Рішення № 88860521, 22.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 р. № 520/2651/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовляє йому у видачі посвідчення "Ветеран військової служби", оскільки має вислугу років понад 25 років, що чітко зафіксовано в наказі про його звільнення з військової служби.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що в дійсності календарна вислуга років позивача становить 23 роки 2 місяці 8 днів та є недостатньою, для встановлення статусу "Ветеран військової служби" та видачі відповідного посвідчення. У свою чергу, в наказі про звільнення позивача до вислуги років , було зараховано час його навчання виключно для призначення пенсії.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .

Судом встановлено що позивач у періоді з 01.09.1968 року по 13.06.1973 року навчався у Харківському державному університеті та проходів військову підготовку за програмою офіцера запасу.

Наказом МО СРСР від 18.05.1973 року № 67 позивачу було присвоєно військове звання лейтенант - інженер.

25.02.1975 року позивач звернувся до відповідного РВК з рапортом про призов його на військову службу та 11.06.1975 року позивача було призвано на військову службу з запасу.

Наказом заступника Міністра оборони України від 21.07.1998 року №0218 позивача було звільнено з військової служби в запас, а наказом начальника ХВУ від 18.08.1998 року № 677 виключено з 19.08.1998 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

В наказі від 21.07.1998 року №0218 зазначено, що календарна вислуга років позивача складає 25 років 5 місяців.

Позивач 05.11.2019 року звернувся до відповідача з заявою щодо надання статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення.

У відповідь на заяву відповідач листом від 20.11.2019 року, з посиланням на ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" повідомив позивача, що днем початку його служби в ЗС є 11.06.1975 року - день призову, днем закінчення військової служби є 19.08.1998 року - день виключення зі списків особового складу, відтак вислуга років на військовій службі позивача складає 23 роки 2 місяці 08 днів, що є недостатньо для позитивного вирішення заяви.

Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що в наказі про звільнення позивача чітко вказано про його календарну вислугу років, що становить понад 25 років, водночас, відповідач вказує про незарахування до вказаної вислуги половини строку навчання у ВНЗ. Зазначені обставини є ключовим аспектом при вирішенні питання про встановлення позивачу статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ( надалі - Закон) ветеранами, зокрема, військової служби, визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

Статтею 10 Закону передбачено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба;«…».

В частині другій статті 17 вказаного Закону йдеться, що до вислуги років особам, зокрема, офіцерського складу, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 pоку № 1601 затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби".

Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» передбачає, що до вислуги років особам офіцерського складу при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2019 року у справі № 809/780/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 805/2337/16-а.

Також слід вказати, що Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону. Зокрема, у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-411а14) зазначено, що «у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

На підставі аналізу наведених вище норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, суд вказує, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Враховуючи викладене, ветеранами, зокрема, військової служби, визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД та надали один з таких документів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 pоку № 1601, зокрема, наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку.

У справі, що розглядається, важливим аспектом є встановлення обставин, чи можливе включення до вислуги років позивача на військовій службі в календарному обчисленні половини періоду його навчання у вищому навчальному закладі.

Суд зазначає, що інформація про календарну вислугу років, що зазначена в наказі про звільнення позивача з військової служби і визначена для призначення пенсії, не може бути єдиною безумовною підставою для отримання статусу ветерана військової служби, без перевірки правильності обрахування такої вислуги відповідно до приписів законодавства.

Зазначене має важливе значення для отримання позивачем статусу ветерана військової служби, оскільки законодавцем встановлено застереження щодо зарахування до вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі. Навчання до вступу на службу у вищому навчальному закладі не єдиною та достатньою підставою для зарахування цього періоду до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана військової служби.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2020 року справа №820/4905/16.

У наказі про звільнення позивача від 21.07.1998 року № 0218 вказано саме про календарну вислугу років, з урахуванням половини строку навчання - 25 років 5 місяців.

Суд зазначає, що Закон України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", застосовуючи поняття "календарна" та "пільгова" вислуга років, не визначає їх зміст та порядок обчислення.

За таких умов вказані поняття мають застосовуватися у значенні, що визначені іншими законами України, що регулюють спільну сферу правовідносин - соціальний захист громадян, що звільнені, зокрема, з військової служби.

Таким Законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідні нормативні посилання на який наведено вище.

Відповідач у відзиві на позов вказував, що обов`язковою умовою для надання статусу ветерана військової служби є наявність відповідної кількості календарних років саме служби, та посилався при цьому на ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції на час звільнення позивача з військової служби, за якою, початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту- для громадян, призваних на строкову військову службу; закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На думку відповідача, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" період навчання може зараховуватися до вислуги років виключно в цілях призначення пенсії.

Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки вказаний Закон передбачаючи зарахування періоду навчання до вислуги років при призначенні пенсії, не містить норм, які б забороняли враховувати військовослужбовцям до вислуги років період навчання в інших цілях.

Відповідно до п. 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку.

Тому, в контексті підстав звернення позивача з метою оформлення статусу "Ветеран військової служби", достатньою підставою для надання такого статусу є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку, а згідно наказу про звільнення позивача від 21.07.1998 року № 0218 вказано саме про календарну вислугу років - 25 років 5 місяців.

Вказаний наказ є чинним, доказів його змін або скасування суду не надано, зазначена у ньому вислуга є достатньою для встановлення позивачу статусу "ветеран військової служби" та видачі відповідного посвідчення.

В будь, якому разі, якщо ж на думку відповідача, наказ про звільнення позивача з військової служби складено некоректно, зазначене не повинно обмежувати прав позивача.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позов в зобов`язальній частині, водночас, з виходом за межі позовних вимог, керуючись ст. 9 КАС України та зобов`язує відповідача визнати позивача ветераном військової служби з видачею посвідчення "Ветеран військової служби".

В решті позову, про визнання протиправними дій відповідача по відмові у видачі посвідчення, його задоволення не призведе до відновлення прав позивача, отже, у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) визнати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) ветераном військової служби з видачею посвідчення "Ветеран військової служби".

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2020 року.

Суддя Заічко О.В.