Рішення № 88859247, 17.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року № 320/4712/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Білоцерківського об`єднаного управління ПФУ в Київській області у перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 від 03 травня 2019 року та зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління ПФУ в Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 , виходячи з довідки прокуратури Київської області №18ф-53 від 22 лютого 2017 року, з дня виникнення права на перерахунок, згідно постанов КМУ №505 від 31.05.2012 та №1013 від 09.12.2015 (з 01 грудня 2015 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є пенсіонером за вислугою років згідно ЗУ «Про прокуратуру», пенсія йому призначена з врахуванням періоду перебування на посаді прокурора м. Білої Церкви Київської області. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та від 09.12.2015 № 1013 прокурорським працівникам з 1 грудня 2015 року підвищувалась заробітна плата, з урахуванням якої повинна була розраховуватися пенсія, в тому числі перепідвищуватись пенсіонерам, котрим вона вже призначена. 22 квітня 2016 року позивач отримав довідку № 18ф-178 про розмір заробітної плати працівників органів прокуратури станом на 15 грудня 2015 року. На підставі якої позивачу було перераховано пенсію з 1 січня 2016 року. Після чого він дізнався, що вказана довідка не відповідає вимогам законодавства України, оскільки в ній неправильно відображені дані про його заробітну плату станом на 01.12.2015. 22.02.2017 позивач отримав нову довідку №18ф-53, яка відповідала розміру його середньої заробітної плати. Проте, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у здійсненні, на підставі нової довідки, відповідного перерахунку пенсійних виплат, з моменту виникнення у нього права на перерахунок, а саме з 1 грудня 2015 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23 вересня 2019 року представник відповідача, через службу діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що ОСОБА_1 двічі звертався до суду з позовом про перерахунок його пенсії згідно ЗУ «Про прокуратуру» у редакції 1991 року (зі змінами). На виконання судових рішень, Управлінням пенсійного фонду неодноразово проводились перерахунки пенсії відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», з урахуванням довідок про заробітку плату, виданих прокуратурою Київської області. Останній такий перерахунок був проведений на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 357/5113/17, згідно якої Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зобов?язано здійснити з 01.03.2017 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , передбаченої ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», нарахувавши її у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 22.02.2017 №18р-53. За період з 01.03.2017 по 31.10.2017 позивачу нараховано доплату в сумі 11 314,64 грн., яку було виплачено у листопаді 2017 року. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами пенсійного фонду України відповідно до покладених на них зобов?язань, в установленому чинним законодавством порядком.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року замінено відповідача Білоцерківське об`єднана управління Пенсійного фонду України Київської на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Позивач з 28 травня 2004 року перебуває на обліку у Білоцерківському об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру».

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2016 року визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області щодо не перерахування пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 26 квітня 2016 року згідно з Законом України «Про прокуратуру» та зобов?язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991, виходячи з 90% заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Київської області від 22.04.2016.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року визнано протиправними дії Білоцерківського об`єднаного управління пенсійного Фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 03.03.2017. Зобов?язано Білоцерківське об`єднане управління пенсійного Фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (у ред. 1991 року), виходячи з 90% заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Київської області від 22.02.2017 № 18р-53, без обмеження граничним розміром.

20 липня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року у частині задоволення вимоги про зобов?язання Білоцерківського об`єднаного управління пенсійного Фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (у ред. 1991 року), виходячи з 90% заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Київської області від 22.02.2017 № 18р-53, без обмеження граничним розміром. Прийнято у цій частині нове рішення, яким зобов?язано Білоцерківське об`єднаного управління пенсійного Фонду України Київської області здійснити з 1 березня 2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , передбаченої ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», нарахувавши її у розмірі 90% відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 22.02.2017 № 18р-53.

05 травня 2019 позивач звернувся до Білоцерківського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із довідки прокуратури Київської області від 22 лютого 2017 року №18ф-53, з дня виникнення права на перерахунок, відповідно до постанов КМУ від 31.05.2012 № 505, від 09.12.2015 № 1013, а саме з 1 грудня 2015 року.

Відповідач листом від 21 травня 2019 року № 455/Л-01 повідомив, що на виконання судових рішень, Управлінням неодноразово проводились перерахунки пенсії відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», з урахуванням довідок про заробітку плату, виданих прокуратурою Київської області. Останній такий перерахунок проведений на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 357/5113/17, згідно якої Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зобов?язано здійснити з 01.03.2017 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , передбаченої ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», нарахувавши її у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 22.02.2017 №18р-53. За період з 01.03.2017 по 31.10.2017 нараховано доплату в сумі 11 314,64 грн., яку було виплачено у листопаді 2017 року. Про проведений перерахунок позивач повідомлявся листами від 28.09.2017 № 524/Л-01, від 08.12.2017 №706/Л-1, № 809-Л-01. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами пенсійного фонду України відповідно до покладених на них зобов?язань, в установленому чинним законодавством порядком.

Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення пенсії позивачу визначався статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру».

За приписами ч.1 ст. 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Зазначеною статтею 50-1 Закону № 1789-XII встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури, яка призначена до 01.10.2011, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

При вирішенні питання про застосування закону в часі (статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ) суд виходить з того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та відповідно застосовувались до позивача у діючій редакції.

У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Разом з тим, положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.

Так, згідно з ч.13, 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також, п.5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом №1789-ХІІ до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.

Згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія, згідно із Законом України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників.

Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак, встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

Вищезазначеними постановами суду встановлено наявність правових підстав для здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про Прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 виходячи з 90% заробітної плати згідно з довідкою, виданою прокуратурою Київської області №18ф-53 від 22.02.2017.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідний перерахунок пенсії позивачу, відповідно до постанов суду, проведено з 01.03.2017. При цьому судом було враховано, що із заявою про проведення перерахунку позивач звернувся до пенсійного фонду 03.03.2017.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач вважаючи, що відповідний перерахунок пенсійних виплат повинен бути йому проведений з моменту виникнення у нього права на підвищення розміру пенсії, звернувся 02.05.2019 до територіального органу пенсійного фонду із відповідною заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та від 09.12.2015 № 1013 - з 1 грудня 2015 року.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» передбачено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, у тому числі за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) працівників підвищуються відповідно до збільшення розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699), з встановленням з 1 грудня 2015 року у штатному розписі посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери у відповідних розмірах.

У межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено.

Отже, виходячи з вищевказаних постанов, пенсія хоча із обмеженням граничного розміру, повинна була перераховуватися позивачу з 1 грудня 2015 року, тобто з дня виникнення права на перерахунок.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист залежить також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не проведений перерахунок із вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, проводяться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18.

За положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно довідки прокуратури Київської області від 22.02.2017 № 18ф-53, ОСОБА_1 дійсно працював в органах прокуратури Київської області на посаді прокурора м. Біла Церква. Заробітна плата згідно постанов КМУ від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»; від 30.09.2015 № 763 та від 09.12.2015 № 1013 на відповідній посаді станом на 15 грудня 2015 року становила 20 791,68 грудня.

З урахуванням того, що обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії у даній справі для позивача настали з 1 грудня 2015 року, у зв?язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури, відтак з цього моменту, у відповідача виник обов`язок вчинення відповідних дій направлених на здійснення перерахунку пенсії заявника.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був провести з 1 грудня 2015 року перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача від 22.08.2019, документів пенсійної справи, довідки прокуратури Київської області від 22.02.2017 № 18ф-53 та у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати вказаної у зазначеній довідці, а тому відмова у перерахунку пенсії є протиправною, а вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Суд акцентує увагу, що зазначений перерахунок та виплата пенсії, з врахуванням раніше прийнятих постанов суду, повинен бути проведений з 1 грудня 2015 року по 1 березня 2017 року.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що довідка №18ф-53 від 22.02.2017 видана прокуратурою Київської області є незаконною, оскільки доказів скасування вказаної довідки в судовому порядку або визнання дії протиправними у зв`язку з її видачею, матеріали справи не містять. Натомість відповідачем виконано рішення судів щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивача на підставі вказаної довідки. Крім того, суд не бере до уваги тверджання відповідача про те, що спір щодо перерахунку пенсії останнього було вже вирішено та перерахунок пенсії ОСОБА_1 був проведений, оскільки підставою позову у даній справі є відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до його заяви від 02.05.2019.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995, серія А, №332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стретч проти Сполучного Королівства" (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003).

На думку суду не здійснення перерахунку та виплати пенсійного забезпечення, у вищевказаний період, є втручанням у право позивача на мирне володіння належним йому майном.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням від 23.08.2019, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Білоцерківського об`єднаного управління ПФУ в Київській області у перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 від 21 травня 2019 року №455/Л-01 .

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), виходячи з довідки прокуратури Київської області №18ф-53 від 22 лютого 2017 року згідно постанов Кабінету Міністрів Україин №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" та №1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", з 1 грудня 2015 року по 1 березня 2017 року, з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ-71, вул. Ярославська, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 17.04.2020.

Суддя Я.В. Горобцова