Рішення № 88860236, 22.04.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/775/20

22 квітня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року №Ф-9314-54.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04 березня 2020 року ГУ ДПС у Тернопільській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф9314-54 на суму 11016,72 грн, яка виникла за рахунок самостійно поданого позивачем звіту про нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2019 рік у розмірі 11016,72 грн.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу протиправною, оскільки позивач зареєстрована як фізична особа підприємець та є платником єдиного податку, разом з тим є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому вважає, що на підставі статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI звільнена від сплати єдиного внеску.

Позивач вказує, що звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік подала помилково, про що зверталась до контролюючого органу з метою проведення документальної звірки сум нарахованих за платежем єдиного внеску, однак вказані доводи відповідачем не були взяті до уваги. Відтак, нарахування єдиного внеску вважає неправомірним, а тому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року №Ф-9314-54.

Ухвалою суду від 25 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У строк, встановлений судом, відповідачем подано відзив на позовну заяв від 13 квітня 2020 року, у якому відповідач позов не визнав та повідомив, що позивач подала до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2019 рік, задекларувавши до сплати суму єдиного внеску у розмірі 11016,72 грн, позивач самостійно визначила базу нарахування єдиного внеску, а згідно норм податкового законодавства, грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню. На підставі поданого звіту про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем сформовано оскаржувану вимогу.

Оскільки, на думку представника, при винесенні оскаржуваної вимоги контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи від сторін не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 08 жовтня 2013 року.

13 лютого 2020 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, форма Д5 (річна), у якому визначено до сплати 11016,72 грн єдиного внеску.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 04 березня 2020 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9314-54 про те, що у позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 11016,72 грн.

Вважаючи помилково поданими суми у звіті по ЄСВ за 2019 рік позивач, до винесення оскаржуваної вимоги, зверталась до контролюючого органу з метою проведення документальної звірки сум нарахованих за платежем єдиного внеску.

За результатами звернення відповідачем відмовлено в анулюванні самостійно задекларованих сум єдиного внеску.

Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464).

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску відносить фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Розглядаючи у системному взаємозв`язку вказані норми Закону №1058 та положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

У зв`язку з цим застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Однак визначення статусу "пенсіонера за віком" передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов`язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску.

Таким чином, частина четверта статті 4 Закону № 2464 передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058, виключно на добровільних засадах.

Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" перше речення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI було викладено у новій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу." Отже, частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

Конституційний Суд України у рішенні від 04.06.2019 року у справа № 1 -13/2018 (1844/16, 3011/16) зазначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави вважати, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

На думку суду, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що суб`єктом владних повноважень не доведена наявність договору про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що виключає необхідність сплати останнім єдиного внеску.

Крім цього, про те, що в звіті помилково зазначено до сплати суми єдиного внеску позивач повідомив контролюючий орган ще до винесення спірної вимоги, що свідчить про відсутність у позивача бажання на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У контексті наведеного, суд вважає, що у спірному випадку, у позивача існували передбачені законом пільги (звільнення) зі сплати єдиного внеску.

Таким чином, суд вважає, що винесена Головним управлінням ДФС у Тернопільській області та оскаржувана в даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку суду, у позивача відсутній обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. Це підтверджується платіжним дорученням №263 від 24 березня 2020 року, що міститься в матеріалах справи.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року №Ф-9314-54.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) сплаченого судового збору.

Реквізити учасників справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 : місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області: місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.