Постанова № 8887910, 30.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 р.           Справа № 2-а-582/10/0270

                                                                                                    м.Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

Суддів: Чернюк Алли Юріївни

                    Дмитришеної Руслани Миколаївни

при секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні

за участю представників сторін:

позивача : Петровська-Іванченко О.С., представник на підставі довіреності

відповідача : Опанасюк П.П., Лучинський П.В., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: скасування податкового повідомлення - рішення та визнання неправомірними дій

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колорит Агро» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення рішення.

Позов мотивовано наступним.

За результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача було складено акт №144/0701/34700975 від 21.08.2009р. Відповідно даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7, п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон № 168), а саме, завищено суми бюджетного відшкодування з даного податку в лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2008 року та січні 2009 року на загальну суму 1 226 621 грн., а також в порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року на суму 757297 грн.

На підставі акту №144/0701/34700975 від 21.08.2009р. відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000912330/0 від 07.09.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 226 621 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000912330/1 від 13.11.2009 р. та №0000912330/2 від 30.12.2009 р.

Позивач не погоджується з висновками відповідача вказаними в акті перевірки, з огляду на наступне.

На думку позивача не відповідають дійсності висновки що при реалізації позивачем власної сільськогосподарської продукції обсяг реалізації за 2007 рік становив - 80,9%, за 2008 рік - 81,2%, про що зазначено у розрахунках питомої ваги доходу від реалізації сільського господарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі валового доходу за ці роки. Тому, відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ.          

Так, за даними первинних документів та первинного бухгалтерського обліку, валовий дохід позивача у 2007 році складає 13904,83 тис. грн., а дохід від реалізації власної продукції рослинництва у розмірі 817,9 тис. грн., в 2008 році - 18410,57 тис. грн., а дохід від реалізації власної продукції рослинництва у розмірі 5078,6 тис. грн. Тобто, питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становила відповідно в 2007 р. – 5,88 %, в 2008 р. - 27,58 %. Таким чином, на думку позивача положення п.п. 11.29 ст.11 Закону №168 на нього не розповсюджуються.

Окрім того, розрахунок питомої ваги, поданий позивачем до ДПІ у м. Вінниця використовувався виключно для переходу платника податку на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, а не для визначення питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Також, відповідно до чинного законодавства, подавати декларацію з ПДВ (скорочену) мають ті платники податків у яких суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні для цільового використання.

За таких обставин, позивач не вбачає в своїх діях порушень вимог Закону № 168, а висновки та рішення прийняті відповідачем вважає протиправними та просить суд визнати неправомірними дії ДПІ у м. Вінниці щодо зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду – за січень 2009 року на суму 757297 грн. А також скасувати податкове повідомлення – рішення № 0000912330/2 від 30.12.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та надала додаткові пояснення. Відповідно до яких позивач вважає, що відповідач роблячи висновки про розмір питомої ваги доходу позивача від реалізації сільського господарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки не врахував того, що наданий позивачем розрахунок питомої ваги здійснений на виконання Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 23.04.1999 року, метою якого є забезпечення єдиної методології під час визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку. Проте, для вирішення питання щодо оподаткування згідно з вимогами п. 11.29 ст. 11 Закону № 168 необхідним є визначення чи становить сума одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. В той же час, розрахунок питомої ваги зроблений позивачем не відображає показників діяльності товариства по бухгалтерських рахунках 701, 712, 732, 711, 719, які складають значну частину валового доходу позивача за 2007 та 2008 роки.

Також представник позивача мотивувала необхідність визнання неправомірними дій відповідача щодо зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року на суму 757297 грн. тим, що в іншому випадку позивач зобов’язаний врахувати результати документальної перевірки при поданні звітності до органів податкової служби.

А тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, заперечили проти задоволення позовних вимог як безпідставних та необґрунтованих. Також надали суду заперечення в яких обґрунтували свою позицію тим, що всі операції з поставки товарів (послуг) власного виробництва, на які поширюються норми п. 11.29 ст. 11 Закону № 168 відображаються в спеціальній декларації № 2, що подається за скороченою формою і не передбачає розрахунків з бюджетом. Від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту сільськогосподарські товаровиробники мають зараховувати на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону № 168 передбачено, що до року наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протоколом про приєднання України до Світової організації торгівлі зупиненою дію п. 7.7. ст. 7, п. 10.1, 10.2 ст. 10 Закону № 168 в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими виробниками не залежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. При цьому, вказана норма носить спеціальний характер та не містить прямої вказівки на її застосування при здійсненні операцій, пов’язаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарськими товаровиробниками основних засобів, проте прямо вказує на операції з поставки товарів (послуг) власного виробництва.

Виходячи з вищевикладеного, а також відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», сільськогосподарський товаровиробник не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по скороченій податковій декларації з податку на додану вартість, але не позбавлений такого права у випадках передбачених Законом № 168, в тому числі по операціях із придбання, ремонту та модернізації основних фондів для виробництва сільськогосподарської продукції, на підставі податкової накладної, згідно із якою здійснюються розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 23.04.1999 року, сільськогосподарські підприємства для набуття права і підтвердження статусу платників податку самостійно обчислюють суму такого податку за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією та до 1 лютого поточного року подають, серед іншого , розрахунок питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік.

Позивач, у відповідності до Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, затвердженого наказом Мінагрополітики України № 818 від 22.11.2007 року, визначив та надав відповідачу розрахунок питомої ваги. Вказаний розрахунок був підтверджений відповідачем під час проведення перевірки, у зв’язку з чим прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, як дії так і рішення відповідача відповідають вимогам закону, а тому представники відповідача просили суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Наказом ДПА у Вінницькій області № 284 від 27.07.2009 року вирішено провести позапланову виїзну перевірку ТОВ «Колорит Агро» з 27.07.2009 р. по 07.08.2009 року.

Перевірка проводилась головним державним податковим ревізором – інспектором ДПА у Вінницькій області Бегус Л.Г. на підставі направлення № 163/2707 від 27.07.2009 року, з питань визначених в плані перевірки, затвердженого головою ДПА у Вінницькій області 27.07.2009 року.

Наказом № 310 від 10.08.2009 року продовжено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Колорит Агро» з 10.08.2009 року по 14.08.2009 року терміном на 5 робочих днів, про що також видано направлення № 183/07 від 10.08.2009 року.

Відповідно до акту № 144/0701/34700975 від 21.08.2009 року про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Колорит Агро» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за період з 21.11.2006 року по 01.02.2009 р., які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2006 року по 01.09.2008 р., встановлені порушення позивачем:

п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону № 168, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за:

лютий 2008 р на суму 65000 грн.; квітень 2008 р. – 105502 грн., травень 2008 р. – 84556 грн., червень 2008 р. – 260471 грн., липень 2008 р. – 561173 грн., серпень 2008 р. – 79229 грн., вересень 2008 р. – 3338 грн., січень 2009 р. – 67352 грн.;

п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону № 168, внаслідок чого занижено суму бюджетного відшкодування за:

березень 2008 р. на суму 36770 грн.; жовтень 2008 р. – 75605 грн.; листопад 2008 р. – 114440 грн.; грудень 2008 р. – 200624 грн.;

п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону № 168, внаслідок чого завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 р. на суму 757297 грн.

Копію акту перевірки позивачу не вручено у зв’язку з їх відсутністю, про що складено акт № 26 від 21.08.2009 року про неможливість вручення акту № 144/0701/34700975 від 21.08.2009 року.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач подав до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області заперечення до нього від 28.08.2009 року, які відповідно до листа ДПА у Вінницькій області № 19237/10/07-121 від 18.09.2009 року, залишені без розгляду.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення:

№ 0000912330/0 від 07.09.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 р. – 65000 грн., квітень 2008 року – 105502 грн., травень 2008 р. – 84556 грн., червень 2008 р. – 260471 грн., липень 2008 р. – 561173 грн., серпень 2008 – 79229 грн., вересень 2009 р. – 3338 грн., січень 2009 р. 67352 грн., а всього в розмірі 1226621 грн.

ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення № 23555/10/25-09/64 від 12.11.2009 року про розгляд первинної скарги ТОВ «Колорит Агро» на податкове повідомлення – рішення № 0000912330/0 від 07.09.2009 року. Даним рішенням ДПІ у м. Вінниці залишено без змін податкове повідомлення – рішення № 0000912330/0 від 07.09.2009 року, а скаргу позивача без задоволення.

Також ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000912330/1 від 13.11.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 р. – 65000 грн., квітень 2008 року – 105502 грн., травень 2008 р. – 84556 грн., червень 2008 р. – 260471 грн., липень 2008 р. – 561173 грн., серпень 2008 – 79229 грн., вересень 2009 р. – 3338 грн., січень 2009 р. 67352 грн., а всього в розмірі 1226621 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ «Колорит Агро» подало повторну скаргу. За результатами її розгляду Державна податкова адміністрація у Вінницькій області прийняла рішення № 35083/10/25-090 від 22.12.2009 року, яким залишила без змін податкове повідомлення – рішення № 0000912330/1 від 13.11.2009 року та рішення ДПІ у м. Вінниці №23555/10/25-09/64 від 12.11.2009 року, а скаргу ТОВ «Колорит Агро», - без розгляду.

З урахуванням прийнятого рішення за результатом повторної скарги позивача, ДПІ у м. Вінниці 30.12.2009 року прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000912330/2 від 30.12.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 р. – 65000 грн., квітень 2008 року – 105502 грн., травень 2008 р. – 84556 грн., червень 2008 р. – 260471 грн., липень 2008 р. – 561173 грн., серпень 2008 – 79229 грн., вересень 2009 р. – 3338 грн., січень 2009 р. 67352 грн., а всього в розмірі 1226621 грн.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Вінниці № 247/0701/34700975 від 09.11.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Колорит Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення сум податку на додану вартість за період з 21.11.2006 року по 01.02.2009 року», реалізація продукції (послуг) власного виробництва у 2007 році становить 963533 грн. або 96,95% від загального обсягу поставки, у 2008 році – 6102261 грн. або 96,07% від загального обсягу поставки; реалізація покупних товарів (сільгосппродукції) у 2007 р. – 30305 грн. або 3,05% від загального обсягу поставки, у 2008 р. – 249875 грн., або 3,93% від загального обсягу поставки.

Згідно акту перевірки та рішень відповідача прийнятих за наслідками розгляду скарг позивача, підставою для прийняття оскаржуваного рішення та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є те, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередні звітні (податкові) роки становить за 2007 рік – 80,9 %, за 2008 р. – 81,2 %. Вказаний розрахунок здійснений самим платником та поданий до ДПІ у м. Вінниці 28.01.2009 року. У зв’язку з таким відсотком реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, відповідач пов’язує вказані порушення з недотриманням позивачем норм п.п. 11.29 ст. 11 Закону № 168, а саме не застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача виходячи з наступного.

Так, п.п. 11.29 ст. 11 Закону № 168, зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Як видно з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік за 2008 рік, згідно якого питома вага становить – 81,2 %.

Вказаний розрахунок позивачем здійснено відповідно до наказу Мінагрополітики України № 818 від 22.11.2007 року «Про затвердження Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік» (надалі – наказ № 818).

Зазначений наказ виданий на виконання абзацу четвертого пункту 5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 658 (надалі - Положення № 658) та з метою забезпечення єдиної методології під час визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Як визначено в п. 5 Положення № 658, сільськогосподарські підприємства для набуття і підтвердження статусу платників податку самостійно обчислюють суму такого податку за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією, та до 1 лютого поточного року подають, зокрема, розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок за формою, встановленою Мінагрополітики разом з Державною податковою адміністрацією.

З наведеного видно, що формула яка була використана позивачем для визначення питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки може бути застосована для визначення статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Окрім того, як видно з наказу № 818 для визначення питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки враховуються тільки кредитові обороти по субрахунках 791-794. В таких розрахунках питомої ваги не відображені показники діяльності позивача у 2007 році, зокрема за рахунками 701 «Дохід від реалізації готової продукції» що склав 975642,75 грн., 712 «Доходи від реалізації інших оборотних активів» - 17949,43 грн. , 732 «Відсотки одержані» - 17749,57 грн., 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» - 9660850 грн. , 719 «Інші доходи від операційної діяльності» - 173571,37 грн. Такі показники в 2008 році становили за рахунками: 701 «Дохід від реалізації готової продукції» - 5186652,29 грн., 712 «Доходи від реалізації інших оборотних активів» - 35554,62 грн. , 732 «Відсотки одержані» - 23692,43 грн., 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» - 12991103,29 грн. , 719 «Інші доходи від операційної діяльності» - 173571,37 грн.

Як видно з наведеного формула визначена в наказі № 818 не враховує всіх показників діяльності сільськогосподарського підприємства, а тому з її допомогою не може розраховуватись сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік для цілей визначених п.п 11.29 ст. 11 Закону № 168.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає:

-          загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону);

-          доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

-          доходи від операцій, передбачених статтею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

-          доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

-          доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

-          доходи з інших джерел.

Відповідно до п.п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

З урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до оборотно-сальдових відомостей за 2007, 2008 роки, бухгалтерських довідок №№ 1, 2 від 26.08.2009 року скоригований валовий дохід позивача у 2007 році становив 13904830 грн., з яких в 2008 році – 18410574 грн., а не 1011,2 тис. грн. в 2007 році та 6251,2 тис. грн. в 2008 році, як встановлено відповідачем за наслідками перевірки.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідачем при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі досліджені обставини, які мають значення для прийняття такого рішення.

Відповідач заперечуючи проти позову не довів суду правомірності своїх дій та рішення щодо визначення питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції позивача власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі валового доходу, а також підстав для визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування передбаченим п.п. 11.29 ст. 11 Закону № 168.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З аналізу діючого законодавства видно, що ним не передбачено спеціального порядку визначення розрахунку питомої ваги для цілей п.п. 11.29 ст. 11 Закону № 168. В той же час розрахунок питомої ваги для визначення права сільськогосподарського товаровиробника на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку передбачений Положенням № 658 та наказом № 818.

З наведеного вбачається можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, тобто наявний конфлікт інтересів. В даному випадку відсутні підстави для застосування принципу аналогії закону, оскільки вищевказані нормативно-правові акти регулюють різні питання оподаткування, а тому суд застосовує принцип аналогії права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приймає до уваги розрахунки позивача, яким визначена питома вага доходу від реалізації сільського господарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі валового доходу за 2007 та 2008 роки, здійснених відповідно до даних бухгалтерського обліку та виходячи з скоригованого валового доходу позивача, що становить у 2007 р. – 5,88%, у 2008 році – 27,58%.

За таких показників у позивача відсутні підстави для переходу на спеціальний режим оподаткування з даного податку, що встановлений п.п. 11.29 ст. 11 Закону № 168, а тому відповідно до даної статті на нього не поширюється дія п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.

Тобто, позивач має застосовувати загальний порядок податкового обліку та звітності по податку на додану вартість визначений Законом України «Про податок на додану вартість», який було ним дотримано. А тому в діях останнього відсутні порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, Порядку акумулювання та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року.

Таким чином, вищевказані висновки відповідача викладені в акті перевірки не відповідають вимогам закону, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для коригування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

А тому дії відповідача щодо зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду – за січень 2009 року на суму 757297 грн. є неправомірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, як видно з адміністративного позову, позивач просить суд скасувати лише податкове повідомлення-рішення № 0000912330/2 від 30.12.2009 року.

Хоча у відповідності до пункту 6.5 статті 6 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року №29, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748, у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно абзацу другого пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

Розділом 6 даного вказаного Порядку передбачені вичерпні випадки відкликання податкових повідомлень. Даним розділом не передбачено відкликання податкових повідомлень, а отже і надіслання нових податкових повідомлень, у разі залишення без змін раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, а платнику податків надсилається нове податкове повідомлення лише у разі зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження в сторону їх зменшення. Відповідач, ДПА у Вінницькій області залишили скарги позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000912330/0 від 07.09.2009 року, – без змін.

А тому у відповідності до наведених норм, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття та направлення позивачу податкових повідомлень-рішень №0000912330/1 від 13.11.2009 року, №0000912330/2 від 30.12.2009 року.

За таких підстав, у відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень №0000912330/0 від 07.09.2009 року, №0000912330/1 від 13.11.2009 року, №0000912330/2 від 30.12.2009 року.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірність своїх рішень, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до платіжного доручення № 696 від 17.02.2010 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., який підлягає присудженню на його користь.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 24, 25, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 160, 161 - 163, 167, 186, 255 - 257 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - за січень 2009 року на суму 757297 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000912330/0 від 07.09.2009 року, №0000912330/1 від 13.11.2009 року, № 0000912330/2 від 30.12.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 05.04.10

Головуючий /підпис/          Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Суддів: Чернюк Алла Юріївна

                    Дмитришена Руслана Миколаївна

30.03.2010