Рішення № 88859791, 22.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1761/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А1536 (вул. Армійська, 77, м. Подільськ, Одеська обл., 66301), про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом (а.с. 1-7) ОСОБА_1 до Військової частини А1536 (далі в/ч А1536, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність в/ч А1536 щодо ненарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.04.2019 року;

зобов`язати в/ч А1536 нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій строком 28 календарних днів за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.04.2019 року.

Позивач зазначив, що він проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, а саме: в в/ч А1536 в період з 31.03.2017року по 19.04.2019року, та згідно з наказом в/ч А1536 (по особовому складу) від 19.04.2019року №22-рс, наказу командира в/ч А1536 (по стройовій частині) від 19.04.2019року №92 відповідно до підпункту "й" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнений з військової служби. Дата виключення зі списків особового складу - 19 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій (посвідчення видане 16.10.2018 року, серія НОМЕР_1 ), але йому не була надана як учаснику бойових дій щорічна додаткова оплачувана відпустка строком на 14 календарних днів. Проте при звільненні зі служби не нарахована та не виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про відпустки» одним із видів відпусток являються інші додаткові відпустки, передбачені законодавством, а ст. 16-2 передбачає додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік учасникам бойових дій як окремій категорії громадян. Пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачена додаткова пільгова відпустка для учасника бойових дій.

На думку позивача, відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 року по 2019 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вважає бездіяльність органу владних повноважень порушує його права, які підлягають захисту у суді.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.17-19).

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважав позов безпідставним та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що відповідно до вимог п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Відповідно до частин 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, а виплата грошової компенсації не передбачена.

Крім того, позивач був виключений із списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення наказами від 19.04.2019 року, та на день виключення зі списків частини не виявив бажання та не звертався за виплатою компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, тобто погодився з повним розрахунком.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 1963 року народження, є громадянином України (паспорт НОМЕР_2 , а.с.8-9).Позивач період з 31.03.2017року по 19.04.2019року проходив військову службу у в/ч А1536.

16.10.2018 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій (серія НОМЕР_5, а.с.13).

Наказом в/ч А1536 (по особовому складу) від 19.04.2019року №22-рс, наказом в/ч А1536 (по стройовій частині) від 19.04.2019року №92 позивач звільнений з військової служби відповідно до підпункту "й" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнений з військової служби. Дата виключення зі списків особового складу - 19 квітня 2019 року (а.с.12).

Наказом в/ч А1536 (по стройовій частині) від 19.04.2019року №92 не вирішено питання виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку за період 2018-2019 роки передбачену ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яку він не використав.

Позивач вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з позовом.

Спірні правовідносини, регламентовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлені види щорічних відпусток, а саме: основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

Статтею 16-2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п. 12).

Статтею 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються, відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Стаття 16-2 Закону України «Про відпустки» знаходиться у розділі ІІІ вказаного Закону, який має назву «Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі у змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності», проте, зміст статті свідчить про те, що вказана відпустка надається тривалістю 14 календарних днів на рік, тобто щорічно тривалістю 14 днів.

Крім того, статтею 10 Закону України «Про відпустки» розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.

Згідно з п. 8 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки», щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказана норма співвідноситься з п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, позивачу, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.

Крім того, суд вважає, що вказана справа є типовою.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі № 620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є: - позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; - підстави спору: а) фактичні відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17-18 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17-18 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 року по справі № 620/4218/18 зазначив, що, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки, їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.05.2019 року по зразковій справі № 620/4218/18.

У постанові ВП Верховного Суду від 21.08.2019 року також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Таким чином, згідно правового висновку Верховного Суду, дія особливого періоду не є підставою для не нарахування та невиплати військовослужбовцю при його звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку, у зв`язку з чим суд не приймає відповідні доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов.

Також, суд вважає неспроможним посилання представника відповідача на відсутність звернення позивача із вимогою надати відпустку, або надати компенсацію за невикористану відпустку, оскільки при звільненні особи зі служби питання повного розрахунку з особою покладається на суб`єкта призначення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини А1536 (вул. Армійська, 77, м. Подільськ, Одеська обл., 66301, код ЄДРПОУ 26615093), про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1536 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 16.10.2018 року по 19.04.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.04.2019 року.

Зобов`язати Військову частину А1536 нарахувати та виплатити Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2196) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 16.10.2018 року по 19.04.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.04.2019 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.