Ухвала суду № 88868570, 17.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10060/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року слідчийсуддяПечерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., розглянувши матеріали скарги адвоката Бориса Станіслава Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката Бориса Станіслава Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 , яка передана слідчому судді Ільєвій Т.Г. 03.03.2019, на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 24.02.2020 під час проведення обшуку було вилучено речі та документи, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого судді надано не було та в подальшому арешт, на які накладено,теж не було.

Зогляду на викладене, на думку адвоката вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вище вказаною ухвалою слідчого судді, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro max» IMEI НОМЕР_1 з сім-карткою оператора мобільного звязку ПрАТ "ВФ Україна» НОМЕР_2 ; ноутбук сірого кольору марки «НР» модель 13-ае012dx, зовнішній жорсткий диск чорного кольору марки «Apacer» s/n:981806501098; флеш-накопичувач марки Transcend 32 Gb чорного кольору з написом F63683 2554/єD33193; пакет передплатного зв`язку Wind НОМЕР_4 TEL НОМЕР_3.

В cудове засідання адвокат не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином. Разом з цим, ОСОБА_1 було подано заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином. Проте, слідчим Фуриком В. було подано заяву про розгляд скарги у його відсутність, просив відмовити в задоволенні скарги.

Згідно норми ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не зявившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Першим слідчим відділом Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000103 від 23.01.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 344 КК України.

Так, ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21.02.2020 було надано дозвіл на проведення обшуку в адміністративному приміщенні Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, яке на праві приватної власності належить Державі Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ-37471967), з метою відшукання та вилучення комп`ютерної техніки, магнітних носіїв інформації, USB флеш-накопичувачів інформації, оргтехніки (принтерів та МФО), комп`ютерних маніпуляторів (пристрої уведення) які використовуються для ведення інформації на комп`ютерній техніці, чорнових записів, стенограм, блокнотів, документів, що стосуються протиправної діяльності, мобільних телефонів та сім-карток операторів мобільного зв`язку, електронних цифрових наручних годинників, жорстких дисків, оптичних дисків, відеокамер, відеокасет, інших носіїв інформації, на яких може міститись інформація та документи в паперовому та електронному вигляді та які можуть підтверджувати протиправну діяльність вказаних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченимцим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Так, дослідивши матеріали скарги, слідчим суддею встановлено, що вилучене майно, яке просить повернути володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2020.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_1 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_1 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчийсуддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Бориса Станіслава Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва