Рішення № 88859667, 21.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/845/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, а також повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA901000/2019/000238/2 від 05 серпня 2019 року Кіровоградської митниці ДФС, відповідно до якого вартість задекларованого транспортного засобу марки VW CADDY, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см, дата виготовлення 20.12.2013 року, складає 6500,00 (шість тисяч п`ятсот) EUR;

- повернути позивачу зайво отримані Кіровоградською митницею ДФС кошти в сумі 33403,00 (тридцять три тисячі чотириста три) грн., як отримані безпідставно.

В обґрунтування вимог позивача зазначив, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 МКУ та чітко ідентифікують оцінюваний товар, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Також, позивач вказав, що не погоджуясь з оскаржуваним рішенням, з метою уникнення довготривалого перебування автомобіля на митниці без його розмитнення, прийняв рішення сплатити додатково кошти, визначені відповідачем у сумі 33403, 00 грн.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 р. №689, з урахуванням даних ПІК ЄАІС ДФС, та інформаційних електронних довідників SCHWACKE.

Також представник відповідача вказав, що позивачем не надано всіх запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст.53, 368 МКУ, оскільки як при митному оформленні так і при винесенні рішення про коригування митної вартості позивачем не було надано будь-яких документів, які б містили відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль (а.с.36-39).

Ухвалою суду від 18.03.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду; відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду належним чином завірені копії доданих документів до позовної заяви; зобов`язано відповідача надати до суду: докази на підставі яких прийнято рішення № UA901000/2019/000238/2 від 05 серпня 2019 року про коригування митної вартості товарів, в тому числі належним чином завірену копію митної декларації від 15.05.2019 № UA205090/2019/059519 (а.с.30).

Ухвалою суду від 10.04.2020 продовжено ОСОБА_1 строк встановлений ухвалою суду від 18 березня 2020 року для подання до суду належним чином завірених копій доданих документів до позовної заяви до 20 квітня 2020 року (а.с.62)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, позивачем у Німеччині у фірми CENTURION придбано вживаний автомобіль марки VW CADDY, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см, дата виготовлення 20.12.2013 року, складає 6500,00 (шість тисяч п`ятсот) EUR.

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копією рахунку (інвойс) 19061 від 22/07.2019 (а.с.12), складений мовою оригіналу (німецька), платіжним дорученням від 23.07.2019 (а.с.13).

02.08.2019 позивачем, через свого представника подано митну декларацію № UA 901010/2019/009854, на товар (автомобіль): марки VW CADDY, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см, дата виготовлення 20.12.2013 року, складає 6500,00 (шість тисяч п`ятсот) EUR та застосований основний - 1 метод визначення вартості товару (а.с. 44). У цій же декларації вказано, на авто наявні ознаки експлуатації - ЛФП по кузову, потерст.

Згідно обґрунтування позовної заяви, позивачем до митної декларації (а.с.44) позивачем надано рахунок (інвойс) 19061 від 22/07.2019 (а.с.12), платіжне доручення від 23.07.2019 (а.с.12-13).

02.08.2019 посадова особа відповідача, з використанням ПІК ЄАІС ДФС проведене порівняння рівня за явленої митної вартості товару з рівнями митної вартості товарів з максимально наближеними техніко-комерційними показниками, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівні митних вартостей більшості вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі "імпорт" за час наближений до дати експорту в Україну оцінюваного товару.

Згідно інформаційного електронного довідника SCHWACKE встановлено, що відповідно до заявлених та встановлених техніко-комерційних характеристик, ринкова вартість транспортного засобу суттєво вища, ніж заявлена митна вартість товару. Наявна в митниці інформація як з ПІК ЄАІС ДФС, так і з електронного довідника SCHWACKE, про ринкову вартість автомобіля, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

В зв`язку з цим відповідачем, на підставі частини 6 статті 53 МКУ, декларанта повідомлено, що для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням протягом 10 календарних днів може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, а у відповідності до частини 4 статті 57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, наприклад:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару;

- документи про страхову вартість автомобілю;

- відомості про вартість автомобілю та/або подібних транспортних засобів з Інтернет-джерел.

