Рішення № 88864411, 22.04.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/886/20

Провадження № 2/539/639/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Алтухової О.С.,

за участю секретаря – Ануфрієвої Н.М.,

учасники по справі у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи – приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Головний державний виконавець Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Поліщук В.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача АТ КБ «Приватбанк», треті особи – приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Головний державний виконавець Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Поліщук В.О., в якому прохав визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Р.О., реєстровий номер 17089, яким задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 01.12.2010 року у розмірі 302859 грн 48 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 19.12.2019 року він звільнився з місць позбавлення волі, де відбував покарання у виді 3,5 років позбавлення волі за ч.4 ст. 296 КК України з 07.10.2017 року по 19.12.20198 року. В середині лютого 2020 року він був викликаний до Лубенського МРВ ДВС, де дізнався про те, що на примусовому виконанні головного державного виконавця Лубенського МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Поліщука В.О. перебуває виконавче провадження № 55499929 про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 302859,48 грн.

З виконавчим написом не погоджується, оскільки оспорюваний договір являється договором споживчого кредиту і до нього застосовуються норми ЗУ «Про захист прав споживачів», а отже дія даного Закону поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідачем приватному нотаріусу не були надані відомості, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Відповідно до п.2.1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, виконавчий напис може бути вчинено, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Зі змісту виконавчого напису вбачається, що стягнення по виконавчому написі здійснюється за період з 01.12.2010 року по 31.07.2017 року. Однак кінцевий строк повернення заборгованості за кредитом відповідає строку дії картки, яка була видана 01.12.2010 року, тобто нотаріусом не перевірено пропуск строку позовної давності. Вважає, що приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру заборгованості, а тому виконавчий напис являється незаконним, необґрунтованим, вчиненим з грубим порушенням норм законодавства та таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви просили справу слухати у їх відсутність та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк», в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток поштовим повідомленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Заяв про поважність пропуску судового засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність, заперечення на позов не надав.

Представник Лубенського МР ВДВС Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Суми), у судове засідання не з`явився, згідно клопотання просив справу розглядати у його відсутність, заперечень щодо задоволення позовної заяви не має.

Суд, всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.

Судом встановлено, що 27.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. було видано виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №17089, відповідно до якого запропоновано стягнути заборгованість на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 не виплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору б/н від 01.12.2010 року та Розрахунку заборгованості за договором за період з 01.12.2010 року по 31.07.2017 року, грошових коштів у сумі 302859 грн 48 коп з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20168 грн 94 коп; заборгованості за відсотками у розмірі 263368 грн 60 коп; заборгованості з пені та комісії у розмірі 4423 грн 87 коп; заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн; заборгованість по штрафам(відсоток від суми заборгованості) у розмірі 14398 грн 07 коп. /а.с.8/

11.01.2018 року постановою головного державного виконавця Лубенського МР ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Поліщуком В.О. відкрито виконавче провадження №55499929 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 304659 грн 48 коп. (а.с.10).

При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було з`ясовано чи не пропущено банком строк позовної давності, оскільки ч.1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту, тоді як період стягнення зазначено з 01.12.2010 року по 31.07.2017 року, що свідчить про сплив трирічного строку принаймні щодо частини вимог, що в свою чергу відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» унеможливлює вчинення виконавчого напису.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив нормист.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Крім того, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які пролягають у позбавленні його певних прав або у заміні не виконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках твід суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Однак, нотаріус виконавчим написом стягнув і штраф, і пеню.

Вказані обставини свідчать про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.

При цьому, суд враховує роз`яснення викладені в постанові Пленуму ВССУ РЦКС «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року №2, згідно якої питання про визначення складу учасників у справах цієї категорії та процесуального статусу нотаріуса має вирішуватися залежно від того, що є предметом оскарження.

Також в судовому засіданні встановлено, що вироком Лубенського міськрайонного суду від 16.03.2017 року ОСОБА_1 був засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі( а.с.12-14). Згідно довідки ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» Фоменко М.В. звільнений 19.12.2018 року за відбуттям строку покарання ( а.с.15).

З огляду на дані обставини, судом встановлено, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про наявність боргу перед відповідачем та вищевказаного виконавчого напису.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивач на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує із відповідача АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.12, 76-81, 141, 229, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи – приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Головний державний виконавець Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Поліщук В.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, вчинений 27 жовтня 2017 року, реєстровий номер №17089, яким задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 01.12.2010 в розмірі 302859 (триста дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 48 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів апеляційної скарги з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Третя особа - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, місце знаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, оф.25.

Третя особа - Головний державний виконавець Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Поліщук В.О., місцезнаходження: м. Лубни, вул. Я.Мудрого, 17/1.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22 квітня 2020 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С.Алтухова