Рішення № 88862591, 22.04.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/1359/20

Провадження № 2/225/485/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Соляник А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пузиревської Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м. Торецьк, вул. Дружби,19, код ЄДРПОУ 33839013) про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по розрахунковим виплатам та середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду.

11 березня 2020 року провадження у справі було відкрито в спрощеному порядку.

17 березня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, у якій він зазначив, що відповідач 04.03.2020 року сплатив йому суму заборгованості по розрахунковим виплатам. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача лише суму середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральну шкоду відповідно до позовної заяви.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач з 19 лютого 2002 року по 01 січня 2020 року він працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Торецьквугілля» (колишня назва Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського» Державного підприємства «Дзержинськвугілля».

У зв`язку з переходом на пенсію по інвалідності 01.01.2020 року, позивач звільнився з підприємства за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивачеві завдано моральної шкоди. Він є інвалідом III групи, йому постійно потрібно слідкувати за своїм станом здоров`я, купувати ліки. Внаслідок незаконних дій відповідача, позивач зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.

Статті 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, що заподіяна позивачу полягає в його душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Позивач оцінює нанесену йому моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до заяви позивача, яка надійшла на адресу суду 17.03.2020 року про уточнення позовних вимог, відповідач тільки 04.03.2020 року сплатив йому суму заборгованості по розрахунковим виплатам (тобто с затримкою на 44 роб. дні).

Отже після звільнення, в період з 01 січня 2020 року до 04.03.2020 року, відповідач повністю не розрахувався з позивачем по усім виплатам що належать йому при звільнені, тому відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з ним.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги щодо стягнення заробітку за час затримки розрахунку підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності з урахуванням наданого ним відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Позивач з 19 лютого 2002 року по 01 січня 2020 року він працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Торецьквугілля» (колишня назва Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського» Державного підприємства «Дзержинськвугілля».

У зв`язку з переходом на пенсію по інвалідності 01.01.2020 року, позивач звільнився з підприємства за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Відповідно до заяви позивача, яка надійшла на адресу суду 17.03.2020 року про уточнення позовних вимог, відповідач тільки 04.03.2020 року сплатив йому суму заборгованості по розрахунковим виплатам (тобто с затримкою на 44 роб. дні).

Внаслідок протиправних дій відповідача позивачеві завдано моральної шкоди. Він є інвалідом III групи, йому постійно потрібно слідкувати за своїм станом здоров`я, купувати ліки. Внаслідок незаконних дій відповідача, позивач зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.3, ч.4.ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістомст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістомст.117 КЗпП України в світлі трактування відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", вина роботодавця у затримці розрахунку презюмується, оскільки саме роботодавець має довести відсутність своєї вини.

Суд доходить висновку, що у цій справі відповідачем не доведено відсутність своєї вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 30 січня 2018 року по справі №760/18557/15-ц (провадження № 61-246 св 17) аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем по оплаті лікарняних є порушенням статей 47 та 116 Кодексу. У зв`язку з цим позивачу необхідно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочідні виходячи із середньоденного заробітку. Вказане положення відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 січня 2015 року № 6-195цс14 та від 1 березня 2017 року 635/2084/16-ц.

За період з 01.01.2020 року по 04.03.2020 року середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку становить 19570,32 грн. (444,78 грн. (середньоденний заробіток) х 44 (кількість робочих днів за період з 01.01.2020 року по 04.03.2020 року) = 19570,32 грн.).

Також суд враховує, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано моральної шкоди. Позивач є інвалідом III групи, йому постійно потрібно слідкувати за своїм станом здоров`я, купувати ліки. У зв`язку з не проведенням з ним вчасно повного розрахунку, він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану, а відтак суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, дослідив надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в 19570,32 грн. та моральна шкода у розмірі 2000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м. Торецьк, вул. Дружби,19, код ЄДРПОУ 33839013) про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, м. Торецьк, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 19570 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 32 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, м. Торецьк, Донецької області, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5ч.1РозділуXIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: