Рішення № 88859278, 22.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/1425/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0282, Військової частини А1910 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність військової частини А0282 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року та грошової компенсації за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні в період з 05.04.2017 по 19.06.2017; з 26.10.2017 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 30.04.2018 та з 30.04.2018 по 16.05.2018;

- стягнути з військової частини А0282 індексацію грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року в сумі - 4 647 грн 61 коп.;

- стягнути з військової частини А0282 грошову компенсацію за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні в період з 05.04.2017 по 19.06.2017; з 26.10.2017 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 30.04.2018 та з 30.04.2018 по 16.05.2018 в сумі - 76 785 грн 04 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року та грошову компенсацію за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні в період з 05.04.2017 по 19.06.2017; з 26.10.2017 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 30.04.2018 та з 30.04.2018 по 16.05.2018 в сумі - 76 785 грн 04 коп, у зв`язку з чим він звертався до відповідача з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні, проте отримав відмову з посиланням на те, що індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, а компенсація не передбачена законодавством. Тому позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Представником Військової частини А0281 18 березня 2020 року через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про залучення в якості співвідповідача Військову частину А1910 та 19 березня 2020 року додаткові пояснення, в яких представник Військової частини А0281 також просить залучити в якості співвідповідача Військову частину А1910.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 продовжено строк розгляду справи, застосовуючи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Військову частину А1910, встановлено Військовій частині А1910 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позов із поясненнями по суті заявлених вимог та поданням підтверджуючих документів, у тому числі тих, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу та зобов`язано Військову частину А1910 надати до суду розрахунок вихідних, неробочих та святкових днів перебування в зоні АТО в періоди з 05.04.2017 по 19.06.2017; з 26.10.2017 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 30.04.2018 та з 30.04.2018 по 16.05.2018 та розрахунок компенсації за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні в період з 05.04.2017 по 19.06.2017; з 26.10.2017 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 30.04.2018 та з 30.04.2018 по 16.05.2018.

Крім того, вказаною вище ухвалою зобов`язано позивача надати уточнений адміністративний позов із врахуванням обставин, викладених в ухвалі.

Через відділ документального забезпечення суду 13 квітня 2020 року від позивача надійшов уточнений позов, в якому останній просить:

- визнати бездіяльність військової частини А0282 та військової частини А1910 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року та грошової компенсації за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні в період з 05.04.2017 по 19.06.2017; з 26.10.2017 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 30.04.2018 та з 30.04.2018 по 16.05.2018;

- стягнути з військової частини А0282 та військової частини А1910 індексацію грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року в сумі - 4 647 грн 61 коп.;

- стягнути з військової частини А0282 та військової частини А1910 грошову компенсацію за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні в період з 05.04.2017 по 19.06.2017; з 26.10.2017 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 30.04.2018 та з 30.04.2018 по 16.05.2018 в сумі - 76 785 грн 04 коп.

Від представника військової частини А1910 надійшов 14.04.2020 відзив на позовну заяву №477 від 09.04.2020, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголошує, що Порядок №1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. Таким чином, на думку представника відповідача, виплата сум індексації грошового забезпечення у межах коштів Військової частини, передбачених на виплату грошового забезпечення, є неможливою. Крім того, за відсутності фінансування, нарахування не здійснювалось, а відповідно не проводились розрахунки та виплати. Щодо виплати грошової компенсації за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні, то представником відповідача зазначено, що така компенсація не передбачена законодавством.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та відповідно до витягу із наказу командира військової частини А1910 (по стройовій часині) №264 від 27.11.2019 позивача виключено зі списків особового складу частини.

Відповідно до довідки військової частини А1910 №326 від 11.04.2019 ОСОБА_1 в період з 05.04.2017 по 19.06.2017, з 26.10.2017 по 01.03.2018, з 05.03.2018 та з 08.03.2018 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Також, відповідно до довідки військової частини А1910 №327 позивач у період з 30 квітня 2018 року по 16 травня 2018 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оброни.

Позивач 23.01.2020 звернувся із рапортом заявою до відповідача щодо невиплачених сум індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні.

Однак, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповіді так і не отримав.

Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за виконання службових обов`язків в зоні АТО/ООС у вихідні, неробочі та святкові дні, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу №264 від 27.11.2019 було виключено зі списків особового складу командиром військової частини А1910 до складу якої входить військова частина А0281, а тому саме військовою частиною А1910 має бути здійснено всі виплати щодо проходження військової служби.

Позивач звернувся до відповідача із рапортом про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року, однак відповіді не отримав.

Суд зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з березня 2018 року було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, а отже вказаний місяць є місяцем підвищення доходу для проведення подальшої індексації.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Таким чином, невиплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з травня 2017 року по грудень 2018 року включно є порушенням вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.

В свою чергу, що стосується стягнення з військової частини індексації грошового забезпечення в сумі 4 647 грн 61 коп., то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки саме до дискреційних повноважень військової частини належить нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд, керуючись ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину А1910 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по грудень 2018 року.

Щодо грошової компенсації за роботу позивача у вихідні, святкові і неробочі дні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування.

Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий, тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Частиною 2 статті 203 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Відповідно до п.3 Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 №27, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються, серед інших, такі завдання: надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Згідно п. 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2016, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Також, зазначеним Порядком не передбачена виплата грошової компенсації за вихідні, святкові та неробочі дні, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення антитерористичної операції.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що в умовах особливого періоду передбачено надання військовослужбовцям, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, без можливості отримання компенсації за ці дні.

Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15 та постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №803/1755/16, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що нормами спеціального законодавства врегульовано порядок компенсування служби військовослужбовців у святкові, вихідні та неробочі дні шляхом надання днів відпочинку, відсутні підстави для застосування трудового законодавства, зокрема положень Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на наведене, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративнйи позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Військової частини А0282 (проспект Миру, 39, м. Житомир,10004. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08104621) , Військової частини А1910 (проспект Миру, 42, м. Житомир,10004. РНОКПП/ЄДРПОУ: 07920181) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1910 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А1910 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з травня 2017 року по грудень 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 22 квітня 2020 року.

Суддя Л.А.Шуляк