Рішення № 88869470, 15.04.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6625/19

Провадження №2/265/311/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М.

за участю секретаря Красноухова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 18.01.2017 року у розмірі 39153,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.01.2017 року з відповідачкою було укладено кредитний договір, відповідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмір зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. У порушення ст.ст. 526,527,530 ЦК України та умов договору відповідачка зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 12.09.2019 має заборгованість в загальній сумі 39153,51 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 19216,69 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту 9080,88 грн.; пені за прострочене зобов`язання 7765,30 грн.; пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 750 грн.; штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. - фіксована частина та 1840,64 грн. - процентна складова. Позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 39153,51 грн., судовий збір в сумі 1921 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у тексті позовної заяви не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю та винесення заочного рішення у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, в письмовій заяві на адресу суду позовні вимоги не визнала та зазначала, що Умови та правила надання банківських послуг не підписувала та з ними не ознайомлювалась, кредитний ліміт збільшувався без її згоди, розмір відсоткової ставки з нею не узгоджувався. В подальшому неодноразово повідомлена про день та час розгляду справи до суду не з`явилася. (а.с.40)

На підставі ст. 247 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року судом витребувано у АТ «ПриватБанк»: оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, складеної ОСОБА_1 , докази на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про зміну (підвищення) процентної ставки за договором б/н від 18.01.2017р. та, у разі наявності, додаток до договору, яким встановлено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу; відомості щодо строку дії платіжної картки згідно вказаного кредитного договору; виписку з банківського рахунку.

Від представника позивача до суду надано: оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідка про зміну умов кредитування, виписка з банківського рахунку та довідка про строк дії картки.

Вивчивши матеріали справи в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов АТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного мотивування.

Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка 18.01.2017 року підписана сторонами, а також Умов та правил надання банківських послуг, та «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті: www. privatbank.ua, між відповідачкою ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит на суму 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

На підтвердження заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Голд»; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.(а.с.5-24).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12.09.2019 року становить - 39153,51 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 19216,69 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту 9080,88 грн.; пені за прострочене зобов`язання 7765,30 грн.; пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 750 грн.; штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. - фіксована частина та 1840,64 грн. - процентна складова.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору, банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до п. 2.1.1.2.1 витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається позивач та які містяться в матеріалах справи, для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам`ятці клієнта, Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання Картки, зазначена в Заяві. (а.с.18)

Отже, невід`ємною частиною укладання кредитного договору, згідно Умов та Правил є Пам`ятка клієнта, Довідка про умови кредитування і Заява про видачу кредиту. Проте такі документи в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання містить лише анкетні данні відповідачки та дані про її намір отримати кредитний ліміт, проте його розмір не вказано, не зазначена в ній і процентна ставка за користування кредитом. (а.с.8)

Відсутні у анкеті-заяві, також й умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався також на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Голд»; та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Голд» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови.

Разом з тим, анкета-заява від 18.01.2017 року не містить приписи про ознайомлення відповідачки саме з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» долученими до матеріалів справи. Сама ж відповідачка заперечувала що ознайомлена з зазначеними Умовами та Тарифами банку.

При таких обставинах суд позбавлений можливості встановити, які саме умови мала анкета-заява від 18.01.2017 року, підписана відповідачкою.

При цьому, за переконанням суду, сама по собі наявність в анкеті-заяві приписів про ознайомлення відповідачки з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», не свідчить що до даних правовідносин можливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.01.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.09.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку, що при укладенні договору із ОСОБА_1 банк дотримався вимог законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку і розмірів нарахування процентів, пені, комісії та штрафів.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафів, нарахованих позичальнику відповідно до наданих банком Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів з обслуговування кредитної карти «Універсальна».

Крім цього, банком заявлено вимогу про стягнення тіла кредиту у розмірі 1921,69 грн. та простроченого тілу кредиту в розмірі 9080,88 грн.

Із представленої банком анкети-заяви від відсутні будь-які данні про розмір кредитного ліміту, який відповідачка просила б надати їй. (а.с.8, 62)

Разом з тим сама відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала факту отримання нею як кредитної картки так і факту отримання грошових коштів, а лише зазначила в заяві, що кредитний ліміт збільшувався без її згоди, розмір процентної ставки не узгоджувався, з Умовами та правилами кредитування не ознайомлювалася та їх не підписувала. (а.с.40).

Як зазначено вище, представлені банком Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи банку не є складовою кредитного договору, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що банк наділений одноосібним правом на збільшення ліміту кредитування.

Проте, відповідно до довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 станом на 18.01. 2017 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,0 грн., 21.11.2017 року кредитний ліміт збільшено до 5500 грн., а 25.11.2017 року збільшено до 900,0 грн., в травні 2019 року відбулося зниження кредитного ліміту до 0. (а.с. 64)

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідачка отримувала лишу одну кредитну картку, строк дії отриманої відповідачкою платіжної картки № НОМЕР_1 , відкритої 18.01.2017 - вересень 2020 року. (зворот а.с. 52, а.с. 63)

Із наданої позивачем виписки по картрахунку за номером НОМЕР_1 вбачається, що відповідачка у період з 18.01.2017 року по жовтень 2019 року користувалася грошовими коштами банку, здійснювала переводи через додаток 24, переводила грошові кошти з картки на картку та оплачувала товари у розстрочку, повертали грошові кошти банку, тощо. (а.с.49-52).

Зокрема, із представленої позивачем виписки, по картрахунку № НОМЕР_1 вбачається, що банком нараховувалися та списувалися проценти за користування кредитним лімітом за ставкою 3,6 відсотків, пеня за прострочення кредиту та пеня за прострочення кредиту на суму більше 100 грн.

Детальним оглядом виписки по картрахунку № НОМЕР_1 встановлено, що банком списано процентів за користування кредитним лімітом за ставкою 3,6 відсотків, починаючи з 01.01.2018 року по 01.06.2019 року на загальну суму - 14264,27 грн.

Крім того, нараховано та списано пені за прострочення по кредиту та пені за прострочення на суму більше 100 грн. за період 01.01.2018 року по 01.06.2019 року - на загальну суму - 9842,44 грн.

Як зазначено вище, банком не представлено доказів, на підставі яких можливо установити умови користування кредитними коштами, у тому числі і нарахування процентів та пені у зазначених у виписки по картрахунку розмірах.

З огляду на викладені вище правові підстави, суд вважає, що нарахування та списання банком відсотків у розмірі -14264,27 грн. та пені в розмірі 9842,44 грн. є безпідставним.

Отже, детальним оглядом та проведеним судом розрахунком по виписці по картрахунку, встановлено, що банком безпідставно списано з картрахунку відповідачки сума в загальному розмірі 24 106,71 грн. (14264,27 + 9842.44). При цьому банком заявлено вимогу про стягнення з відповідачки 1921,69 грн. за тілом кредиту та 9080,88 грн. простроченого тілу кредиту, що загалом становить 11002,57 грн.

Отже, оскільки банком безпідставно списано з картрахунку відповідачки суму більшу аніж заявлено про стягнення за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, борг ОСОБА_1 перед банком за указаним кредитом відсутній.

Позовних вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, АТ КБ «ПриватБанк» не заявив.

За таких обставин позовні вимоги позивача, про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом у відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦПК України враховані висновки щодо застосування наведених норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постановах Верховного суду у складі колегії суддів Першої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 311/4866/13-ц та від 09 січня 2020 року у справі № 203/4297/18.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що за змістом частин 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог і стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях. Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема у разі відмови в позові на позивача. З огляду на наведене вимога про стягнення з відповідача судового збору задоволенню не підлягає.

Керуючись 16, 525, 526, 530, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,6,10,12,13,81-83,141,247,263-264,268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» , юридична адреса: м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: І. М. Міхєєва