Рішення № 88860827, 22.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року м. Київ № 640/3697/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуюча суддя Кузьменко А.І., судді Добрівська Н.А., Маруліна Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України,

третя особа Пенсійний фонд України

про визнання протиправною та нечинною постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Пенсійний фонд України, в якому просить:

- визнати незаконною і нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду";

- скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, яким передбачено ведення реєстру судових рішень щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та перевірку обґрунтованості суми, що підлягає виплаті. Вказане, на думку позивача, суперечить нормам статей 129, 129-1 Конституції України, статтям 14, 372, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими для виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Пенсійний фонд України та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник Кабінету Міністрів України у відзиві на позов зазначив, що оскаржувану постанову від 22 серпня 2018 року №649 прийнято на виконання підпункту 4 пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», пункту 1 параграфа 32 глави 2 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому представник Кабінету Міністрів України вказує, що оскаржуваний Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не передбачає процедури виконання рішень судів відмінної від процедури, визначеної Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Законом України «Про виконавче провадження», оскільки не встановлює жодних дій з боку стягувача, які б перешкоджали виконанню судового рішення в загальному порядку, а лише визначає окремі аспекти взаємодії органів Пенсійного фонду України та внесення змін до бюджету Пенсійного фонду України для забезпечення ефективного погашення існуючої заборгованості.

Представник Пенсійного фонду України у письмових поясненнях на позов зазначив, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" прийнята в межах наданих повноважень та спрямована на погашення заборгованості з пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, та не позбавляє права позивача на отримання присуджених виплат, а лише визначає механізм їх виплати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 06 червня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 13 червня 2019 року без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у залученні до участі у розгляді даної адміністративної справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 .

Позивач клопотав про розгляд справи без його участі, представники інших сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

З огляду на викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

22 серпня 2018 року Кабінет Міністрів України видав постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі - оскаржувана постанова), якою затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі №809/875/18 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року на підставі довідки військової частини 3057 Національної гвардії України від 21 березня 2018 року за №7 з урахуванням виплачених сум. Згадуване рішення суду набрало законної сили 26 вересня 2018 року .

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28 листопада 2018 року №18213/06 на виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 18 жовтня 2018 року здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2017 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення згідно з довідкою військової частини 3057 Національної гвардії України від 21 березня 2018 року №7, внаслідок чого основний розмір пенсії ОСОБА_1 збільшився до 7006,28 грн.

У зв`язку із набранням чинності з 28 серпня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 за період з 26 вересня 2018 року по 31 жовтня 2018 року стягувачу ( ОСОБА_1 ) донараховано кошти в сумі 5561,71 грн. виплату яких забезпечено відомістю від 29 жовтня 2018 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області виконавчий лист №809/875/18 від 07 листопада 2018 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року на підставі довідки військової частини 3057 Національної гвардії України від 21 березня 2018 року за №7 з урахуванням виплачених сум повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, у названій вище постанові зазначено, що різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01 квітня 2017 року по 26 вересня 2018 року, яка підлягає стягувачу до виплати в сумі 50 552,96 грн включена до додаткових відомостей і буде виплачена після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, перевірка законності цих актів полягає у з`ясуванні їх відповідності законам України.

Підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.

При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі, або можливість порушення такого права в межах правовідносин, які врегульовує такий нормативно-правовий акт.

З огляду на те, що матеріали справи містять докази здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі зазначеного вище судового рішення, однак не містять доказів виплати такої пенсії на виконання рішення суду, суд вважає, що позивач є учасником правовідносин, врегульованих оскаржуваною постановою.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII, діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення праві і свобод людини та громадянина, запобігання та протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23 липня 2014 року, визначає, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Одними із основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 1 параграфа 32 глави 2 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Частиною 3 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, є порушенням бюджетного законодавства.

З метою забезпечення створення механізму виконання рішень судів з питань нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, для погашення існуючої заборгованості з їх виконання, Пенсійним фондом України розроблено відповідний проект постанови Уряду.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII Уряд на основі та на виконання Конституції та законі України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти: постанови та розпорядження.

Так, у відповідності до пункту 3 оскаржуваної постанови боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Одночасно пунктом 4 оскаржуваної постанови передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вимогами статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Суд наголошує, що й до моменту прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваної постанови Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, було визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень в порядку черговості надходження таких документів.

Крім того, пунктом 6 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постанову Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 (далі - Порядок №649), передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

У відповідності до пункту 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Відповідно до частин 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2018 року № 280 "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України", Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2018 року № 280 "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України", Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; здійснює у межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

З огляду на викладене, Пенсійний фонд України наділений повноваженням щодо здійснення контролю за додержанням законів його територіальними органами, в тому числі шляхом проведення перевірки правильності нарахування належної до виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Одночасно підпунктом 4 пункту 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2018 року № 280 "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України" визначено, що Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: утворювати комісії та робочі групи.

З огляду на викладене, утворення в Пенсійному фонді України комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду відповідає завданням Пенсійного фонду України.

Крім того, суд наголошує, що в даному випадку має місце деталізація бюджету Пенсійного фонду на 2018 рік шляхом доповнення позицією "погашення заборгованості з пенсійних витрат за рішеннями суду", що не є свідчення порушення прав позивача, адже в даному випадку має місце визначення напрямку цільового використання коштів, а не обмеження розміру бюджетних асигнувань.

Прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваної постанови дозволяє забезпечити виконання рішень судів з питань нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, погашення існуючої заборгованості з їх виконання, а також приводить у відповідність видаткову частину бюджету Пенсійного фонду України із врахуванням випадків, необхідних для забезпечення виплати вказаних виплат за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №640/3903/19.

Щодо посилання позивача на вимоги статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

На думку суду, позивачем безпідставно ототожнюється порядок виконання рішення суду та порядок виділення коштів у державному бюджеті Пенсійному фонду України на погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, відтак суд відхиляє доводи позивача в цій частині, оскільки статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано механізм саме звернення судових рішень до виконання.

В частині доводів позивача стосовно невідповідності оскаржуваної постанови вимогам Конституції України, суд зазначає, що в межах адміністративного провадження можуть розглядатись спори про визнання нечинними та незаконними нормативно-правових актів виключно на предмет їх законності, тобто невідповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуюча суддя А.І. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

Л.О. Маруліна