Ухвала суду № 88861619, 17.04.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/8978/20

Провадження № 1-кс/947/4600/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Гаврасієнко М.В., прокурора Алесєєва В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , та його захисника Непотенко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Войтенко О.А., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської обласі Алексєєвим В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019160000000988 від 22.10.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Затишшя Фрунзівського району Одеської області, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 303 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160000000988 від 22.10.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.303 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що у грудні 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_1 , керуючись умислом, спрямованим на втягнення осіб жіночої статі у заняття проституцією та забезпечення їх діяльності із заняття проституцією, фактично виконуючи функції адміністратора банного комплексу «ВЕРОНА», розташованого у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи всупереч моральним засадам суспільства, переслідуючи мету наживи, заманювання більшої кількості клієнтів, які б користувалися банними послугами, а відповідно – і збільшення прибутку для себе, почав підшукувати схильних до заняття проституцією осіб жіночої статі, які б займалися проституцією та надавали інтимні послуги клієнтам банного комплексу «Верона», забезпечуючи при цьому їх приміщеннями для надання таких послуг.

При цьому, ОСОБА_1 придбав з метою розповсюдження рекламні картки – флаєра, інформаційний зміст яких передбачав повідомлення іншим особам про можливість надання клієнтам у приміщенні банного комплексу «ВЕРОНА» інтимних послуг особами жіночої статі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку березня 2020 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_2 , фактично виконуючи обов`язки адміністратора банного комплексу «ВЕРОНА», розташованого по АДРЕСА_3 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, переслідуючи мету наживи, незаконного збагачення всупереч моральним засадам суспільства, через невстановлену досудовим розслідуванням особу, дізнався номер мобільного телефону громадянки ОСОБА_3 та інших, невстановлених осіб жіночої статі, маючи намір в подальшому використовувати їх для зайняття проституцією з клієнтами та, використовуючи свої повноваження, як адміністратора, надавати їй для заняття проституцією приміщення зазначеного банного комплексу.

Так, близько 19:00 годині 20.03.2020 року, ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні банного комплексу «ВЕРОНА» по вул АДРЕСА_4 . 18 в м. Одесі, запропонував громадянину ОСОБА_4 , як клієнту бані, надати йому будь-яку особу жіночої статі для використання її сексуальних послуг у приміщенні банного комплексу, на що останній погодився.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , з метою забезпечення особи заняття проституцією, зателефонував ОСОБА_3 , з якою перебував у довірчих відносинах, викликав її до банного комплексу «ВЕРОНА» та надав їй можливість використовувати приміщення банного комплексу у якості місця розпусти.

Надалі протягом одного часу з 19:15 годин по 20:15 годин 20.03.2020 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 послуги сексуального характеру, за що отримала грошові кошти у сумі 1000 гривень.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, о 20:00 годин 16.04.2020, ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні банного комплексу «ВЕРОНА» по вул АДРЕСА_4 . 18 в м. Одесі, запропонував громадянину ОСОБА_4 , як клієнту бані, надати йому будь-яку особу жіночої статі для використання її сексуальних послуг у приміщенні банного комплексу, на що останній погодився.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , з метою забезпечення особи заняття проституцією, зателефонував ОСОБА_3 , з якою перебував у довірчих відносинах, викликав її до банного комплексу «ВЕРОНА» та надав їй можливість використовувати приміщення банного комплексу у якості місця розпусти.

Надалі протягом одного часу з 20:30 годин по 21:30 годин 16.04.2020 ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 послуги сексуального характеру, за що отримала грошові кошти у сумі 1300 гривень.

У діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч, 2 ст. 303 КК України – у втягненні особи у зайняття проституцією та сутенерстві, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, тобто у втягненні особи у зайняття проституцією та сутенерстві, вчиненому повторно., за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років.

Слідчий звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наступним.

Вказане діяння має високу суспільну небезпеку, оскільки руйнує економіку, соціальну сферу, підвищує рівень злочинності, руйнує моральні підвалини суспільства, вражає своїм негативним впливом молодь, провокує конфлікти, принижує честь і гідність тих, хто займається проституцією, створюється загроза поширення цілого ряду небезпечних хвороб, виникають аморальні джерела доходів.

Підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, тобто, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Крім цього, ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що не всі речові докази, на даний момент органом досудового розслідування встановлені, він безпосередньо або через інших осіб може знищити їх або змінити на свою користь, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою достатньо суворий. Так, підозрюваний ОСОБА_1 вину свою визнав, сприяє розкриттю злочину органами досудового розслідування. Крім того, захисник вказав на те, що проведені майже всі слідчі дії, ризик переховування на який посилається орган досудового розслідування відсутній та підозрюваний не є особою, яка є суспільно небезпечною. Також, зазначив, що підозрюваний раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався. На підставі чого, просив відмовити в задоволенні клопотання та просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» ( ОСОБА_5 v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

В судовому засіданні встановлено, що 17.04.2020 року в порядку ст.208 КПК України, ОСОБА_1 затримано, про що складено відповідний протокол.

17.04.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.303 КК України.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.303 КК України.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення середньої тяжкості та тяжкого кримінального правопорушення, тривалості вчинення протиправних діянь, наявність ризиків, які виражаються у можливості переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливості впливати на показання свідків, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Войтенко О.А., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської обласі Алексєєвим В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019160000000988 від 22.10.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали становить 60 днів та обчислюється з дня затримання особи 17.04.2020 року та діє до 15.06.2020 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.