Вирок № 88877196, 22.04.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/16/20

Номер провадження 1-кп/404/8/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Поступайла В.В.,

при секретарі Малюцькій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №1201912002008764 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, з професійною освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Васильків О.Р.,

представника потерпілого Іванова О.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Холоденка Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ :

18.11.2019 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 разом із знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на перехресті вулиць Профінтерна (П. Михайлевича) та Ленінградської у м.Кропивницькому. Під час розмови між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 виникла сварка, яка була пов`язана з борговими зобов`язаннями між ними. У цей час потерпілий ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в область обличчя, від чого останній нахилився та повернувся спиною до потерпілого, захищаючись від дій потерпілого. Після цього ОСОБА_2 , у той час як ОСОБА_1 перебував до нього спиною, наніс кулаками рук не менше двох ударів в область голови ОСОБА_1 , не реагуючи на прохання останнього не підходити до нього.

У цей час ОСОБА_1 , діючи з метою самозахисту та припинення протиправного суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом права та інтереси, а також здоров`я, перевищуючи межі необхідної оборони від дій ОСОБА_2 , який був не озброєним, дістав з кишені куртки предмет, маючий колюче-ріжучі властивості, використовуючи який у правій руці, розвернувшись, навідмаш наніс удар в напрямку потерпілого ОСОБА_2 . Під час удару потерпілий підставив руку під нього, після чого удар потрапив в область шиї зліва ОСОБА_2 . Надалі потерпілий ОСОБА_2 спробував вдарити кулаком правої руки ОСОБА_1 та останній, діючи з метою самозахисту в межах необхідної оборони, наніс раніше вказаним предметом, який тримав у правій руці, удар в область правого плеча потерпілого ОСОБА_2 . Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 згідно з висновком судового медичного експерта №695 від 05.12.2019 року тілесні ушкодження у вигляді рани (1) по боковій поверхні шиї зліва з пошкодженням зовнішньої яремної вени, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яка є небезпечною для життя в момент заподіяння; рани (1) по латеральній поверхні правого плеча з пошкодженням м`язів, яка відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, яка викликала короткочасний розлад здоров`я.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.124 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, які встановив суд, визнав та показав, що 18.11.2019 року близько 18 год. 00 хв., коли вже була темна пора доби, йдучи додому, він на перехресті вулиць Профінтерна та Ленінградської у м.Кропивницькому зустрів ОСОБА_3 , біля якого зупинився та почав розмову. Через 15-20 хв. до них підійшов потерпілий ОСОБА_2 , з яким у нього виник словесний конфлікт з приводу неповернення останнім йому акумулятора до мобільного телефону. У той час, коли він викидав недопалок від цигарки та розвернувся, він отримав від ОСОБА_2 сильний удар зажатим у правому кулаку мобільним телефоном в область ока, від чого нахилився та захищаючись повернувся до нього спиною. Після чергового четвертого удару, які продовжив наносити йому потерпілий кулаками рук в область голови та потилиці, в той час як він відвернувся від ударів, він з метою самооборони дістав з кишені куртки, у якій була невеличка сумка для зберігання ключів, брелок у вигляді розкладного ножа незначного розміру, яким, розвернувшись ліворуч до ОСОБА_2 , наодмаш наніс удар останньому у верхню частину тулуба. Куди був нанесений удар, він не бачив та у конкретне місце він не прицілювався, так як його ліве око було залите кров`ю, від пошкодження, отриманого під час ударів нанесених ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_2 не зупинявся та продовжував наносити удари, у зв`язку з чим він був змушений нанести ще один удар брелком з ножем наодмаш у верхню частину тулуба ОСОБА_2 , після чого останній відбіг на 3-4 метри та він побачив на куртці потерпілого кров. У подальшому ОСОБА_2 побіг з погрозами додому за сокирою, а він трохи постоявши на місці пригоди, також пішов додому.

Можливості втекти після першого нанесеного ОСОБА_2 удару не було, так як поруч знаходився паркан, простір був обмежений. Під час нанесення йому ударів ОСОБА_2 він відчував загрозу своєму здоров`ю та життю, у зв`язку з чим машинально витягнув брелок, який розкладався у ніж, стоячи до потерпілого спиною, сказав: «Не підходь!» та вже після цього, оскільки потерпілий продовжував наносити йому удари, він почав наносити удари вказаним брелком-ножем.

Погрози ОСОБА_2 через знайомих він не передавав, вважає, що останній почав йому наносити удари через небажання повертати присвоєне майно. При нанесенні удару брелком з ножем він не цілився у ОСОБА_2 , в шию перший удар потрапив рикошетом від захисту останнього поставленого рукою. Брелок з ножем залишився на місці події, так як він розламався від ударів та випав. Умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 він не мав, та при нанесенні ударів ОСОБА_2 діяв з метою оборони, погоджуючись із тим, що застосовуючи брелок з ножем, перевищив такі межі. Чи сильніший від нього ОСОБА_2 за фізичними даними він однозначно стверджувати не може.

Цивільний позов він визнає в частині майнової шкоди повністю, розмір моральної шкоди він залишає на визначення на розсуд суду, але вважає, що вона є меншою ніж 50000 грн. як просить потерпілий.

Крім фактично повного визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, його вина доводиться дослідженими судом такими доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , згідно з якими він з обвинуваченим знаходився у товариських стосунках, так як все життя вони прожили в одному районі. 18.11.2019 року близько 18 год. 30 хв. він ішов по вул.Ленінградській у бік магазину «Файно-маркет» у м.Кропивницькому. На перехресті вулиці Профінтерна та Ленінградської він зустрів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Останній віддав йому мобільний телефон «Samsung» з пластмасовим корпусом, що хотів у нього купити, та він поклав його собі до кишені. У цей момент ОСОБА_1 почав висловлювати неправдиву інформацію відносно нього, на що він зробив зауваження та попередив, щоб той не розносив плітки, не приходив до нього додому та не погрожував його матері його вбивством, за ніби якийсь борг чи акумулятор. У відповідь ОСОБА_1 сказав, що буде робити те, що вважає за потрібне. У зв`язку із цим він наніс останньому удар кулаком в обличчя, від якого ОСОБА_1 зігнувся, розвернувшись та закривши голову руками, після чого він наніс обвинуваченому ще два удари кулаками: в шию та голову. У цей час ОСОБА_1 розвернувся та наніс йому один удар в область шиї, він підставив руку та хотів нанести удар у відповідь, проте відразу отримав ще один удар у праве плече.

Він у цей час не бачив ножа у руці ОСОБА_1 , тому вважав, що останній наносив удари кулаком. Лише після вказаних ударів він побачив як ОСОБА_1 тримав у руках ножа, вважаючи, що останній почне ним наносити удари, він сказав: «Що ти робиш?». Одразу він відчув як почала німіти його рука та побачив як із светра капає кров, після чого зрозумів, що вказані удари були здійсненні ножем. ОСОБА_3 стояв поряд та спостерігав за вказаними подіями. Після того, як ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 побачили у нього кров, швидко пішли з місця події, а він пішов додому, щоб викликати швидку допомогу, по приїзду якої його було госпіталізовано та надалі зроблено декілька операцій. З ОСОБА_1 після вказаної події він не спілкувався, будь-яка допомога ним не надавалася.

Безпосередньо йому ОСОБА_1 ніколи не погрожував, про наявність боргу не повідомляв, про вказані плітки йому відомо від спільних знайомих. З тілесними ушкодженнями, вказаними у обвинуваченні, він повністю погоджується. Ніж, який він бачив у руках ОСОБА_1 , був розкладний довжиною близько 20 см із лезом 7-10 см. Бойовими видами мистецтва він не займався, лише легкою атлетикою (бігом).

При цьому він підтверджує те, що саме під час нанесення першого удару ОСОБА_1 він підставив руку, та рука обвинуваченого під час нанесення удару зісковзнула, від чого удар прийшовся в його шию. У протоколі слідчого експерименту за його участю його пояснення зафіксовано неправильно, так як ОСОБА_1 не говорив перед нанесенням ударів слів: «Ну давай» і ножа до нанесення йому ударів він не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , згідно з якими він 18.11.2019 року після 17-18 год. йшов з вул. Червонозорівської у м.Кропивницькому назустріч із ОСОБА_2 , якому через несправність мав віддати мобільний телефон (марки він не пам`ятає), що збирався у нього купувати. По дорозі він зустрів ОСОБА_1 , з яким у подальшому став чекати на ОСОБА_2 неподалік магазину «Файномаркет». Коли ОСОБА_2 прийшов, він останньому віддав його мобільний телефон. У цей час у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка з приводу якихось речей, які останній не повернув ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 не вів себе агресивно та нікому не погрожував. У подальшому, коли ОСОБА_1 стояв боком до ОСОБА_2 , останній замахнувся та почав наносити удари ОСОБА_1 в область обличчя правою рукою, в якій тримав вказаний мобільний телефон. Від несподіванки ОСОБА_1 відскочив та нахилився, повернувшись спиною, а потерпілий продовжував наносити удари в область обличчя, від яких ОСОБА_1 закривався руками. Потім ОСОБА_2 швидко відстрибнув від ОСОБА_1 , розкрив куртку, з-під якої бігла кров та побіг у напрямку свого дому з погрозами, що він повернеться із сокирою. У подальшому ОСОБА_1 пояснив, що наніс ОСОБА_2 удари ножем та показав своє закривавлене око, після чого ОСОБА_1 пішов додому, а він сів на автобус та поїхав до свого дому.

У момент бійки він стояв від її учасників на відстані 2-3 метри, ближче до спини ОСОБА_1 , проте ні ножа, ні розмаху руки, ні самого удару ножем він не бачив, лише те, як відскочив ОСОБА_2 . Сама подія відбулася дуже швидко. Обвинуваченого та потерпілого знає близько одного року, про будь-які конфліктні ситуації між ними йому не відомо;

- рапортом, з якого вбачається, що 18.11.2019 року о 18 год. 51 хв. до поліції надійшло повідомлення від працівника швидкої медичної допомоги про надходження повідомлення щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 у виді різаних ран шиї та правого плеча (т.1 а.п.9);

- протоколом огляду місця події від 18.11.2019 року із застосуванням фотозйомки, під час якого оглянуто перехрестя вулиць Белінського та Ленінградської, де виявлено та вилучено сліди речовини бурого кольору на листі, яке оглянуто згідно з протоколом огляду предметів та визнано речовим доказом (т.1 а.п.13-15, 70-71);

- висновками судових біологічних експертиз №106, 107 від 19.12.2019 року та 20.12.2019 року, згідно з яким на наданих на дослідження двох фрагментах листків, куртці, футболці, светрі, спортивних штанах виявлено кров людини, яка належить до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0, яка може походити від особи (осіб) із відповідною групою крові, у тому числі від потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.п.61-67, т.2 а.п.77-88);

- протоколом огляду місця події від 18.11.2019 року із застосуванням фотозйомки, під час якого оглянуто службове приміщення «Санпропускник» Кіровоградської обласної лікарні по проспекту Університетському, 2/5 у м.Кропивницькому, де, зокрема, виявлено та вилучено одяг потерпілого зі слідами речовини бурого кольору: штани, футболку, светр, кросівки, куртку, які оглянуто згідно з протоколом огляду предметів та визнано речовими доказами (т.1 а.п.16-22, 71-73);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 09.12.2019 року із фототаблицею, згідно з яким потерпілий відтворив те, як він 18.11.2019 року близько 18 год. 30 хв. у м. Кропивницькому наніс ОСОБА_1 удар кулаком в область обличчя, коли обвинувачений відвернувся та закрив обличчя руками, він ззаду наніс ще два удари кулаками в область вух зліва та справа. Після цього ОСОБА_1 , тримаючи ножа в правій руці, наніс ним один удар в область його шиї зліва та у цей час він підставив під удар ліву руку. Далі він замахнувся кулаком правої руки в обличчя, щоб вдарити обвинуваченого, але останній ударив його ножем в праве плече (т.1 а.п.29-34);

- висновком судово-медичного експерта №695 від 05.12.2019 року, відповідно до якого згідно з наданою медичною документацією у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження, які утворилися від двох травматичних впливів: рана (1) по боковій поверхні шиї зліва з пошкодженням зовнішньої яремної вени, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; рани (1) по латеральній поверхні правого плеча з пошкодженням м`язів, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, яка викликала короткочасний розлад здоров`я, строком понад 6 діб.

У зв`язку з неповнотою морфологічного опису ран (кінців, країв, стінок) конкретно стверджувати про предмет, яким були нанесені ушкодження, неможливо, але наявність раневого каналу в рані по боковій поверхні шиї зліва дозволяє говорити, що вказані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з об`єктом, що мав колюче-ріжучі властивості, та могли утворитися 18.11.2019 року о 18 год. 30 хв.

Положення потерпілого та нападаючого в момент отримання (нанесення) тілесних ушкоджень могло бути самим різноманітним, та змінюватись в процесі отримання (нанесення) ушкоджень. Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілий міг переміщатися, кричати, звати на допомогу, чинити будь-які самостійні дії (т.1 а.п.43-44);

- висновком судово-медичного експерта №733/695 від 16.12.2019 року, відповідно до якого локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2 при проведенні судово-медичної експертизи №695 від 05.12.2019 року, не суперечить механізму, на який вказав як потерпілий ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 у протоколах проведення слідчих експериментів від 11.12.2019 року (т.1 а.п.47-48);

- висновками судово-медичних експертів №№764, 765 від 26.11.2019 року, згідно з якими за ізосерологічною системою АВ0 відповідно кров ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить до групи Ав (т.1 а.п.51-52, 55-56);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 11.12.2019 року з долученою фототаблицею, під час якого ОСОБА_1 , надавши пояснення аналогічним показанням у суді, показав обставини, згідно з якими потерпілий ОСОБА_2 під час конфлікту наніс йому низку ударів кулаком в область обличчя та голови, незважаючи на те, що він ухилявся. Після цього він з метою самозахисту дістав розкладного ножа, яким наніс один удар на відмаш, на який зреагував потерпілий, підставивши ліву руку, від чого ніж по інерції сковзнув по руці, порізавши шию потерпілого зліва. Надалі ОСОБА_2 не зупинився та намагався вдарити його кулаком правої руки, на що він, тримаючи ножа в правій руці, наніс ним удар в область правого плеча потерпілого (т.1 а.п.84-89);

- висновком судово-психіатричного експерта №435 від 10.12.2019 року, який підтверджує осудність ОСОБА_1 у момент вчинення злочину, відсутність в нього психічних захворювань (т.1 а.п.102-103).

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, надані сторонами, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, та доведеною вину ОСОБА_1 у скоєнні умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, кваліфікуючи вказані дії за ст.124 КК України.

При цьому згідно з вимогами ч.3 ст.337 КПК України суд враховує, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Так, суд виходить із того, що дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення необґрунтовано кваліфіковано у висунутому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а також не бере до уваги твердження прокурора і представника потерпілого про доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні саме вказаного злочину, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч.2 ст.36 КК України).

Положеннями ч.3 ст.36 КК України визначено, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у Постанові №1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону» роз`яснив судам, що з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_1 , підтверджених показаннями потерпілого, 18.11.2019 року близько 18 год. 30 хв. у темну пору доби на перехресті вулиць Профінтерна (П. Михайлевича) та Ленінградської між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 виникла сварка. У цей час потерпілий ОСОБА_2 на ґрунті виниклих неприязних відносин раптово наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в область обличчя, від чого останній нахилився та повернувся спиною до потерпілого, захищаючись від дій потерпілого. Але потерпілий не припинив своїх дій та у той час як ОСОБА_1 перебував до нього спиною, наніс кулаками рук не менше двох ударів в область голови ОСОБА_1 , не реагуючи на прохання останнього не підходити до нього. Лише після цього, у той час як ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_1 , діючи з метою самозахисту та припинення побиття, ОСОБА_1 дістав з кишені куртки предмет, маючий колюче-ріжучі властивості (в обвинуваченні інших предметів не вказано, тому суд не виходить за його межі), використовуючи який у правій руці, розвернувшись навідмаш наніс удар в напрямку потерпілого ОСОБА_2 . Під час удару потерпілий підставив руку під нього, після чого удар потрапив в область шиї зліва ОСОБА_2 . Саме від вказаного удару ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, встановлені судом, при цьому не припинивши своїх дій, оскільки надалі потерпілий спробував вдарити кулаком правої руки ОСОБА_1 та останній, діючи з метою самозахисту, наніс раніше вказаним предметом, який тримав у правій руці, удар в область правого плеча потерпілого ОСОБА_2 .

Вказані обставини повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3 , який підтвердив, що саме потерпілий почав наносити удари обвинуваченому та під час цього міг отримати поранення, оскільки він не бачив, як обвинувачений поранив потерпілого та все відбулося швидко і раптово.

Раніше викладені показання є логічними, послідовними протягом кримінального провадження, узгоджуються між собою, підтверджуються долученими висновками судового медичного експерта, а тому у суду немає підстав ставити їх під сумнів.

Достатні, достовірні та неспростовні докази того, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 спричинялися умисно саме внаслідок сварки із ОСОБА_2 , як про це зазначено в обвинуваченні, та не були пов`язані із відверненням обвинуваченим посягання потерпілого, у матеріалах справи відсутні.

При цьому суд керується вимогами частини 1 ст.23 КПК України, якою встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Положеннями ст.84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, судом згідно з вимогами ч.4 ст.95 КПК України не беруться до уваги показання, тобто відомості про повідомлені потерпілим слідчому обставини, вказані в протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 09.12.2019 року, згідно з якими обвинувачений після отримання ударів в голову від потерпілого відбіг, дістав ножа та сказав «Ну давай» (т.1 а.п.29-34), оскільки у судовому засіданні потерпілий безпосередньо суду показав, що ніж в руках обвинуваченого побачив вже після нанесення йому ударів. Також, враховуючи раніше вказані положення законодавства, судом із врахуванням показань та уточнень обвинуваченого ОСОБА_1 , наданих безпосередньо в суді, беруться до уваги відомості, викладені в протоколі проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 11.12.2019 року (т.1 а.п.84-89).

У кримінальному провадженні не вилучалися медичні документи та не призначалася судова медична експертиза ОСОБА_1 . Проте, показання свідка ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_1 та самого потерпілого, безумовно вказують на те, що обвинувачений заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження предметом, який має колюче-ріжучі властивості, в той момент, коли потерпілий наносив обвинуваченому удари в область спочатку обличчя, а потім голови, не реагуючи на те, що обвинувачений намагався ухилитися, прикрити голову та просив не підходити до нього. Такі дії потерпілого ОСОБА_1 сприймав як загрозу своєму здоров`ю та захищав себе, водночас нанісши потерпілому тілесні ушкодження, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. При цьому оскільки ОСОБА_1 використав предмет з колюче-ріжучими властивостями та саме ним наніс удар, який потрапив в область шиї ОСОБА_2 з метою припинити його дії, то він наніс тяжкі тілесні ушкодження, перевищивши межі необхідної оборони.

Докази, які б спростовували такі обставини у справі, показання потерпілого, обвинуваченого та свідка ОСОБА_3 відсутні, а можливість їх отримання фактично вичерпана, оскільки вони є єдиними учасниками події.

При цьому суд враховує, що подальші обставини та дії ОСОБА_1 безумовно вказують, що його дії були спрямовані на умисне заподіяння потерпілому, як особі, яка посягає на здоров`я обвинуваченого, шкоди, з метою захисту від суспільно-небезпечного посягання, для негайного відвернення та припинення такого посягання. Так, ОСОБА_1 наніс удари раніше вказаним предметом потерпілому лише після того, як намагався уникнути побиття з боку потерпілого в інший спосіб, шляхом ухилення, відвернення, прикриття голови та прохання не підходити. Потерпілий наносив удари обвинуваченому кулаками рук в область життєво важливого органу - голови. Самі удари обвинувачений наніс лише після того, як потерпілий продовжував протиправні дії, чим міг заподіяти суттєву шкоду здоров`ю обвинуваченого та одразу припинив їх після досягнення мети - припинення дій потерпілого по нанесенню ударів в область голови. Як тільки потерпілий припинив удари в область голови обвинуваченого, обвинувачений не вчинив жодних дій, пов`язаних із заподіянням будь-якої шкоди потерпілому, тобто дії обвинуваченого були обумовлені лише протиправним посяганням потерпілого. Як зазначив обвинувачений в суді, він використав брелок, який розкладається у ніж, який завжди носив з собою як брелок, який невеликого розміру та зламався під час нанесення ударів, тобто не міг завдати значної шкоди. Такі обставини вказують на те, що обвинувачений під час нанесення потерпілому ударів колюче-ріжучим предметом вчиняв дії, пов`язані лише із захистом власного здоров`я, не переслідуючи умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень з інших підстав.

При цьому суспільно небезпечне посягання потерпілого на права та інтереси ОСОБА_1 , під час якого той наносив удари кулаками в область голови обвинуваченого ОСОБА_1 , мало реальний характер, спричинило обвинуваченому ушкодження в області ока, що підтверджується показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_3 , та вплинуло на подальші дії обвинуваченого. Вказане діяння ОСОБА_2 не припинялося останнім добровільно, могло завдати шкоду здоров`ю обвинуваченого внаслідок отримання травм життєво важливого органу, а тому потребувало негайного відвернення або припинення, що із врахуванням попередніх обставин, неможливо було зробити обвинуваченому в іншій спосіб, аніж заподіяння тому хто посягає на його здоров`я, шкоди. Тому доводи представника потерпілого про те, що обстановка, у якій було вчинено злочин, вказує про вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, не відповідають встановленим судом обставинам.

Саме ОСОБА_2 розпочав нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченому, а не навпаки. Обраний спосіб захисту та предмет, використаний при цьому, який заздалегідь не заготовлювався, вказують на те, що дії обвинуваченого були спрямовані на самозахист. Більше того, згідно з вимогами ч.2 ст.36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Таким чином, аналізуючи суб`єктивну сторону діяння, вчиненого ОСОБА_1 , суд вважає, що він заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 умисно під час побиття обвинуваченого потерпілим з метою захисту від посягання з боку останнього, але використавши предмет, який має колюче-ріжучі властивості та умисно нанісши ним удар потерпілому, який спричинив тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, обвинувачений перевищив межі необхідної оборони, так як вчинені ним дії по захисту себе не викликались об`єктивною необхідністю застосування такого предмету. До такого висновку суд приходить і враховуючи те, що потерпілий, застосовуючи насильство, не використовував при цьому ніяких знарядь, в тому числі, які мають здатність заподіювати колото-різані поранення. Таким чином обвинуваченим ОСОБА_1 умисно заподіяно тому, хто посягає - потерпілому ОСОБА_2 , тяжку шкоду, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановці. Відтак, суд вважає, що доводи захисника про те, що ОСОБА_1 діяв у межах стану необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження.

Виходячи із викладеного, керуючись положеннями ч.3 ст.337 КПК України, суд змінює правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України. Відповідно дії ОСОБА_1 під час вчинення злочину кваліфікуються судом за ст.124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинив умисний закінчений злочин невеликої тяжкості, офіційно не працює, одружений, має на утриманні малолітню доньку, яка визнавалася інвалідом з дитинства, осудний, на обліку в наркологічних закладах не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає те, що він повністю визнав провину у вчиненні злочину та має на утриманні малолітню дитину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив злочин невеликої тяжкості, але пов`язаний із заподіянням тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, офіційно не працює, завдані збитки не відшкодовано, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкцій ст.124 КК України. Однак, оскільки обвинувачений повністю визнав вину у вчиненому, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, одружений, зважаючи на обставини злочину, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України. Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення з останнього 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 6830 грн. 36 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, дослідивши у повному обсязі з приводу цивільного позову докази, суд керується наступним.

Вимоги, вказані в цивільному позові ОСОБА_2 про стягнення із обвинуваченого 6830 грн. 36 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, пов`язаної із необхідністю проходження ним лікування і придбання ліків внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а також стягненням вартості пошкодженого одягу, відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1195 ЦК України, ч.4 ст.206 ЦПК України підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки повністю визнані обвинуваченим, підтверджуються долученими до позову копіями документів, показаннями потерпілого, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і заподіянні матеріальної шкоди доведена.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілого до обвинуваченого про стягнення з останнього 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, визначення розміру якої обвинувачений ОСОБА_1 фактично залишив на розсуд суду, зазначивши, що вказана суму є завищеною, суд враховує таке.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідного до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує те, що потерпілому ОСОБА_2 дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення та заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень. При цьому було порушено нормальний ритм його життя, він пережив душевні хвилювання та вимушено тривалий час перебував на лікуванні, згідно з показаннями потерпілого він був позбавлений можливості працювати та отримувати дохід.

Проте, зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, із врахуванням принципів розумності і виваженості, суд вважає, що справедливим та доведеним наданими доказами з огляду на всі істотні обставини справи буде часткове задоволення позовних вимог потерпілого, згідно з якими необхідно стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 10000 гривень. Відтак у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні (т.1 а.п.60 - 3732 грн. 32 коп. та т.2 а.п.76 - 12092 грн. 75 коп.).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6830 грн. 36 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 15825 грн. 07 коп.

Речові докази:

- фрагменти листя, спортивні штани, куртку, футболку, светр (т.1 а.п.71) - знищити;

- кросівки (т.1 а.п.73) - повернути потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м.Кіровограда.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Кіровського районного

суду м. Кіровограда В.В. Поступайло