Рішення № 88859783, 09.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.007034

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Василько Т.В.,

представника відповідача Гордєєвої О.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, із вимогами:

-зобов`язати Львівську міську раду безоплатно передати бажану земельну ділянку ОСОБА_1 , з метою будівництва індивідуального житлового будинку, шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою бажаної земельної ділянки як першочерговий етап процесу отримання земельної ділянки, у пріоритетному, першочерговому порядку;

-зобов`язати Львівську міську раду припинити, не продовжувати та скасувати вчинені дії (за наявності таких) або такі, що плануються бути вчиненими, стосовно передачі даної земельної ділянки у власність, оренду або користування третіми особами та зберегти пріоритет безоплатної передачі бажаної земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона бажає отримати у власність земельну ділянку, всі необхідні документи відповідачу подавала, однак отримала відмову. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо розгляду своєї заяви, позаяк результатом розгляду такої мало бути лише рішення ради, а тому за захистом порушеного права звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 29.12.2019 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний термін з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали.

На виконання вимог зазначеної ухвали судді позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 14.01.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

04.02.2020 року від представника відповідача засобами поштового зв`язку надійшов до суду відзив на позовну заяву. У відзиві представник зазначив, що підставою для відмови у наданні відповідного дозволу є той факт, що графічні матеріали, які додаються до заяви, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки. Однак, з наданих графічних матеріалів позивача неможливо було встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку остання хоче отримати у власність. У відзиві також вказано, що позивачем не було надано необхідних документів, передбачених ухвалою Львівської міської ради №2372 від 14.09.2017 року для отримання адміністративної послуги - передача (надання) земельних ділянок комунальної власності на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

05.02.2020 року представник позивача надіслав до суду засобами електронного зв`язку (повторно надійшла до суду 10.02.2020 року засобами поштового зв`язку) відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої останній просив суд:

-визнати протиправними дії Львівської міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 11.06.2019 року та від 05.08.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 ;

-зобов`язати Львівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 від 11.06.2019 року та від 05.08.2019 року та вирішити питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

02.03.2020 року представник відповідача подала до суду відзив на заяву про зміну позовних вимог. У відзиві представник зазначила, що безпідставними є вимоги позивача саме до Львівської міської ради, оскільки, як слідує із змісту заяви від 05.08.2019 року, ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до в.о. начальника Управління земельних ресурсів Львівської міської ради Колос Е.Б. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 . Додатково представник відповідача у відзиві наголосила, що питання розгляду заяв (клопотань) на отримання земельної ділянки віднесено до повноважень Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування виконавчого органу Львівської міської ради, тоді як Львівська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому регламентом міської ради.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року було закрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 09.04.2020 року представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду. Так, згідно цієї заяви представник позивача просить суд:

-визнати протиправними дії Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.06.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 ;

-зобов`язати Львівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2019 року та вирішити питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 , з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, що викладені у позовній заяві та уточненнях до неї, просив суд позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву й заяву про зміну позовних вимог та просила суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом останньої, копія якого міститься в матеріалах справи.

11.06.2019 року за №3-3-66610/АП-2403 ОСОБА_1 було подано на ім`я Міського голови Львова заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 .

Разом із зазначеною вище заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 від 11.06.2019 року, позивачем було подано Міському голові відповідні документи, а саме: -графічний матеріал публічної кадастрової карти, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; -фрагмент схеми функціонального зонування Шевченківського району, згідно змін №5 до Детального плану житлового району «Під Голоском» з вказаним місцем розташування ділянки; -Проектний план Детального плану житлового мікрорайону «Під Голоском» з вказаним місцем розташування ділянки; -схему функціонального зонування території Детального плану житлового району «Під Голоском» з вказаним місцем розташування ділянки; -план-схему з ув`язкою до сусідніх земельних ділянок; -копію документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт).

На заяву від 11.06.2019 року №3-3-66610/АП-2403 Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради надано позивачу відповідь листом від 01.07.2019 року, зі змісту якої встановлено, що для прийняття Львівською міською радою рішення (ухвали) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», Земельного кодексу України та технологічних карток адміністративних послуг (із змінами), які надає Львівська міська рада ОСОБА_1 необхідно самостійно визначитись із місцем розташування земельної ділянки, звернутись із відповідним клопотанням на ім`я міського голови та представити такі документи: -план земельної ділянки масштабу 1:500, виконаний спеціалізованою землевпорядною організацією, з зазначеними межами ділянки, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями (оригінал - два примірники); -довідку про правовий статус земельної ділянки, видану відділом у м.Львові ГУ Держгеокадастру Львівської області (вул.Донецька, 3); -нотаріально засвідчену згоду землекористувачів на ім`я Міського голови щодо вилучення з користування земельної ділянки або її частини у разі доручення земельної ділянки (її частини) з земель цих землекористувачів; -довідку про наявність зареєстрованих на заявника правовстановлюючих документів на земельні ділянки, видану відділом у м.Львові ГУ Держгеокадастру Львівської області; -копію паспорта громадянина України (1, 2, 11 сторінки) або копію документа, що посвідчують особу.

