Рішення № 88859658, 21.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 р. № 400/478/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.11.2019 року № Ф-66507-17,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-66507-17 від 07.11.2019 року на суму 39 922,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога винесена відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю не займається, жодної звітності не подавала. Про проведення перевірок органів доходів і зборів з приводу правильності нарахування і сплати єдиного внеску його ніхто не повідомляв. З 2012 року ніде не працює та не здійснює підприємницьку діяльність. Позивач вважає, що відповідачем були грубо порушенні його права та інтереси, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 31.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2020 року на виконаня ухвали суду від 31.01.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву із зазначенням своєї адреси електронної пошти; офіційної електронної адреси відповідача -Головного управління ДФС в Миколаївській області; свого засобу зв`язку; засобу зв`язку відповідача - Головного управління ДФС в Миколаївській області; вірного коду відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області; інформації про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви.

Ухвалою від 10.02.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/478/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно реєстраційних даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебувала на обліку в Миколаївському управлінні ДПІ у м. Миколаєві ГУ ДПС у Миколаївській області з 03.03.1994 по 31.12.2013 на спрощеній системі оподаткування. В період з 01.01.2014 по 05.02.2020 платником було обрано загальну систему оподаткування. В інтегрованій картці платника для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять професійну діяльність обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за третій-четвертий квартал 2013, у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі-підприємцю, що перебувала на спрощеній системі оподаткування, та перший - четвертий квартали 2017 - перший - третій квартал 2019, у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі - підприємцю, що перебувала на загальній системі оподаткування. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Станом на 27.02.2020 року обліковується недоїмка в зв`язку з відсутністю сплати єдиного внеску.

18.03.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем перевірку правильності нарахування та сплати позивачем єдиного внеску не здійснило, наявність звітності та/або бкхгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу) на суми яких (якого) відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховується єдиний внесок не надав. Зазначила, що вимога про сплату недоїмки є протиправною, оскільки нею до відповідача жодної звітності не подавалось.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 09.04.2020 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 09.04.2020 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 2007 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року перебувала на спрощеній системі оподаткування

З 01.01.2014 року по 05.02.2020 року ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець знаходилася на загальній системі оподаткування.

07 листопада 2019 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу(недоїмки) за №Ф-66507-17 в сумі 39 922, 74 грн, яку позивач отримав 20 січня 2020 року.

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню, позивач з даним позовом звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), що набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI, для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, та не менше за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу наведених правових норм дає підстави для висновку, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, що не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому суд звертає увагу на те, що Закон не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування доходу (прибутку).

Додатково вказаний висновок підтверджується тим, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), тобто для таких осіб база нарахування єдиного внеску ставиться в залежність від отриманого доходу (прибутку) в певному звітному періоді.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.10 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 за №449 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953) (надалі -Інструкція), обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.п.1, 2 Розділу VI Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п.3 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, необхідно констатувати, що Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Саме Закон визначив розмір зобов`язань платника податків з єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а саме - була платником єдиного податку.

В зв`язку з тим, що звітність про суми нарахованого єдиного внеску за 2011 - 2013 роки ОСОБА_1 своєчасно надано не було, Повідомленнями - розрахунками було здійснено донарахування сум єдиного внеску, що підлягають сплаті, а саме:

- за 1 - 4 квартал 2011 року в сумі 4010,30 грн;

- за 1 - 4 квартал 2012 року в сумі 4572,42 грн;

- за 1 - 2 квартал 2013 року в сумі 2388,06 грн.

Тобто, за 2011 - 2013 роки сума нарахованого внеску, що належить до сплати становить 10970,78 грн.

В зв`язку з набранням чинності з 11.08.2013 року Закону України від 04.07.2013 року №406-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», функції з адміністрування єдиного внеску передано Державній податковій службі України в Миколаївській області, тому наявний станом на 01.10.2013 борг в розмірі 10 970, 78 грн. було передано до органів ДПСУ в Миколаївській області.

Оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, за нею зберігається обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску.

У інформаційній системі органу доходів і зборів, лише відображається відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені напряму Законом.

Пункт 4 Розділу VI Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Наказ №422).

Відповідно до Наказу №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Наказ №422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Позивачем будь-яких даних про сплату нею заборгованості з єдиного внеску до суду не надано. Виконання нею обов`язку передбаченого Законом, та у розмірі встановленому Законом, не підтверджено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно сформував вимогу та направив її на адресу позивача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога №Ф-66507-17 від 07.11.2019 року, винесена відповідачем, відповідає вимогам та прийнята згідно норм чинного законодавства, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв відповідно до наданих йому повноважень у встановленому законом порядку.

У випадку відмови у задоволенні позову фізичної особи статтею 139 КАС України відшкодування судових витрат, в тому числі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, не передбачено.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.11.2019 року № Ф-66507-17 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.04.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва