Ухвала суду № 88863720, 16.04.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/1848/2020

Справа №359/2960/20

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2020 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Журавський В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» до товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)», товариства з обмеженою відповідальністю «Голас», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки нерухомого майна недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2020 року ТОВ «Фінспот» звернулось до суду з вказаним позовом, яким просить визнати недійсним договір іпотеки від 21 січня 2020 року, укладений між ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А., зареєстрований в реєстрі за №47. Крім того, позивач також просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Голас», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А., зареєстрований в реєстрі за №211, та договір іпотеки від 24 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Голас», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А., зареєстрований в реєстрі за №254.

Одночасно з позовною заявою ТОВ «Фінспот» було подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить накласти арешт на наступні квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 : №№168-173, НОМЕР_1 , 184-198, а також нежитлові приміщення №№216.1, 217, 2018, 12, 200-209, заборонивши здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації переходу права власності стосовно спірних квартир та нежитлових приміщень.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «Фінспот» вказав на те, що будучи майновим поручителем за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)», сплатив грошове забезпечення по кредиту в рахунок погашення зобов`язань ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)». Проте, ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» з метою ухилення від погашення заборгованості 21 січня 2020 року передало в іпотеку ОСОБА_1 все своє нерухоме майно. В подальшому одну з спірних квартир № НОМЕР_2 було відчужено на користь ОСОБА_4 . Решта спірного нерухомого майна, а саме: приміщення №216.1, 217, 218, 12, 200-209 та квартири АДРЕСА_2 НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , які знаходяться в АДРЕСА_1 , належать ТОВ «Голас». У зв`язку з цим, ТОВ «Голас» може в будь-який момент відчужити спірне нерухоме майно. Тому, на переконання ТОВ «Фінспот» ефективними способами забезпечення позову буде накладення арешту на все спірне нерухоме майно та заборона на здійснення реєстраційних дій до вирішення судового спору по суті.

За правилами ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положенням ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без виклику учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з п.1, п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 07 лютого 2014 року також роз`яснив, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії, заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

За змістом ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Разом з цим, заявником не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження відповідачем спірного нерухомого майна на користь третіх осіб.

Так, в заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на диспозицію норми ст.149 ЦПК України про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Однак відсутні відповідні докази, які дають підстави вважати обґрунтованим припущення про те, що ТОВ «Голас» має намір або здійснює дії, спрямовані на відчуження належного йому нерухомого майна. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Проте, подана заява не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення пред`явленого позову.

Відповідно до ч.2 ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно з вимогами ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п.3 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» саме позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В той час як ТОВ «Фінспот» звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, суд прийшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ч.1 та ч.2 ст.149, п.1 та п.2 ч.1 ст.150, ч.1 ст.153, п.1 ч.1 ст.258, ст.260, п.4 ч.1 ст.353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський