Рішення № 88862826, 22.04.2020, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6559/19

Провадження № 2/159/204/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

Вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2011 між ПТМ «Ковельтепло» та ОСОБА_1 укладено договір № 1-986 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач має заборгованість за цими послугами за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно, яка складає 9048,84 грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Заперечення відповідача.

Відповідач вважає, що позивач мав припинити нарахування за гарячу воду з 10.06.2019 року - з дати, коли позивач отримав від нього листа про призупинення надання послуг постачання гарячої води. Призупинити послугу відповідач просив, оскільки позивач не виконував договірні зобов`язання з інформування про послугу постачання гарячої води, її складові та інше. «Незрозумілими» і «непрозорими» послугами відповідач користуватись не бажав, тому і просив призупинити їх надання. Згідно рішення виконкому Ковельської міської ради № 244 від 10.07.2014 норма витрат гарячої води на одного мешканця в житлових будинках квартирного типу становить 3,063 м.куб. в місяць. Тому, за період з 01.01.2019 по 10.06.2019 відповідач має зробити йому перерахунок, виходячи з вказаної норми. І, до того ж, зробити перерахунок виходячи з вартості холодної води, оскільки йому постачалась холодна вода, а не гаряча, якою вона має бути за показниками. Крім того, позивач невірно зарахував йому у суму боргу 122,36 грн., зазначену суму він сплатив 06.11.2019 року, ще до звернення позивача до суду. Просить у позові відмовити.

Мотивувальна частина рішення.

04.04.2011 між ПТМ «Ковельтепло» та ОСОБА_1 укладено договір № 1-986 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що відповідач має заборгованість за цими послугами за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно, яка складає 9048,84 грн.

Відповідач вважає, що позивач мав припинити нарахування за гарячу воду з 10.06.2019 року - з дати, коли позивач отримав від нього листа про призупинення надання послуг постачання гарячої води.

Позивач, в свою чергу, вважає, що припинення нарахування мало відбутись з 05.09.2019 - з дня, коли у квартирі було заглушено 2 стояка гарячого водопостачання і щодо цього був складений акт. Саме з цієї дати він припинив нарахування позивачу плати за гарячу воду.

Суд погоджується з позицією позивача, нарахування слід було припинити з 05.09.2019 - з дня, коли гаряче водопостачання у квартиру було припинене.

Листом від 06.06.2019 відповідач повідомив позивача про бажання призупинити постачання у його квартиру гарячої води. 10.06.2019 позивач цей лист отримав. Позивач погодився припинити постачання гарячої води відповідачу, однак, за умови дотримання порядку такого відключення: встановлення заглушки на трубопроводі гарячого водопостачання, опломбування її. Крім цього, позивач наполягав, що роботи по відключенню мають бути оплачені відповідачем. Відповідач не відразу погодився оплатити ці роботи, а коли оплатив роботи були проведені.

Згідно ст.651 ЦК України:

«1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.»

Отже, самої по собі заяви відповідача про бажання припинити гаряче водопостачання недостатньо для того щоб у позивача виник обов`язок негайно припинити нарахування плати за нього. Припинення гарячого водопостачання і, відповідно, припинення нарахування плати за нього, має відбутися за згодою сторін або ж за рішенням суду.

Відповідач не вказав передбачену законом або договором підставу, яка дає йому право змінювати укладений ним з позивачем договір без згоди останнього.

Позивач свою згоду обумовив вимогою до відповідача оплатити вартість відключення квартири від гарячого водопостачання, на що мав право.

Відповідач на таку умову, не відразу, але погодився, відключення квартири від гарячого постачання відбулося за рахунок відповідача.

Після цього згода сторін договору щодо зміни його умов в частині призупинення гарячого водопостачання була досягнута, гаряче водопостачання квартири було припинене і, відповідно, нарахування плати за нього, 05.09.2019 року.

Відповідач не довів, що нарахування плати за гаряче водопостачання квартири продовжувалось після 05.09.2019 року.

Стосовно суми 122,36 грн., то це є, згідно розрахункового листа, нарахована сума за опалення за жовтень 2019 року, а не за гарячу воду.

Вказана сума була відповідачем сплачена 06.11.2019 року, тобто до звернення позивача 25.11.2019 року з заявою до суду.

У зв`язку з цим, у стягненні з відповідача вказаної суми, яка відноситься до періоду з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно, який охоплює позовна заява, слід відмовити.

Стосовно заперечення відповідача, що, оскільки згідно рішення виконкому Ковельської міської ради № 244 від 10.07.2014 норма витрат гарячої води на одного мешканця в житлових будинках квартирного типу становить 3,063 м.куб. в місяць, тому, за період з 01.01.2019 по 10.06.2019 відповідач має зробити йому перерахунок, виходячи з вказаної норми, то суд таке заперечення відхиляє.

Відповідно до п.11 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири .

В будинку відповідача по АДРЕСА_1 встановлено засоби обліку гарячої води і введено їх в експлуатацію з 01.01.2019 року.

Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 року, оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол, вартість такого встановлення, розмір та порядок сплати передбаченого цим Законом внеску за встановлення вузла комерційного обліку.

До відома мешканців будинку по АДРЕСА_1 , в тому числі до відома відповідача, доводилась інформація про те, що в будинку буде встановлено засоби обліку гарячої води, і що за відсутності квартирного лічильника, нарахування за гаряче водопостачання буде проводитись за показниками будинкового засобу обліку пропорційно кількості мешканців квартири. Ця інформація була розміщена на веб-сайті позивача ПТМ «Ковельтепло», безпосередньо при вході у під`їзди будинку, а також надавалась разом з рахунками на оплату послуг.

Позивач довів, що вказана інформація була своєчасно доведена до відома відповідача. Доказом цього є, зокрема, те, що відповідачу було відомо, що у січні 2019 року йому нарахована плата за споживання 8,368 м.куб., тоді коли у грудні 2018 року він оплатив за споживання 3,063 м.куб. Про цю обставину він зазначив у відзиві на позов. Тим самим, відповідачу було відомо, що з 01.01.2019 року нарахування за гаряче водопостачання буде проводитись за показниками будинкового засобу обліку пропорційно кількості мешканців квартири.

Відповідач не довів, що у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року йому подавалася гаряча вода неналежної температури. Щодо цього відповідач надав лише акт від 03.09.2019 року, який підтверджує, що у цей день, на момент складання акту з мережі гарячого водопостачання поступала холодна вода. При цьому, температура води актом не зафіксована. Без такого фіксування перерахунок плати за воду неможливий.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.162 ЖК України, власник житла повинен оплачувати житлово-комунальні послуги.

Таким чином, вимоги позивача слід задовольнити частково за виключенням суми 122,36 грн., яка відповідачем сплачена ще до звернення позивача до суду, - 8926,48 грн.

Позовні вимоги задоволені на 98,64 відсотки. Відповідно, до стягнення з відповідача в користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати в сумі 1894, 87 грн. (1921 х 98,64 %)

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 651 ЦК України, ст.162 ЖК України, ч.3 ст.3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» (45006, м. Ковель, вул. Володимирська, 97-А, р/р № НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк» м. Ковель, МФО 303398, код ЄДРПОУ 30514446) заборгованість за надані послуги в сумі 8926 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість) 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» (45006, м. Ковель, вул. Володимирська, 97-А, р/р № НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк» м. Ковель, МФО 303398, код ЄДРПОУ 30514446) понесені останнім судові витрати в сумі 1894 (одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири) грн. 87 копійок.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскраження продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий:С. Л. Панасюк