Рішення № 88867892, 15.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2020Справа № 910/15642/19

За позовомПриватного підприємства «Чудсервіс»доАкціонерного товариства «Українська залізниця»простягнення 2 611 869,07 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:Кравченко О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Чудсервіс» (надалі - ПП «Чудсервіс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 2 611 869,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з відмовою відповідача скасувати арешт на 78 вантажних вагонів ПП «Чудсервіс», останній був позбавлений можливості розпоряджатися такими вагонами, у зв`язку з чим вказує на завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 2 439 500,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 158 133,07 грн. та 3% річних у розмірі 14 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.12.2019.

16.12.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з огляду на недоведеності позивачем наявності протиправної поведінки відповідача у завданих збитках, а також реальності отримання упущеної вигоди у заявленому розмірі.

У поданій до суду 31.01.2020 відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовує правомірності нарахування заявлених до стягнення у даній справі збитків у вигляді упущеної вигоди.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою надання учасникам справи можливості скористатися своїми правами, передбаченими приписами Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.02.2020 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.03.2020.

В судовому засіданні 16.03.2020 оголошено перерву з розгляду справи по суті на 23.03.2020.

Судове засідання, призначене на 23.03.2020, не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2020 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.04.2020.

Представник позивача в судове засідання 15.04.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом уповноваженого представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0105471406496.

В судове засідання представник відповідача з`явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд також враховує заяву представника позивача, подану до початку розгляду справи по суті, в якій представник просив суд розгляд справи здійснювати без його участі, позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

З урахуванням викладеного, неявка представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 15.04.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва винесено ухвалу в кримінальному провадженні №12018100090011578 від 06.10.2018 (справа №752/1634/19), якою накладено арешт на 78 вантажних вагонів з наступними номерами: 58683848, 53041844, 53500393, 56073323, 55087894, 55087902, 55087910, 57603680, 57613325, 57613341, 7613358, 57613382, 57613408, 58683855, 53252987, 53253027, 57656936, 56728108, 56728132, 56728306, 58683848, 60736469, 60736527, 60736568, 60736576, 60736584, 60736618, 60736642, 60736667, 60736675, 60736683, 53041844, 53500393, 53148474, 53148482, 53148490, 53148508, 53148516, 56073323, 56101256, 56101272, 56101280, 56101306, 56101314, 56101322, 56101330, 56101348, 56101355, 56101363, 55087894, 55087902, 55087910, 57601379, 57603680, 57613325, 57613341, 57613358, 57613382, 57613408, 58683855, 53252987, 5323027, 57656472, 57656480, 57656506, 57656514, 57656522, 57656936, 57656985, 56059694, 61739314, 62775010, 62804208, 60024072, 60025236, 60027687, 60028545, 60029634, право власності на які зареєстроване за ПП «Чудсервіс». Також вказаною ухвалою заборонено будь-яким особам користуватись, відчужувати та розпоряджатись переліченими вантажними вагонами.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04.06.2019 (справа №752/10593/19) скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2019, а саме 78 вантажних вагонів, право власності на які зареєстроване за ПП «Чудсервіс», із забороною буж-яким особам користуватись, відчужувати та розпоряджатись вантажними вагонами.

Листом №05/06-19 від 05.06.2019 позивач звернувся до відповідача із проханням скасувати арешт спірних вагонів, до якого було додано примірник ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 у справі №752/10593/19.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача про те, що формулювання резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 у справі №752/10593/19 не передбачає користування, відчуження та розпорядження спірними вантажними вагонами будь-яким особам, в тому числі і їх власнику, а відтак АТ «Українська залізниця» рекомендувало позивачу звернутися до суду із заявою про роз`яснення вказаної ухвали.

Листом №26/06-19 від 26.06.2019 позивач повідомив відповідача про те, що звернувся до суду із відповідною заявою про роз`яснення ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 у справі №752/10593/19, а також повторно просив скасувати арешт спірних вантажних вагонів.

Листом №ЦЦО-13/643 відповідач повідомив позивача про те, що за інформацією, наданою філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця», станом на 09.07.2019 вказана ухвала про скасування арешту виконана шляхом зняття ознаки «заборона курсування».

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, які спричинені невиконанням відповідачем ухвали про зняття арешту зі спірних вагонів у період з 05.06.2019 по 09.07.2019.

Зокрема, позивач вказує на те, що спірні вагони в період невиконання відповідачем ухвали про зняття з них арешту через простій не здійснювали господарську діяльність та не приносили прибутку.

Так ПП «Чудсервіс» як орендодавцем були передані в оренду вантажні вагони:

- №№60027687, 60028545, 60029634, 56728132, 53148516, 56101272, 56101306, 56101322 та 60024072 Товариству з обмеженою відповідальністю «Керрілайн» за договором оренди залізничного рухомого складу №16/11-2016 від 16.11.2016;

- №№60736683, 60736618, 60736469, 57656985, 57613341, 57613325, 62775010, 57656514, 57613408, 57601379, 60736667, 60736642, 60736527, 57613358, 56101363, 57613382, 56728306, 53253027, 53041844, 56101280, 60736675, 60736584, 60736576, 57656522, 57603680, 60736568, 62804208, 61739314, 58683855, 57656480, 55087902, 53148490, 53148474, 57656506, 57656472, 56101256, 56073323, 53500393 та 53252987 Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс траст» за договором оренди на піввагонів №010718 від 01.07.2018.

Також за договором оренди залізничного рухомого складу №25/02/2019 від 25.02.2019 позивач мав передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфара» вантажні вагони №№56101348, 60025236, 56101355, 56101330 та 56101314.

За твердженням позивача, за 35 календарних днів простою вказаних вагонів він зазнав втрат у вигляді неотриманого прибутку на загальну суму 2 439 500,00 грн., а саме: за договором №16/11-2016 від 16.11.2016 - 346 500,00 грн.; за договором №010718 від 01.07.2018 - 1 891 750,00 грн.; за договором №25/02/2019 від 25.02.2019 - 201 250,00 грн., які просить стягнути з відповідача у даній справі.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, наявність неправомірної поведінки відповідача, яка стала підставою для недоотримання позивачем доходу, останній пов`язує із невиконанням відповідачем ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 04.06.2019 щодо зняття зі спірних вагонів заборони користування.

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем до матеріалів позовної заяви були долучені договори оренди №16/11-2016 від 16.11.2016 та №010718 від 01.07.2018 разом з актами приймання-передачі спірних вагонів, а також договір оренди №25/02/2019 від 25.02.2019, за умовами якого позивач зобов`язався передати в оренду на користь ТОВ «Альфара» 29 порожніх вагонів, 5 з яких перебували під арештом згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2019.

Суд не приймає вказані документи в якості належних та допустимих доказів на понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди на заявлену до стягнення суму з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували реальність виконання позивачем разом із контрагентами вказаних договорів оренди №16/11-2016 від 16.11.2016, №010718 від 01.07.2018 або №25/02/2019 від 25.02.2019.

Зокрема, умовами вказаних договорів передбачається щомісячна сплата орендних платежів за користування рухомим складом, яка сплачується орендарями на підставі складених та підписаних сторонами актів наданих послуг.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, жодних актів наданих послуг за період дії кожного із договорів, а також жодних банківських виписок, що підтверджують перерахування орендарями орендних платежів за такими договорами, позивачем надано не було.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які претензії контрагентів позивача щодо неможливості використання орендованих вагонів у спірний період.

Більш того, відповідно до Порядку внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів №ЦЗМ-14/458 від 25.03.2015, затверджених заступником генерального директора ДП «ГІОЦ Укрзалізниці», цей порядок розповсюджується на вантажні вагони, що перебувають у власності операторів, підприємств, організацій, установ, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо, а також на вагони, які перебувають на балансі державних компаній.

Розділом 2 вказаного Порядку передбачено, що для внесення даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних власник повинен надавати ГІОЦ Укрзалізниці документи, в тому числі, що підтверджують передачу вагонів в оренду.

Відповідач у поданому відзиві зазначає, що за даними філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» спірні вагони, що належать на праві власності ПП «Чудсервіс», не перебували в оренді станом на момент виникнення спірних правовідносин. Вказані твердження позивачем не були спростовані, доказів зворотного позивачем суду не надано.

Крім того, з договору оренди залізничного рухомого складу №25/02/2019 від 25.02.2019 взагалі неможливо встановити які саме вагони мали бути передані позивачем ТОВ «Альфара» в оренду, та чи перебували такі ваги під арештом, накладеним ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2019.

Викладені обставини унеможливлюють встановлення судом реальної можливості отримання позивачем доходів на заявлену до стягнення суму у даній справі, а також вжиття відповідних заходів для їх отримання.

З урахуванням викладеного, вказаний позивачем розрахунок завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди не підтверджений відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у цій справі у вигляді упущеної вигоди.

Також щодо протиправної поведінки відповідача у спричиненні позивачеві збитків суд відзначає наступне.

Як встановлено судом раніше, листом №05/06-19 від 05.06.2019 позивач звернувся до відповідача із проханням скасувати арешт спірних вагонів, до якого було додано примірник ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 у справі №752/10593/19.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача про те, що формулювання резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 у справі №752/10593/19 не передбачає користування, відчуження та розпорядження спірними вантажними вагонами будь-яким особам, в тому числі і їх власнику, а відтак АТ «Українська залізниця» рекомендувало позивачу звернутися до суду із заявою про роз`яснення вказаної ухвали.

Відтак, з огляду на те, що резолютивна частина ухвали від 04.06.2019 викликала у АТ «Українська залізниця» сумніви щодо її вірного виконання, відповідач (який не був учасником справи №752/10593/19) рекомендував позивачу звернутися з відповідною заявою про її роз`яснення.

При цьому, листом №26/06-19 від 26.06.2019 позивач повідомив відповідача про те, що звернувся до суду із відповідною заявою про роз`яснення ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 у справі №752/10593/19, що свідчить про погодження ним позиції відповідача щодо незрозумілості та неповності її резолютивної частини.

Вказані обставини, на думку суду, виключають наявність протиправної поведінки відповідача як необхідного елементу цивільного правопорушення, доведення якого є обов`язковим при зверненні з позовом про відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Приватного підприємства «Чудсервіс» правових підстав необхідно відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Чудсервіс» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.04.2020.

Суддя В.П. Босий