У подальшому, 05.08.2019 року позивач звернулася до в.о. начальника Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою, в якій повідомила, що не має змоги подати будь-які додаткові документи, окрім уже поданих, оскільки витребування таких суперечить положенням ч.6 ст.118 Земельного кодексу України. Вказала також, що у відповідності до Генерального плану міста Львова, Детального плану територій мікрорайону «Під Голоском» (зі змінами), запитувана/бажана земельна ділянка належить до земель категорії Ж-1 - зона садибної забудови, що відповідає вказаному цільовому призначенню у заяві; така земельна ділянка не є у користуванні чи власності третіх осіб. У зв`язку із цим, у своїй заяві (клопотанні) позивач повторно просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_5 .

03.10.2019 року Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради надало позивачу відповідь, викладену у листі №2403-4170, що аналогічна відповіді від 01.07.2019 року.

Відповідно до інформації, наданої відділом у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у довідці від 29.10.2019 року №31-13-0.37-8614/169-19 на заяву від 15.10.2019 року №0-8257/0/256-19 вказано, що земельна ділянка в АДРЕСА_5, згідно представленого плану земельної ділянки, відноситься до земель м.Львів, які не надані у власність або користування.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 Земельного кодексу України (надалі по тексту - ЗК України). Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма кореспондується зі змістом абз.1 ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, вищенаведені норми передбачають два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а)надати дозвіл; б)надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

При цьому, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Згідно з ч.4 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до статті 118 ЗК України, Львівська міська рада під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 11.06.2019 року, повинна була перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.

Суд зазначає, що вирішення заяви повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні Львівської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Проте, Львівською міською радою не було винесено рішення по суті заяви позивача від 11.06.2019 року щодо надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради у своєму листі від 01.07.2019 року за результатами розгляду заяви, повідомило позивача про те, що остання не визначилась із місцем розташування бажаної земельної ділянки та не надала додаткових документів.

Спростовуючи твердження представника відповідача з цього приводу, суд відзначає, що у судовому засіданні досліджені викопіювання зі схеми зонування Шевченківського району, згідно змін №5 із вказаним місцем розташування бажаної земельної ділянки та інші графічні матеріали, що були надані Міському голові Львова, разом із заявою від 11.06.2019 року.

Таким чином, як з`ясовано судом, позивачем було надано належні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що є підставою для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В даному випадку жодне остаточне рішення відповідачем не прийнято, фактично заява позивача залишилася без розгляду, оскільки ні позитивного, ні негативного рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України, для позивача прийнято не було.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява позивача про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не розглянуте відповідачем належним чином і, як наслідок, не прийнято рішення про винесення вказаного клопотання на розгляд чергової сесії Львівської міської ради.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено процедуру розгляду і прийняття рішень щодо відведення земельних ділянок у власність, оскільки розгляд заяви здійснювався не на пленарному засіданні ради і за результатами такого розгляду відсутнє рішення, а лист-відповідь Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради на звернення від 11.06.2019 року, відповідно до норм ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не є належним документом за результатами розгляду заяви позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11.06.2019 року.

Більше того, суд відзначає, що стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Дана позиція підтверджена правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 року у справі №0840/2979/18 (адміністративне провадження №К/9901/68110/1).

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржувана поведінка суб`єкта владних повноважень не ґрунтується на матеріальному законі, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості, а відтак, є протиправною, яка призвела до порушення права позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови в його наданні.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 3)визнання протиправними дій суб`єктів владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4)визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час, з приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18.

Враховуючи, що міською радою всупереч приписам ч.7 ст.118 ЗК України за результатами розгляду заяви позивача не прийнято жодного законного рішення з можливих (надати дозвіл чи відмовити в наданні такого), суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.06.2019 року та за наслідками її розгляду прийняти рішення по суті порушених у заяві питань, у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку задоволенню не підлягають.

При цьому, відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 року справа №420/5288/18.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що з наведених у позові мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 840,80 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправними дії Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.06.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га на території АДРЕСА_5 .

Зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га на території АДРЕСА_5 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2020 року.