Рішення № 88859419, 21.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/709/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження справу

за позовом:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 27.08.2002 року; має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера за серією та номером паспорта; адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідачів:

Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (адреса: вул. 6-го Грудня, 49, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000)

Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939; адреса: вул. Єгорова, 25-а, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (далі - відповідач 1) та Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 06.07.2019 року та від 07.09.2019 року у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

- зобов`язати Олександрійський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1 , останній як батько своєї неповнолітньої дитини неодноразово звертався до Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області із заявою з приводу видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, на що отримав відмову, яка мотивована тим, що підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки немає у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 року №302. Вважаючи такі відмови протиправними, позивач просить, суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою суду від 20.03.2020 року у справі відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.24).

Управлінням Державної міграційної служби у Кіровоградській області як представником відповідачів подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позивач не погоджується із поданим адміністративним позовом, наполягає на правомірності дій посадових осіб Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області у відповідності до чинних законодавчих приписів (а.с.51-53).

Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 27.08.2002 року; має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера за серією та номером паспорта) є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що посвідчується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.7-8).

Позивач в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, а саме: оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (а.с.9).

Олександрійський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області на вказану заяву листом №3512-497/3512.1-19 від 06.07.2019 року надало відповідь в якій вказало, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. №745 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» встановлено, що з 01 листопада 2016 року оформлення та обмін паспорта громадянина України проводиться із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, тобто оформляється та видається паспорт громадянина України у формі картки. Наголошено, що єдиний державний демографічний реєстр ведеться з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних», оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру документи забезпечують більш надійний ступінь захисту від втручання, пошкодження чи втрати інформації у порівнянні з документами на паперових носіях. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302» Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорт громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Враховуючи викладене, в УДМС України в Кіровоградській області та його територіальних підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (а.с.11).

Водночас, 12.08.2019 року позивач повторно звернувся до відповідача 1 із заявою в якій просить оформити та видати його дитині паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (а.с.12).

Натомість, Олександрійський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області листом від 07.09.2019 року №3512-784/3513.1-19, повідомило позивачу, що за результатами розгляду його заяви щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ повідомлено, що аналогічну заяву з даного питання було раніше розглянуто та надано відповідь. Також, роз`яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення одним і тим же органам від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються (а.с.13).

Не погоджуючись з такою відмовою у видачі її доньці паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Процесуальні питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За змістом положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, виходячи із характеру спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-III (далі - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 своїм листом від 06.07.2019 року лише повідомив заявнику про те, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається у формі картки, можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки чинним законодавством передбачена лише за відповідним судовим рішенням.

Таким чином, відповідач 1 у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову, чи видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не надав будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, лише роз`яснив порядок оформлення, видачі, обміну паспорту громадянина України та вказав на процедурі видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Щодо вказаного суд зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

За вказаних обставин, суд не вбачає відсутності у відповідача можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 було внесено зміни до пункту постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», зокрема, доповнивши його абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.".

Отже, з вказаного вбачається, законодавцем врегульовано питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, тільки за судовим рішенням.

Суд резюмує, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача видати неповнолітній дочці позивача паспорта громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема, щодо відмови позивача від обробки персональних даних її неповнолітньої доньки), а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Так, 19.09.2018 року Великою Палатою Верховним Судом ухвалено постанову у зразковій справі №806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:

позивач - фізична особа, який територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

відповідач - територіальні органи ДМС України;

предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №806/3265/17-а.

Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №806/3265/17-а, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі "книжечки", враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у неповнолітньої ОСОБА_2 права на отримання паспорту у формі "книжечки".

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, що викладена в листі від 06.07.2019 року.

З огляду на те, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання відділу управління Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Суд констатує також, що відповідач 1 своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки порушує її особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року), з огляду на таке.

Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

При цьому, як передбачено у статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так, у пункті 125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.07.2014 року по справі "S.A.S. проти Франції" (Заява № 43835/11) зазначено: "… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції" [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, § 105). Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі "D.H. та інші проти Чеської Республіки" [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою "об`єктивних і достатніх підстав", тобто, якщо вони не служать досягненню "легітимної мети" або якщо не забезпечено "належного пропорційного співвідношення" між використовуваними засобами та поставленою метою.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що права та законні інтереси неповнолітньої ОСОБА_2 порушені, тому, враховуючи зазначене необхідно зобов`язати відповідача 1 оформити та видати бланк паспорту на ім`я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.6), тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, як суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 27.08.2002 року; має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера за серією та номером паспорта; адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (адреса: вул. 6-го Грудня, 49, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000), Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939; адреса: вул. Єгорова, 25-а, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Олександрійського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 06.07.2019 року №3512-497/3512.1-19 у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язати Олександрійський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 27.08.2002 року; має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера за серією та номером паспорта) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939) судовий збір в сумі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько