Ухвала суду № 88880008, 22.04.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа №636/3749/17

Провадження №8а/636/2/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення від 28.12.2017 року по справі № 636/3749/17 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області до Чугуївської міської ради Харківської області, державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Резанової Ірини Юріївни, треті особи: ОСОБА_1 , Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Під час вивчення матеріалів вказаної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 426 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 426 ЦПК України, заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.

При цьому, як зазначено в п.п.5, 6 ч. 2 ст. 426 ЦПК України, у заяві зазначаються, зокрема нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_1 необхідно зазначити обставини справи у розумінні вимог статті 423 ЦПК України, якими він обґрунтовує вимоги заяви про перегляд судового рішення та вказати дату їх відкриття або встановлення, посилання на судову практику не є в розумінні цивільного законодавства нововиявленими обставинами.

Крім того, згідно з п.2 ч.3 ст. 426 ЦПК України, до заяви додаються документ про сплату судового збору.

Так, як передбачено ч.1 ст. 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Згідно з п.6 ч.3 ст. 426 ЦПК України, до заяви додаються докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

Разом з тим, звертаючись із заявою до суду, заявником не надано жодних та допустимих доказів, які б підтверджували дату, коли він дізнався або міг дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, що, серед іншого, позбавляє суд можливості встановити чи дотримався заявник при зверненні до суду вимог, передбачених положеннями ст. 424 ЦПК України.

Крім того, не сплачений судовий збір, але заявником надано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що він пенсіонер.

Заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1,3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, або зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 не зазначено будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували його неспроможність сплатити судовий збір на момент подання позовної заяви до суду, отже, відповідні докази у справі відсутні.

Крім того, надана позивачем копія посвідчення не дає йому право на звільнення від сплати судового збору, так як за змістом частини другої статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Натомість позивач звернувся до суду за захистом майнових прав, а отже цей спір виник не з приводу захисту соціальних прав ветеранів війни, членів їх сімей, тому позивач не може бути звільнений від сплати судового збору, що відповідає висновкам, викладеним в ухвалі Верховного суду від 09.06.2018 р. № справи 751/6249/17 та в ухвалі Верховного суду від 02.03.2018 р. № справи 1505/4440/2012.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Таким чином, враховуючи, що відстрочення від сплати судового збору або звільнення судом від його сплати є правом, а не обов`язком суду, в заяві не зазначено будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання заяви.

У разі виправлення недоліків у вказаній частині, нову заяву необхідно подати разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників процесу.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 427 ЦПК України визначено, що до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 185, 259-261, 423, 426 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.А. Оболєнська