Рішення № 88859491, 22.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2020 р. справа № 300/2242/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63920-51 від 14.05.2019,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63920-51 від 14.05.2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області протиправно прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-63920-51 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн., оскільки з 21.11.2016 до 05.02.2019 зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем ТОВ «Відродження» на посаді менеджера, сплата ЄСВ за нього, як найманого працівника, здійснювалася роботодавцем, а тому нарахування йому як ФОП контролюючим органом за аналогічний період сум єдиного внеску, призвело до подвійного оподаткування ЄСВ. Крім того, при винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-63920-51, відповідачем безпідставно не взято до уваги обставину, яка дає підстави для звільнення ОСОБА_1 , від сплати ЄСВ, зокрема той факт, що згідно довідки до акта огляду Івано-Франківської міської МСЕК від 17.10.2011 року №891318 він є інвалідом третьої групи загального захворювання безстроково і отримує соціальну допомогу призначену Управлінням соціального захисту населення Калуської РДА.

Відповідачем на адресу суду направлено відзив на позовну заяву (а.с.63-66). У відзиві представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Калуському управлінні ГУ ДПС в Івано-Франківській області, де зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності 17.04.2013, основним видом діяльності є виробництво готової їжі та страв. Позивачу в автоматичному режимі нараховано ЄВ: 09.02.2018 року за 2017 рік - 8448,00 грн.; 19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; 19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; 19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; 21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн.; 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн.; 21.10.2019 року за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Станом на 30.04.2019 за ФОП ОСОБА_1 згідно інтегрованих карток платника, що відкриті в Калуській ДПІ Калуського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області, обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) в сумі 21030,90 грн. Калуським управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області 14.05.2019 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63920-51 на суму 21030,90 гривень. Вказану вимогу надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення яка отримана ним 24.05.2019. На переконання відповідача вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63920-51 від 14.05.2019 є законною, обґрунтованою та сформованою без порушень вимог чинного законодавства.

Позивачем на адресу суду подано відповідь на відзив (а.с.74-77), де позивач звернув увагу на те, що відповідачем залишено поза увагою обставини викладені ним у позовній заяві з приводу сплати ЄСВ на підставі п.1.ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його роботодавцем ТОВ «Відродження» за основним місцем роботи а також щодо звільнення ФОП від сплати ЄСВ за себе на підставі ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з тим, що він є інвалідом 3 групи і отримує соціальну допомогу, що підтверджується довідкою до акта огляду Івано-Франківської міської МСЕК від 17.10.2011 №891318.

Відповідач подав на адресу суду заперечення (а.с. 86-88), де зазначив, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Калуському управлінні ГУ ДПС в Івано-Франківської області, де зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності від 17.04.2013 та не перебуває у стані припинення. Позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (само зайнята особа), навіть за умови сплати ЄСВ роботодавцем (юридичною особою). Зазначив, що сплата роботодавцем ЄСВ не виключає обов`язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини і зареєстрований як ФОП, сплачувати ЄСВ у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 17.04.2013 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності 10.85 - виробництво готової їжі та страв, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-40).

14.05.2019 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63920-51, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість за звітний період: 2017-2019 року з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21030,90 грн. (а.с.16).

Відповідач направив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-63920-51 поштовим зв`язком з рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_4 , та отримане позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.16-18).

Вважаючи вищевказану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-63920-51 протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просив її скасувати.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI).

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.18 №469), (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 з 17.04.2013 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності 10.85 - виробництво готової їжі та страв, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-40) та перебуває на обліку в Калуському управлінні ГУ ДПС в Івано-Франківської області.

Соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що за висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19), особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд зазначає, що в інтегрованій картці по єдиному внеску (код платежу 71040000) станом на 30.04.2019 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується заборгованість в сумі 21030,90 грн.

За доводами контролюючого органу, усупереч обов`язків платника єдиного внеску, ФОП ОСОБА_1 , не нарахував та не сплатив у встановлений строк єдиний внесок:

за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн.;

за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

за II квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

за IV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.;

за І квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.

Внаслідок чого в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та в інтегрованій картці платника відображено недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка станом на 30.04.2019 склала 21030,90 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач з 21.11.2016 до 04.02.2019 працював на посаді менеджера у ТзОВ «Відродження», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 21.11.2016 (а.с. 41-42), однак за цей період йому, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 01.04.2013 по 31.03.2019 отримував доходи з таких джерел: 2 кв. 2013, підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2682,00 грн.; 03 кв. 2013 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2682,00 грн.; 04 кв. 2013 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2737,00 грн.; 01 кв. 2014 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2847,00 грн.; 02 кв. 2014 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2847,00 грн.; 03 кв. 2014 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2847,00 грн.; 04 кв. 2014 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2847,00 грн.; 01 кв. 2015 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2847,00 грн.; 02 кв. 2015 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2847,00 грн.; 03 кв.2015 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2847,00 грн.; 04 кв. 2015 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2972,00 грн.; 01 кв. 2016 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -3222,00 грн.; 02 кв. 2016 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -3334,00 грн.; 03.2016 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2237,00 грн.; 04 кв. 2016 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -2354,40 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата нарахована 21.11.2016 - 2418,18 грн.; 01 кв. 2017 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -3741,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 9750,00 грн.; 02 кв. 2017 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -3871,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 9812,31 грн.; 03 кв. 2017 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -3936,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 8785,85 грн.; 04 кв. 2017 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -4356,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 10104,62 грн.; 01 кв. 2018 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -4356,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 11700,00 грн.; 02 кв. 2018 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -4356,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 15222,25 грн.; 03 кв. 2018 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -4356,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 8727,27 грн.; 04 кв. 2018 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -4401,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 12 000,00 грн.; 01 кв. 2019 підприємець (Калуська ОДПІ) - 0, соціальна виплата (Управління соціального захисту населення Калуської РДА) -4491,00 грн.; ТзОВ «Відродження» заробітна плата - 6818,74 грн. (а.с.28-33).

Відповідно до наданої до суду позивачем довідки №2/12 від 28.12.2019 ТзОВ «Відродження» (а.с.82), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) він у період із 21.11.2016 по 04.02.2019 працював у ТзОВ «Відродження» на посаді менеджера (Наказ про прийняття на роботу №2/11-к від 18.11.2016 та №01/02-к від 01.02.2019 про звільнення з роботи).

Згідно вказаної довідки підтверджено, що ТзОВ «Відродження» нараховано та виплачено ЄСВ за працівника - ОСОБА_1 у таких розмірах:

- за 2017 рік 3233,93 грн.;

- за 2018 рік 4007,32 грн.;

- за січень 2019 року по лютий 2019 року 573,46 грн.

Отже, наданою позивачем до суду довідкою ТзОВ «Відродження» підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем єдиного внеску за застраховану особу (позивача) протягом спірного періоду.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.

Крім того, суд зазначає, що згідно довідки до акта огляду Івано-Франківського МСЕК №891318 від 17.10.2011 (а.с.46) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом третьої групи, загальне захворювання безстроково і йому виплачується соціальна допомога призначена Управлінням соціального захисту населення Калуської РДА, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 01.04.2013 по 31.03.2019 (а.с.28-33).

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи те, що позивач є інвалідом третьої групи безстроково і йому виплачується соціальна допомога призначена Управлінням соціального захисту населення Калуської РДА, що підтверджено наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою яка звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Отже, відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-63920-51, якою ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску загалом у розмірі 21030,90 грн.

Таким чином, з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України слід визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-63920-51.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 768, 40 гривень, згідно квитанції № N05во4267м від 27.11.2019.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 768, 40 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463) за № Ф-63920-51 від 14.05.2019 про сплату, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21 030, 90 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.