Декларант був ознайомлений, що у відповідності до частини 4 статті 57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Декларант був повідомлений, що відповідно до положень статті 254 МКУ, з метою перевірки заявлених у поданій в МД відомостей, необхідно надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару (а.с.41, 42).

Декларант 05.08.19 додатково надав о копію МД країни відправлення (Німеччини) (а.с.48). Документ з тими ж реквізитами, які були в первісно наданій МД країни відправлення, але з ціновою інформацією про товар - гр. 22 із вартістю 3000 євро, гр. 46 - із вищим рівнем вартості автомобілю. Від надання інших додаткових документів декларант відмовився 05.08.19.

За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації від 02.08.2019 № UA 901010/2019/009854 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення від 05.08.2019

про коригування митної вартості товарів №UA901000/2019/000238/2, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 6 500 Євро на підставі ст. 64 МК України - за резервним методом № 6, з огляду на ст. 368 МКУ (а.с. 40).

Так у п. 33 оскаржуваного рішення зазначено: " Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Документи, надані до митного оформлення, статті 49-64, 368 Митного кодексу України, інформація яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ПІК ЄАІС ДФС), наказ Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів», «Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 № 689, інформаційна система в мережі Інтернет-електронний довідник SCHWACKE.

В рамках відпрацювання згенерованих АСАУР ФМК, згідно з положенням п. 2 частини 2 статті 55 МКУ, керуючись заходами передбаченими Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 №689, проведено перевірку рівня митної вартості товару з використанням як ПІК ЄАІС ДФС, так і інформаційного електронного довідника SCHWACKE (відповідно до даних наведених в технічному паспорті транспортного засобу).

Враховуючи Інформацію з ПІК ЄАІС ДФС та з додаткових джерел інформації SCHWACKE), не надання декларантом додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст. 53 та 368 МКУ (окрім вищенаведеного), у відповідності до п. 2 частини 2 статті 55 МКУ виникли сумніви щодо достовірності відомостей про вартість товару, зазначену в МД, в зв`язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути застосований.

Цінову інформацію про ідентичні та подібні товари в розумінні ст. 59, 60 та з урахуванням положень ст. 61 МКУ у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін як у митниці (згідно даних ПІК ЄАІС ДФС), так і у декларанта, не виявлено. Для визначення митної вартості товару за МВВ згідно ст. 62 та 63 МКУ необхідна інформація як у митниці, так і у декларанта, відсутня. У відповідності до положень ст. 54, 55, 368 МКУ та враховуючи встановлену ст. 57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МКУ резервним методом на рівні 6500,00 EUR.

При визначенні митної вартості використані відомості про митну вартість товару із МД від 15.05.19 №І)А205090/2019/059519 (легковий автомобіль марки VW CADDY, бувший у використанні; МВВ6; країна походження та виробництва - Німеччина; виробник- VW; календарний та модельний рік виготовлення - 2013; робочий об`єм циліндрів дизельного двигуна 1598 см3; потужність двигуна 75 кВт; митна вартість визнана митницею у валюті контракту 6500,00 євро; товар експортовано в Україну із країни ЄС).

Процедура консультування між митницею і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог МКУ проведено з урахуванням вимог ч. 4 ст. 57, ч. 1 ст. 56 МКУ щодо додержання конфіденційності інформації. В ході консультації декларантом не надано додаткову цінову інформацію (а.с. 40 - зворотна сторона аркуша).

06.08.2019 подано додаткову митну декларацію № UA901010/2019/009949 на вказаний автомобіль за якою митна вартість визначена за 6 (резервним) методом (а.с. 14).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля, з переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, разом з митною декларацією був поданий рахунок (інвойс) 19061 від 22/07.2019 (а.с.12), платіжне доручення від 23.07.2019 (а.с.12-13), які підтверджують сплачену вартість товару (3000 Євро) та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (марка, модель, рік випуску, номер кузова та ін.).

Щодо документів, які при процедурі консультації із позивачем відповідач пропонував надати: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару; документи про страхову вартість автомобілю; відомості про вартість автомобілю та/або подібних транспортних засобів з Інтернет-джерел, суд вважає їх витребування безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації № UA 901010/2019/009854 від 02.08.2019, визначено за ціною договору (контракту), а до самої митної декларації подано, зокрема, рахунок (інвойс) 19061 від 22/07.2019 (а.с.12), платіжне доручення від 23.07.2019, якими підтверджується заявлені відомості про митну вартість транспортного засобу за ціною договору та сплату безготівково 3000 Євро (а.с.12-13) .

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з тим, що наявна в митниці інформація з електронних довідників, про ринкову вартість автомобіля, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за вказаним вище методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) для визначення позивачем митної вартості товару у спірних відносинах.

Більш того, суд звертає увагу, що митною вартістю товару, який ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена за товар, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. В даному випадку фактично сплаченою ціною за товар (транспортний засіб) є 3 000 Євро.

По-друге, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

По - трете, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По - четверте, відповідачем до суду не надано доказів на підставі яких скориговано митну вартість товару.

Так, судом встановлено, що джерелом для визначення ціни товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала інформація з ПІК ЄАІС ДФС, з електронного довідника SCHWACKE та митна декларація від 15.05.2019 № UA205090/2019/059519.

Суд звертає увагу, що відповідачем на вимогу суду, в порушення ч.2 ст.77, 79, 80 КАС України, не надано інформація з ПІК ЄАІС ДФС, з електронного довідника SCHWACKE та митна декларація від 15.05.2019 № UA205090/2019/059519, які є джерелом для визначення ціни товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, без поважних причин.

Посилання представника відповідача на здійснення Державною митною службою України контролю за захисту електронної інформації в інформаційних системах митних органів, а також за дотриманням правил користування засобами захисту інформації не звільняє відповідача від обов`язку доказування правомірності рішення, надання належних та допустимих доказів до суду або вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, в разі їх відсутності у відповідача.

Щодо інформації з ПІК ЄАІС ДФС та з електронного довідника SCHWACKE то відповідачем взагалі не зазначено причини неподання вказаних доказів до суду.

Ненадання відповідачем до суду доказів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення свідчить про необґрунтованість даного рішення та є окремою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Також суд зазначає, що відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на "дійсній вартості" імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд вказує, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Судом встановлено, що відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів UA901000/2019/000238/2 від 05 серпня 2019 року прийняте відповідачем без дотримання вимог, встановлених ч.3 ст. 2 КАС України, є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання повернути позивачу зайво отримані Кіровоградською митницею ДФС кошти в сумі 33403,00 (тридцять три тисячі чотириста три) грн., як отримані безпідставно суд зазначає наступне.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За приписами частини 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені врегульовано Розділом ІІІ Порядку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

З огляду на зазначені положення МК України та Порядку повернення вимога позивача зобов`язати митний орган повернути позивачу зайво кошти в сумі 33403,00 (тридцять три тисячі чотириста три) грн., як отримані безпідставно, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду України від 03.02.2016 по справі № 826/72/15 (реєстраційний номер 55953479), від 03.02.2016 по справі №804/14800/14 (реєстраційний номер 55870558).

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується із правильністю обраного позивачем способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, але вважає передчасною позовну вимогу про зобов`язання повернути позивачу зайво о кошти в сумі 33403,00 (тридцять три тисячі чотириста три) грн., з огляду на те, що судове рішення про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості не набрало законної сили, а позивач, в свою чергу, не звертався до Полтавської митниці ДФС із відповідною заявою про повернення коштів у встановленому порядку.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014, у перегляді якої було відмовлено Верховним судом України постановою від 12.05.2015 у справі № 21-160а15 (реєстраційний номер 44507869). А також у постановах Верховного суду України від 02.02.2016 у справі № 21- 347а14 (реєстраційний номер 56254132), від 23.02.2016 у справі № 21 - 328а14 (реєстраційний номер 56372554).

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд також застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Кіровоградської митниці ДФС (вул. Лавандова, буд. 27-Б, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39640963) про визнання протиправним та скасування рішення, а також повернення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів UA901000/2019/000238/2 від 05 серпня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби у розмірі 420, 40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун