідно до розрахунків за спожиту теплову енергію заборгованість відповідача за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року складає 10 196,99 грн.

Також, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 2209-04 від 06.06.2019 р. щодо погашення заборгованості за теплову енергію, що підтверджується реєстром поштових відправлень.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі» не надала. Тобто, фактично погодилася з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами, нарахованими позивачем до оплати у відповідні періоди.

За період з грудня 2018 р. по квітень 2019 р. відповідач жодної оплати за надані послуги не здійснила, що підтверджується розрахунками за спожиту теплову енергію.

Наданий стороною позивача в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок заборгованості складений з чітким зазначенням суми заборгованості за кожен місяць отримання споживачем, а тому приймається судом та покладається в основу рішення, оскільки будь-якого іншого розрахунку чи обґрунтованого заперечення проти зазначеного розрахунку відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є : власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг , підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п.3 ч.2 ст. 21 Закону виконавець зобов`язаний підготувати та укласти договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані інфляційні витрати у розмірі 314,78 грн. та 3%річних у розмірі 169,74 грн.

В порушення положень Закону та Правил відповідач за спожиту теплову енергію не сплатила. Таким чином, заборгованість відповідача складає 10 196,99 гривень - сума основного боргу, сума інфляційних витрат у розмірі 314,78 гривень та 3 % річних у розмірі 169,74 гривень, згідно наданих розрахунків.

Відповідачу надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, але відзив до суду не надходив.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 625 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_5 )) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_5 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 10 196 (десять тисяч сто дев`яносто шість) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_5 )) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р № НОМЕР_6 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) суму інфляційних витрат у розмірі 314,78 гривень та 3 % річних у розмірі 169,74 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_5 )) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р № НОМЕР_6 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921, 00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Г.В. Гнатик