Ухвала суду № 88880083, 21.04.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/898/19

Провадження № 6/727/52/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Ільчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,- ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою, заінтересовані особи (стягувач) ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить, визнати виконавчий документ від 25.03.2020 року у справі № 727/898/19, таким, що не підлягає виконанню повністю, так як обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з його припиненням.

17.04.2020 року в суд ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити державному виконавцю приймати виконавчий документ до виконання, а у випадку прийняття виконавчого листа до виконання, зупинити виконання за виконавчим документом.

Заінтересованою особою: (стягувачем) ОСОБА_2 в суд 17.04.2020 року надані заперечення на заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в задоволенні якої просить відмовити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, відомостей про поважність причини не надали.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи викладені в заяві про забезпечення позову, суд зважає на наступне.

У ст.124 Конституції визначено принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті — це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.При встановленні зазначеної відповідності, слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них, згідно із законодавством повноваження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Визначений ст.152 ЦПК перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.

Права й обов`язки державного виконавця, визначені в ст.11 закону «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми, державного виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного й повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

ВССУ також зазначив, що Законом України «Про виконавче провадження» у ст. 34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця у порядку ст. ст. 383, 386, 387 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

У ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає oбoв`язкoвoмv зупиненню, якщо боржником оспорюється виконавчий напис нотаріуса у судовому порядку (п. 4); у випадку зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право (п. 6); подання до суду позову про виключення майна з акту опису й арешту (п. 7).

Про такі ж подібні види забезпечення позову йдеться в пунктах 5, 6 ст. 152 ЦПК України. Тобто, при застосуванні або закону про виконавче провадження, або ст. 152 ЦПК України наступають ті ж правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню. Незважаючи на подібність положень, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову за ст. 152 ЦПК України є різні, оскільки, при застосуванні закону проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні ЦПК України тимчасово втрачається правова сила того рішення, що зупинено; є суттєвою різниця і в тому, як проходить ця процедура: за законом - це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду (ст. 36 закону про виконавче провадження), за правилами ЦПК - це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосовувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам....При цьому суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії неправомірними та зобов`язати зупинити виконавче провадження, а не самому зупиняти виконавчі дії (ч. 2 ст. 387 ЦПК). Частина 2 ст. 152 ЦПК, як відкритий перелік, не дає підстав вважати зупинення виконавчого провадження як вид забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Судом встановлено, що заявником ОСОБА_1 не зазначено обґрунтувань та не надано на їх підтвердження доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника ОСОБА_1 або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім вищезазначеного, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Таким чином, за з`ясованими обставинами, що дане забезпечення позову, окрім зазначеного вище, може і порушити права та інтереси інших осіб; заявником ОСОБА_1 не доведено підстави передбачені ст.149 ЦПК України, суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню), шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу від 25.03. 2020 року, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-154,157, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, (заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню), шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу від 25.03. 2020 року - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: Слободян Г.М.