Рішення № 88867935, 22.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/4281/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест - Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Az FP Co LTD»

про стягнення 22 375 доларів США, що є еквівалентом 608376,25 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продінвест-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Az FP Co LTD» про стягнення 22375,00 доларів США, що є еквівалентом 608376,25 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки № 1107/2018 від 11.07.2018, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 22375 доларів США, що еквівалентно складає 608376,25 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.04.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 09.04.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.04.2019 було відкрито провадження у справі № 910/4281/19, ухвалено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи. Зобов`язано позивача в строк до 06.05.2019 надати суду три примірники нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали суду про відкриття провадження у справі № 910/4281/19 від 23.04.2019 та 3 примірники нотаріально засвідченого перекладу на російську мову судового доручення для направлення відповідачу. Після надходження від позивача нотаріально засвідчених перекладів ухвали суду та судового доручення, направити копію нотаріально посвідченого перекладу ухвали господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/4281/19 від 23.04.2019 з судовим дорученням на російській мові - Міністерству юстиції України для їх направлення через дипломатичні канали компетентному органу республіки Азербайджан та вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Az FP Co LTD» Республіка Азербайджан, AZ 1073, м. Баку, Ясамальський район, вул.. Микаїла Мюшфіга, буд. 12, кв. 34. Встановлено відповідачу у строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали для подання суду відзиву на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою було зупинено провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

06.05.2019 від позивача надійшла заява на виконання обов`язків покладених на нього судом ухвалою від 23.04.2019 про відкриття провадження у справі № 910/4281/19. Разом з заявою від позивача надійшли: завірені судом копії ухвали про відкриття провадження у справі № 910/4281/19 від 23.04.2019 року з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову в трьох примірниках; оригінали доручення про вручення документів від 23.04.2019 року у справі № 910/4281/19 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову в трьох примірниках.

07.05.2019 Господарським судом міста Києва разом з супровідним листом № 01-06.1/44/19 було направлено - Міністерству юстиції України, копію ухвали про відкриття провадження у справі № 910/4281/19 від 23.04.2019, з нотаріально засвідченим перекладом російською мовою у двох екземплярах, оригінал судового доручення з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову у двох екземплярах.

04.06.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи на неналежну якість поставленого товару та просить застосувати до позивача санкції та покласти на позивача збитки, понесені відповідачем в зв`язку зі зберіганням неякісного товару та закупкою необхідної сировини.

23.09.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення експертизи. Відповідач вказує, що йому був поставлений неякісний товар, і для підтвердження даної обставини необхідно провести у справі судову експертизу, яку призначити у експертну установу міста Москви.

Також 23.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що товар йому був поставлений 28.09.2018 неналежної якості, що було виявлено 01.10.2018 та повідомлено електронною поштою позивача. Електронні листи щодо неналежної якості надсилались позивачу неодноразово, крім того представник позивача відбирав зразки товару для проведення експертизи. Однак, відповідач вважає надану позивачем експертизу неналежним доказом, оскільки, вона зроблена на замовлення іншої ніж позивач юридичної особи, та не доведено, що перевірявся саме товар поставлений позивачем відповідачу. Хоча надана позивачем експертиза також підтверджує неналежну якість товару, за смаковими показниками та кольором. Відповідач просить у позові відмовити.

27.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач вказує, що умовами договору не було обумовлено якість товару, що має бути поставлений. Єдиний показник, визначений сторонами - це жирність сухого молока не більше 1,5%. Вказана жирність підтверджується декларацією виробника, що долучена до матеріалів справи. Отже позивачем поставлено товар тієї якості, що обумовили сторони, а тому має бути оплачений у повному обсязі. Позивач заперечує проти призначення у справі експертизи, оскільки, висновки зроблені лабораторією відповідача не є належними та допустимим доказами, оскільки, не мають відповідної акредитації, а декларація виробника підтверджує якість поставленого товару, в зв`язку з чим відсутня необхідність для проведення експертизи.

03.02.2020 через канцелярію суду від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист з доказами вручення судового доручення відповідачу.

Оскільки підстави, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, суд ухвалою суду від 22.04.2020 поновив провадження у справі.

Суд розглянув клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи для встановлення обставин щодо якості поставленого товару.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 101 ГК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідачем не зазначено причин самостійного не подання висновку експерта суду, в тому числі з огляду на те, що об`єкт дослідження наявний саме у відповідача. Крім того, суд відзначає, що експертиза призначається лише у виключних випадках, у разі неможливості встановити обставини, що є предметом доказування у справі з допомогою інших доказів. В даній справі, з огляду на предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість встановлення обставин справи, необхідних для прийняття обгрунтованого та законного рішення, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, в зв`язку з його необгрунтованістю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

11.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продінвест - Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Az FP Co LTD» (покупець) укладено договір поставки № 1107/2018. Відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукти харчового призначення, які надалі іменуються Товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, якість товару, має відповідати специфікації заводу - виробника, наданої продавцем покупцю і підтверджуватися сертифікатом якості.

Відповідно до п. 3.1. - 3.4. договору, поставка товару може виконуватись морським, або залізничним, або автомобільним транспортом. Об`єм, назва товару, строки поставки, ціна і умови поставки погоджуються сторонами попередньо і оформлюються окремими додатками, які є невід`ємними частинами даного договору, і вказуються в супровідних документах ( рахунок - фактура, товарно - транспортні накладні) на кожну партію поставки в межах загальної суми договору. Про проведення відвантаження партії товару продавець повідомляє покупця електронною поштою або по телефаксу і надсилає копії наступних документів: інвойс, ветеринарний сертифікат, сертифікат якості ( не пізніше 5 робочих днів з моменту виходу товару). Продавець надає покупцю з товаром наступні оригінальні відвантажувальні і супровідні документи: інвойс; транспортна накладна; сертифікат походження товару; ветеринарний сертифікат; сертифікат якості товару; копію експортної декларації.

Відповідно до п. 4.1.- 4.4. договору, ціна товару, який є предметом даного договору узгоджується сторонами в додатках до даного договору. В якості валюти договору сторони приймають USD. Загальна вартість договору складає 1000000 USD. У випадку невиконання цього об`єму закупівель, залишок анулюється. В вартість товару входить вартість тари, упакування і маркування товару, транспортування а також вартість сертифікату і інших документів, стандартно необхідних для поставки товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець виконує оплату вартості ( партії) товару відповідно до умов, вказаних у додатку.

Згідно з п. 5.3. - 5.4. договору, моментом оплати визнається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. Валютою платежів є долари США.

Пунктами 6.1. - 6.2. договору передбачено, що товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем: по якості - відповідно до сертифікату якості; по кількості - відповідно до коносаменту або транспортної накладної. У випадку невідповідності товару заявленій кількості або якості або якщо виявиться, що товар знаходиться в незадовільному стані, покупець має право протягом 10 днів з моменту виявлення невідповідності виставити претензію продавцю.

Відповідно до п. 7.6. договору, сторони зобов`язуються всі спори і розбіжності по даному договору врегульовувати шляхом переговорів, у випадку неможливості врегулювання спору шляхом переговорів, спір передається для вирішення в суд за місцем знаходження позивача.

Відповідно до п. 9.4. договору він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, або до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

У додатку № 1 до договору поставки № 1107/2018 від 11.07.2018 визначено асортимент, кількість, вартість та умови оплати товару, а саме : 50% попередньої оплати в строк до 05.09.2018 і 50% в строк протягом 30 календарних днів після поставки товару. Товаром за додатком є молоко сухе знежирене, 1,5%, загальна кількість товару 25 тон, вартість якого за тонну складає 1790,00 USD, загальна вартість товару, що підлягає поставці 44750,00 USD.

Також до матеріалів справи додано рахунок - фактуру № 140 від 29.08.2018 до договору поставки № 1107/2018 від 11.07.2018 на загальну суму 44750,00 USD. Товаром відповідно до рахунку є молоко сухе знежирене, місце виготовлення: ТОВ "Буринський молокозавод", країна походження товару - Україна, у загальній кількості 25 тон.

Відповідно до електронної декларації від 12.09.2018 № UA100120/2018/079548 та міжнародної товарно - транспортної накладної від 11.09.2018, відправник ТОВ «Продінвест - України», м. Київ, вул. Московська, буд. 46/2, секція 3, пов. 17 відправив отримувачу ТОВ «Az FP Co LTD», Азербайджан, г . Баку , 15 км Шамахи шосе, молоко сухе, знежирене, вага брутто 25400 кг, виробник ТОВ «Буринський молокозавод».

Як зазначають сторони у своїх заявах по суті спору відповідач отримав вищезазначений товар 28.09.2018 у визначеній у перевізних документах кількості.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки сторони визнають обставини щодо отримання відповідачем товару 28.09.2018, то вказані обставини не підлягають доказуванню.

До матеріалів справи позивачем також додано лист № 098 від 12.03.2019, в якому відповідач повідомляє про невідповідність поставленого позивачем товару сертифікату якості, стандарти якого були попередньо обумовлені сторонами а також містяться в сертифікаті який було надано позивачем разом з товаром. Крім того, відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача з претензіями від 01.10.2018, 03.10.2018, 04.10.2018 надісланими представниками відповідача на адреси менеджера по логістиці ТОВ «Продінвест - України» Ю.Марчука електронною поштою. За твердженням відповідача, позивач відповіді на претензії не надавав, лише 22.02.2019 Ю.Марчук направив електронний лист про безпідставність претензій. Позивач відповіді на лист № 098 від 12.03.2019 не надав.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки № 1107/2018 від 11.07.2018, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 22375 доларів США, що еквівалентно складає 608376,25 грн.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 1107/2018 від 11.07.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач частково перерахував позивачу суму попередньої оплати за товар у сумі 22375 доларів США, що підтверджується сторонами у їх заявах по суті спору та доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Матеріалами справи підтверджено поставку товару відповідачу 28.09.2018, проте доказів повної оплати товару суду не надано. Крім того, відповідач не заперечує, що ним не сплачено всю вартість поставленого товару.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки товар був поставлений 28.09.2018, то відповідач мав оплатити його протягом 30 днів з дати отримання до 28.10.2018.

Станом на день розгляду справи товар не був оплачений відповідачем у повному обсязі, в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 22375 доларів США.

Суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві та запереченнях.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив та заперечення на позовну заяву, в яких останній заперечує проти задоволення позову повністю, з огляду на те, що відповідно до п. 6.2. договору, укладеного між сторонами, у випадку невідповідності товару заявленій кількості або якості або якщо виявиться, що товар знаходиться в незадовільному стані, покупець має право протягом 10 днів з моменту виявлення невідповідності направити претензію продавцю. І що відповідач скористався даним правом після виявлення 01.10.2018 невідповідності товару щодо заявленої якості, він звернувся до позивача з відповідними претензіями, направленими менеджеру позивачу на його електронну адресу.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України). Згідно з положеннями ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 680 Цивільного Кодексу України строки виявлення недоліків і пред`явлення вимоги у зв`язку з недоліками проданого товару. Покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Як вбачається з умов договору сторони не обумовили детальних вимог щодо якості товару, що поставляється. В додатку № 1 до договору вказано лише, що сухе знежирене молоко, 1,5 % жирності. Тобто сторони не обумовили якісних показників товару, окрім його жирності.

В п. 2.1 договору сторони обумовили, що якість товару повинна відповідати специфікації заводу-виробника, яка надається продавцем покупцю та підтверджується сертифікатом якості.

До матеріалів справи позивачем та відповідачем долучено декларацію виробника/посвідчення якості і безпеки № 592 від 11.09.2018. У вказаному документі, складеному виробником ТОВ "Буринський молокозавод" для замовника «Az FP Co LTD» молоко сухе знежирене відповідає ДСТУ 4273:2015 "Молоко та вершки сухі. Загальні технічні умови", дата виготовлення 07.08.2018, № партії - 07, кількість місць - 1000, маса - 25000 кг, масова частка жиру - 1,5 %, масова частка вологи - № 4,2-4,5 %, кислотність - 16,17 градусів по Тернеру, індекс розчинності сирого осаду - 0,1-0,2 куб см, БГКП - не виявлено, КМАФАнМ 5.0-10, чистота, група не нижче - АВ.

Вказаний документ підтверджує, що молоко сухе знежирене відповідає вимогам стандарту та якості товару, який сторони обумовили в договорі.

Відповідачем до відзиву та заперечень долучено роздруковані електронні листи, які, як зазначає відповідач, були адресовані представнику позивача та долучено результати досліджень товару, зроблені відповідачем, в яких вказується про невідповідність товару за якістю, зокрема щодо масової частки вологості, кислотності, вмісту протеїну та рівню Рн.

Позивач у відповіді на відзив не спростував та не заперечив доводів відповідача, з приводу електронної переписки між контрагентами. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку, про обізнаність позивача з приводу претензій відповідача щодо якості поставленого товару.

Крім того, відповідачем долучено копію протоколу лабораторних досліджень Федерального державного автономного наукового закладу "Всеросійський науково-дослідний інститут молочної промисловості" № 7185/18 від 20.12.2018 в підтвердження якісних показників товару. Відповідач зазначає, що вказаний документ підтверджує невідповідність товару за смаковими якостями та кольором. Суд вважає даний доказ недопустимим, оскільки, копія не засвідчена у встановленому законом порядку, крім того, дослідження було здійснено на замовлення третьої особи ТОВ "Белруспродукт" та не можливим є ідентифікація об`єкту дослідження. Тобто вказаний документ не підтверджує, що на перевірку було надано саме товар, поставлений позивачем відповідачу.

Отже, з огляду на умови, укладеного сторонами договору, суд не вбачає, що позивачем було поставлено товар іншої якості, ніж обумовлено сторонами чи, що товар не відповідав технічним умовам та стандартам. В зв`язку з чим, докази, подані відповідачем, навіть за умови їх врахування при винесенні рішення (документи не засвідчені у встановленому законодавством порядку та відповідають вимогам ГПК України щодо письмових доказів) не впливають на предмет доказування у даній справі, оскільки, сторонами не було досягнуто при укладенні договору домовленості щодо конкретні якісні показники товару, що поставляється, що унеможливлює пред`явлення претензії щодо якості товару по будь-яким показникам крім жирності. Щодо посилання позивача на норму ст. 268 ГК України про невідповідність товару певним стандартам, то позивачем надано доказ того, що товар відповідав державному стандарту (ДСТУ 4273:2015), як вказано в декларації виробника № 592 від 11.09.2018. В зв`язку з чим заперечення відповідача судом не приймаються як необгрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами.

Суд наголошує, що в договорі та інших поданих до суду документах сторони не обумовили офіційні електронні адреси та повноважних осіб контрагентів на ведення претензійної роботи, в тому числі щодо якості та кількості поставленого товару. Тобто відповідачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів звернення до позивача з претензією щодо якості товару у встановлений десятиденний строк. Крім того, позивач заперечує обставини щодо своєчасного звернення відповідача з претензією щодо якості товару.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Отже позов визнається судом обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Az FP Co LTD» (Республіка Азербайджан, , м. Баку, Ясамальський район, вул. Микаїла Мюшфіга, буд 12, кв. 34, ідентифікаційний код 1300995031 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест-Україна" (01015, м. Київ, вул. Московська, будинок 46/2, секця 3, поверх 17, ідентифікаційний код 38809674) заборгованість у розмірі 22375 (двадцять дві тисячі триста сімдесят п`ять доларів США) та судовий збір у розмірі 9125 (дев`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн. 65 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко