Рішення № 88872413, 22.04.2020, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/823/19

№2/680/246/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай),

установив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП ім.Кірова с.Вільховець, розміром 1,1 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Новоушицької селищної ради Хмельницької області.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Вільховецької сільської ради від 01 квітня 1994 року №4 було безоплатно передано у колективну власність КСП ім.Кірова землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1339,10 гектарів.

04 липня 1995 року КСП ім.Кірова було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №021. Його було включено до списку громадян - членів КСП під №265, але сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не було видано.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2019 року справу розподілено головуючому судді Яцині О.І.

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за даним позовом, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

05 лютого 2020 року від відповідача - Новоушицької селищної ради Хмельницької надійшла заява про розгляд справи без участі представника та визнання позову.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Інших заяв чи клопотань не надходило.

Суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.

04 липня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім.Кірова с.Вільховець, Новоушицького району, Хмельницької області видано Державний акт на право колективної власності на землю, а саме 1339,1 гектарів землі для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Вільховецької сільської ради від 01 квітня 1994 року № 4 /а.с.7/.

Відповідно до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства (додатку 1 до Державного акта) ОСОБА_2 зазначений під №24 /а.с.8/.

З відповіді відділу Держгеокадастру у Новоушицькому районі від 09 серпня 2019 року суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався. Грошова оцінка земельної частки (паю) станом на 01 січня 2019 року складає 22284,63 грн /а.с.9/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 , як член колективного сільськогосподарського підприємства ім.Кірова с. Вільховець, був включений в Список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Вільховець, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Відповідно до преамбули Закону України N899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно зі ст.1, 2 Закону N 899-IV право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

У відповідності до ст.ст.3, 5 Закону N 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Ст.13 Закону N 899-IV передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, зазначеними правовою нормою встановлено відсутність на даний час будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається додержавного акта на правоколективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

П 7. Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач як член колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с.Вільховець був включений в Список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с.Вільховець, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району 04 липня 1995 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передано у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Такою територіальною громадою є Новоушицька об`єднана територіальна громада, до якої входить с. Вільховець.

Отже, на час вирішення спору належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження землями сільськогосподарського призначення, розташованими на території громади, є Новоушицька селищна рада.

Отже відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» позивач як член КСП ім.Кірова с.Вільховець набула право на отримання сертифікату на земельну частку пай, з моменту видачі Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім.Кірова с.Вільховець, Новоушицького району - 04 липня 1995 року, має право на земельну частку пай з земель колективної власності КСП ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району.

Таким чином, суд вважає, що позивач довів своє право на земельну частку (пай) та отримання в подальшому сертифіката на земельну частку (пай), тобто право позивача було порушено в 1995 році.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що на ім`я позивача, як члена бувшого КСП ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району, Хмельницької області сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся та не видавався, тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При таких обставинах підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання відповідачем позову суд не знаходить, позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП ім.Кірова, с.Вільховець, Новоушицького району, Хмельницької області площею 1,1 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Новоушицької селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: с. Вільховець, Новоушицького району, Хмельницької області, РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження смт.Нова Ушиця, вул.Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04407388.

Суддя О. І. Яцина