Рішення № 88869445, 18.11.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7214/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Мариненко Я.С., Гальчинській А.О.,

за участю: представника позивача - Савенка Є.В.,

представників відповідача - Латонової Т.А. та Клекоцюк Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представлені представником Козіною І.А. , звернулася до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила: 1) визнати неправомірним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в проведені перерахунку пенсії та переказу на поштове відділення; 2) зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням вимог чинного законодавства на рівні не менше встановленого прожиткового мінімуму; 3) зобов`язати відповідача здійснювати переказ пенсії позивача на поштове відділення № 04211 ПАТ «Укрпошта».

Вимоги мотивовані тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року зобов`язано УПФУ в Оболонському районі м. Києва поновити виплату пенсії позивачу. Вказує, що листом ЦОУ ПФУ в м. Києві від 03.02.2017 року повідомлено представника позивача про те, що щомісячний розмір пенсії, якій підлягає нарахуванню ОСОБА_1 становить 0,069 грн.. Відповідачем листом від 28.04.2017 року №24823/06 було відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у позивачки відсутнє місце реєстрації в Україні.

Провадження у справі № 758/7214/17 за даним позовом було відкрито ухвалою від 02.06.2017 р. (суддя Богінкевич С.М.).

У вересні 2017 року представником відповідача подані письмові заперечення, в яких сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2015 р. зобов`язано поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року. Зазначає, що якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадку, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Оскільки ОСОБА_1 фактично не проживає в Україні, виплата пенсії може проводитися відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через іх поточні рахунки у банках, затвердженою постановою Кабінеьу Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596. Вказує, що позивача додатково було повідомлено листом від 18.01.2017 р. № 3166/06 про необхідність надання реквізитів банківської установи для перерахування грошових коштів, а не про поновлення виплати пенсії. А тому підстав для проведення перерахунку пенсії та переказу її на поштове відділення немає. В зв`язку з чим, позивачу необхідно звернутись до відповідача із заявою в якій зазначити інформацію відносно реквізитів та розрахункового рахунку відкритого на ім.»я отримувача коштів.

Відповідно до п.10 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (2017 р.) розгляд даної справи проводиться за нормами КАС України, чинного з 15.12.2017 р., в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 15.08.2018 р. замінений первісний відповідач (ЦОУ ПФУ в місті Києві) на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке на підставі постанови Кабінету міністрів України №203 від 29.03.2017 року «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» є правонаступником припинених Центрального, Правобережного та Лівобережного об`єднаних управлінь у місті Києві.

В вересні 2018 року представником відповідача був поданий відзив, в якому сторона відповідача зазначала про те, що постійним місцем проживання ОСОБА_1 є Сполучені Штати Америки. Станом на момент розгляду справи між Україною та Сполученими Штатами Америки не укладено жодної угоди щодо урегулювання питань пенсійного забезпечення осіб, що виїхали на постійне місце проживання в Сполучені Штати Америки. Вкауз, що відповідно ст. 92 ЗУ № 1788 громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Отже, підстав для проведення перерахунку пенсії та переказу її на поштове відділення немає.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові, надав пояснення, аналогічні викладені в позові обставинам.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що у відповідача відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії иа переказу її на поштове відділення немає, оскільки позивач постійно проживає в США, не підтвердила своє громадянство України при зверненні.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що в вересні 1994 р. ОСОБА_1 виїхала з України на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки. Перед виїздом за кордон ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, виплата якої була припинена в зв`язку з виїздом позивача 01.09.1994 р. на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки.

Дані обставини також підтверджені постановою Оболонського районного суду м.Києва від 14.05.2015 р. у адміністративні справі № 758/1969/15-а.

На час звернення з позовом позивач постійно проживає в Сполучених Штатах Америки. Крім того, як вбачається з з матеріалв справи, позивач є громадянином США.

Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 14.05.2015 р. позивачу було відмовлено в задоволенні позову про поновлення їй виплати пенсії з 07.10.2009 р. Дане рішення було скасоване Київським апеляційним адміністративним судом від 01.07.2015 р. та постановлено нове рішення про задоволення позову (справа № 758/1969/15-а).

Даним рішенням суду апеляційної інстанції визнано неправомірними дії УПФУ в Оболонському районі м.Києва щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії з 07.10.2009 р. та зобов`язано УПФУ в Оболонському районі м.Києва поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 р.

Встановлено, що представником позивача подано до відповідача від імені позивача заяви відповідно про поновлення пенсії та про призначення пенсії.

Листом відповідача від 18.01.2017 р. № 3166/06 позивача було повідомлено про необхідність надання реквізитів банківської установи для перерахування грошових коштів, а не про поновлення виплати пенсії.

Відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії листом від 28.04.2017 р. за вих.№ 24823/06, первісний відповідач зазначив на те, що оскільки позивач ен проживає в Україні то виплата пенсії може проводитися лише відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонера через їх поточні рахунки у банках.

Вважаючи такі відмови протиправними, представник позивача звернувся до суду.

В даному випадку, між Україною та Сполученими Штатами Америки не укладено жодної угоди щодо урегулювання питань пенсійного забезпечення осіб, що виїхали на постійне місце проживання в США.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В статті 46 Основного Закону закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 (далі по тексту - рішення №25-рп-2009) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положенняЗакону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв`язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, проживаючи в США, громадяни України, яким була призначена пенсія в Україні, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, у нього, в разі підтвердження громадянства України, виникло право на відновлення виплати пенсії за віком. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі №21-180а15, де визначено, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п.1.5 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1) заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно із п.2.8. Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 визначено, що документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до п.2.23 Порядку №22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Згідно із п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Таким чином, обов`язковою умовою відновлення виплати раніше призначеної пенсії є подача пенсіонером заяви встановленої форми та необхідних документів особисто або через законного представника.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особi органом, що призначає пенсiю, видається розписка iз зазначенням дати прийняття заяви, а також перелiку одержаних i вiдсутнiх документiв, якi необхiдно подати у тримiсячний строк з дня прийняття заяви. Копiя розписки зберiгається в пенсiйнiй справi.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);4)видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсії справі.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тим самим, враховуючи вимоги чинного законодавства України, яке пов`язує виплату пенсій пенсіонерам, що є саме громадянами України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивачу на час її звернення через свого представника до органів ПФУ в жовтні 2009 р.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, всі перелічені нормативно-правові акти регулюють виплату пенсії особам, що виїхали на постійне місце проживання за кордон, які є громадянами саме України.

Достеменно встановленими судом є факт того, що позивач є громадянином США та не проживає в України.

Як вбачається з довіреності від 24.10.2014 р., що міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікат о натуралізації громадянина США виданий 22.08.2001 р ., мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.5).

Тобто, ще з 22.08.2001 р. позивач не є громадянином України та з цього часу постійно проживає в США.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка регламентує виплату пенсій іноземцям та особам без громадянства похилого віку, які перебувають в Україні на законних підставах, визначено, що іноземці та особи без громадянства похилого віку, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, пенсійні органи України можуть виплачувати пенсії іноземцям в разі їх проживання в України.

Тим самим, правових підстав до зобов`язання відповідача здійснювати виплату позивачу пенсії немає, оскільки позивач не є громадянином України, а є іноземним громадянином, який не проживає в Україні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, ст.ст.6,19,24,46 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»;Закону України "Про пенсійне забезпечення», керуючись п.10, 15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (2017 р.), 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання судового рішення в повному тексті.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова