Рішення № 88867171, 22.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/1172/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ"

до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина"

про стягнення 446 290,31 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" про стягнення 446 290,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар згідно договору постачання бортового харчування №75/БП-2008 від 24.11.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

11.02.2020 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 20.02.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01030 53437226.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

24.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Кейтерінг» (код ЄДРПОУ 20582919) та відкритим акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" "(код ЄДРПОУ 22838502 укладено договір постачання бортового харчування №75/БП-2008.

Додатковою угодою №1 до договору постачання бортового харчування від 24.11.2008 №75/БП-2008 від 27.03.2019 року сторони домовились викласти реквізити сторін у розділі 11 договору у наступній редакції: виконавець ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» (код ЄДРПОУ 20582919) та замовник приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Буковина"(код ЄДРПОУ 22838502.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець виготовляє і доставляє на (з) борт (а) повітряного судна (далі ПС) експлуатованого замовником, бортове харчування, згідно замовлення, затверджених сторонами раціонів харчування, які є невід`ємною частиною даного договору, надає послуги по обслуговуванню ПС, а замовник приймає й оплачує бортове харчування і послуги.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 24 листопада 2009 року.

При відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення дії договору або його зміни протягом місяця до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на наступні річні періоди на тих же умовах, передбачених даним договором (п.9.2 договору).

Письмових заяв про припинення договору матеріали справи не містять, а отже договір є чинним.

Відповідно до п.2.1.7 договору замовник зобов`язаний приймати замовлене бортове харчування і послуги на борт ПС по накладним виконавця.

Згідно з п.4.1 договору постачання бортового харчування здійснюється на борт повітряного судна, що знаходиться на території ДА МА «Бориспіль», а саме: виконавець виконав постачання і надав послуги, коли бортове харчування доставлено на борт (в салон) ПС замовника, за допомогою автоліфта та персоналом замовника.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата вартості бортового харчування, посуду одноразового використання, транспортування бортового харчування й обслуговування ПС здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця (п.5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100 (сто) % вартості бортового харчування, посуду та послуг, які будуть відпущені виконавцем в поточному місяці.

Кінцевий розрахунок за відпущене бортове харчування, посуд і послуги замовник здійснює двічі на місяць на підставі рахунків, виставлених виконавцем, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту одержання рахунку замовником (п.5.4 договору).

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, оплата відповідачем за отримане бортове харчування, додатковий набір продуктів харчування, посуд та послуги, в повному обсязі не здійснюється. За період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року відповідач не сплатив позивачу кошти в загальній сумі 433 041,32 грн. по рахунках-фактурах:

- №КК0001553 від 15.11.2019 року на суму 217 822,68 грн., частково сплачений в сумі 150 418,32 грн., залишок несплаченої суми складає 68 404,36 грн.,

- №КК0001628 від 30.11.2019 року на суму 165 557,91 грн.,

- №КК0001629 від 30.11.2019 року на суму 46 086,12 грн.,

- №КК0001687 від 15.12.2019 року на суму 94 683,54 грн.,

- №КК0001688 від 15.12.2019 року на суму 1 360,00 грн.,

- №КК0001752 від 31.12.2019 року на суму 53 321,72 грн.,

- №КК0001753 від 31.12.2019 року на суму 3 627,67 грн.

Вищезазначені рахунки направлялися відповідачу та відповідно отриманні останнім поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суми вартості бортового харчування, додаткового набору продуктів харчування, посуду та послуг по вищезазначеним рахункам фактурам підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відпуск вказаного товару та картами на обслуговування авіарейсу в аеропорту Бориспіль про надання послуг по доставці завантаженню-розвантаженню вказаного товару.

Позивачем зазначено, що протягом дії договору умови попередньої оплати відповідачем не виконувались, а оплата за договором здійснювалась на підставі отриманих ним рахунків, але не у відповідності до сум, зазначених у таких рахунках,а в хаотичному порядку, тобто з переплатою чи недоплатою окремого рахунку. В зв`язку з чим розрахунок заборгованості проводився шляхом почергового списання заборгованості за попередніми рахунками, сумами, що надходили від відповідача. Початок розрахунку заборгованості проводиться з 01.10.2019 року - з дати початку періоду наявності простроченої заборгованості за договором в розмірі 576 712,74 грн.

В матеріалах справи наявна виписка по рахунку видана АТ «УкрСиббанк» щодо часткової сплати відповідачем по договору за період з 01.10.2019 року по 21.01.2020 року.

На момент звернення до суду несплачена заборгованість по договору становить 433 041,32 грн.

Доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором постачання бортового харчування №75/БП-2008 від 24.11.2008 року у відповідача перед позивачем в сумі 433 041,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 934,58 грн. та три проценти річних в розмірі 1 314,41 грн. нараховані по 27.01.2020 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 6.2.2 договору замовник несе відповідальність: за несплату платежів у терміни, встановлені договором, і сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 11 934,58 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 1 314,31 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, будинок 7, код ЄДРПОУ 22838502) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Запорізька, 6, код ЄДРПОУ 20582919) основний борг в розмірі 433 041 (чотириста тридцять три тисячі сорок одна) грн. 32 коп., пеню в розмірі 11 934 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 58 коп., три проценти річних в розмірі 1 314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 41 коп. та судовий збір в розмірі 6 694 (шість тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн. 36 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий