Рішення № 88877647, 22.04.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/8339/19

Провадження № 2/183/1885/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Данильченко Т. В.,

представника позивача - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. було вчинено виконавчий напис, згідно з яким з нього на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було стягнуто суму грошових коштів у розмірі 223 900,32 грн. Зазначений виконавчий документ було пред`явлено до виконання. З моменту звернення відповідачем стягнення на його заробітну плату на підставі зазначеного вище виконавчого напису з нього державною виконавчою службою було стягнуто 37 544,36 грн. Дізнавшись про наявність виконавчого напису нотаріуса про стягнення з нього грошових коштів на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" він звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом про визнання останнього таким, що не підлягає виконанню.

21 січня 2019 року рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню зазначений вище виконавчий напис нотаріуса. Державним виконавцем було частково повернуто йому кошти, які надійшли на рахунки державної виконавчої служби, та які не були перераховані на користь стягувача у розмірі 6 596,00 грн. Таким чином, відповідач безпідставно набув від нього грошових коштів у розмірі 30 948,36 грн.

У зв`язку з чим, позивач, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані грошові кошти у сумі 30 948,36 грн.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання (а.с. 13). Ухвалою суду від 04 березня 2020 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 39-40).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав, тому суд, з урахуванням позиції представника позивача, вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинений виконавчий напис (реєстровий номер № 21562) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 лютого 2012 року в сумі 223 900,32 грн., яка утворилась за 2 012 днів, а саме з 27 лютого 2012 року по 31 серпня 2017 року, а також витрати за вчинення виконавчого напису 1 800,00 грн., а всього - 225 700,32 грн., зазначені обставини установлені рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2019 року у цивільній справі № 183/4783/18 (а.с. 33-35).

Судом установлено, що вищезазначений виконавчий документ стягувачем було пред`явлено до виконання до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до звіту Приватного підприємства "Транс Логістик" № 89 від 27 січня 2020 року, наданого суду у засвідченій представником позивача копії, з ОСОБА_1 , на підставі постанови державного виконавця від 23 квітня 2018 року (ВП № 55738165), виданої за виконавчим документом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 21562 від 17 листопада 2017 року, за період з 01 травня 2018 року по 28 лютого 2019 року утримано суму із заробітної плати у розмірі 37 544,36 грн. (а.с. 32).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2019 року у цивільній справі № 183/4783/18, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 17 листопада 2017 року, реєстровий номер № 21562, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 лютого 2012 року в сумі 223 900,32 грн., а також витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1 700,00 грн., а всього - 225 700,32 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) (а.с. 33-35).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Частинами 1, 3 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Відповідно до п. 1-5 Розділу VII Інструкції з примусової організації виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (надалі - Інструкція) стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках (далі - депозитний рахунок). Операції з грошовими коштами на рахунках, визначених пунктом 1 цього розділу, здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих виконавцем сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок. Органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем щодо депозитного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (додаток 4), щодо рахунку авансових внесків - книга обліку авансових внесків (додаток 5). Книги обліку ведуться в автоматизовані системі виконавчого провадження. Запис здійснюється шляхом прямого введення обов`язкового складу реквізитів, який установлений для книги. Книга обліку депозитних сум та книга обліку авансових внесків щомісяця (до десятого числа) роздруковуються, прошнуровуються, скріплюються печаткою органу державної виконавчої служби або приватного виконавця та включаються до відповідної справи за номенклатурою. В органі державної виконавчої служби ведення книг обліку за кожним рахунком здійснюється відповідальною особою, яка визначається розпорядчим документом начальника органу державної виконавчої служби (далі - відповідальна особа органу державної виконавчої служби). Відповідальна особа органу державної виконавчої служби здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців, підготовку звітності щодо коштів на рахунках органів державної виконавчої служби.

Пунктами 10-13 Розділу VII Інструкції установлено, що після отримання з органу Державної казначейської служби України або банку виписок про наявність на відповідному рахунку коштів у книгу обліку негайно вносяться записи. При надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску відповідальна особа органу державної виконавчої служби повинна невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього відповідальна особа органу державної виконавчої служби невідкладно повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону України "Про виконавче провадження". У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні. У разі якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, нумеруються та на зворотному боці останнього аркуша скріплюються печаткою органу державної виконавчої служби із зазначенням кількості аркушів. Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою органу державної виконавчої служби невідкладно після отримання розпорядження державного виконавця. Кошти, що надійшли на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів.

Згідно з п. 14 Розділу VII Інструкції перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень. Платіжне доручення підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним доказом перерахування стягнутої з боржника у виконавчому провадженні суми на користь стягувача є відповідне платіжне доручення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Судом установлено, що з позивача ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні № 55738165, державною виконавчою службою при примусовому виконанні виконавчого документа № 21562, виданого 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (виконавчий напис (реєстровий номер № 21562) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 лютого 2012 року в сумі 223 900,32 грн., яка утворилась за 2 012 днів, а саме з 27 лютого 2012 року по 31 серпня 2017 року, а також витрат за вчинення виконавчого напису 1 800,00 грн., а всього - 225 700,32 грн.), який в подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, стягнуто 37 544,36 грн., які, у передбаченому Інструкцією порядку, зараховані на відповідний рахунок з обліку депозитних сум державної виконавчої служби.

У той же час позивачем не надано суду доказів, якими, як установлено вище, є платіжні доручення, щодо перерахування державною виконавчою службою на користь стягувача - відповідача у цій справі, грошових коштів у розмірі 30 948,36 грн., про повернення яких просить позивач у своєму позові, а самий лише факт утримання цієї суми із заробітної плати позивача і наявність розпоряджень державного виконавця щодо необхідності перерахування певних сум на користь стягувача, які одночасно не оформлені належним чином в повній мірі, не є підтвердженням перерахування відповідачеві і отримання ним зазначеної вище суми, яка б підлягала стягненню у порядку, передбаченому ст. 1212 ЦК, і не виключає можливості знаходження цих грошових коштів на відповідному рахунку державної виконавчої служби.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач, який брав участь у судовому процесі з розгляду цієї справи через представника, представленого адвокатом, у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але під час розгляду цієї справи цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, наданих суду позивачем, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об`єктивні підстави вважати, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13. 77-81, 84, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення суду складено і підписано 22 квітня 2020 року.

Суддя Г.Є. Майна