Рішення № 8885787, 30.03.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2010 р. Справа № 8/14/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представників:

від позивача: Естеркін О.М., довіреність № б/н від 20.10.09р.;

                    Решетніков В.М. - директор ( паспорт ЕО 699467);

від відповідача: Лемле Н.В., довіреність № 3 від 25.02.10р.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства “Максіко”, 54017, м. Миколаїв, вул. Радянська, 13,

до відповідача Багатопрофільного кооперативу “Ю-Сервіс”, 54000, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 5, кв. 1,

про стягнення коштів у сумі 85633 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Максіко” (далі –позивач) звернулося з позовом до Багатопрофільного кооперативу “Ю-Сервіс” (далі –відповідач) про стягнення коштів у сумі 85633 грн., які є заборгованістю за договором купівлі –продажу від 02.01.2003 року.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на акт про взаємозалік від 06.01.2003 року, згідно з яким сторони дійшли згоди про залік взаємних однорідних вимог в сумі 85633 грн. по договору купівлі –продажу павільйону від 02.01.2003 року та договору підряду від 15.07.2002 року. Крім того, відповідач вважає пропущеним загальний строк позовної давності, просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у позові (а.с. 24, 25).

Позивач просить поновити строк позовної давності, адже його пропущено з поважних причин. З позицією відповідача не згоден, вважає, що строк позовної давності має обчислюватися з 04.08.2009 року, тобто з дати прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 04.08.2009 року по справі № 11/195/04 –НР, якою встановлений факт неоплати відповідачем вартості майна, придбаного за договором купівлі –продажу від 02.01.2003 року (а.с. 35).

Відповідач не погоджується з позицією позивача щодо строку позовної давності (а.с. 38, 39), надав низку доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором підряду від 15.07.2002 року та заліку зустрічних однорідних вимог (а.с. 40 –142). Вказані докази суд не бере до уваги, оскільки по –перше: надані ксерокопії не засвідчені належним чином, як того вимагає ч. ІІ ст. 36 ГПК України, тому не можуть бути доказами в розумінні ст. 34 ГПК України; по –друге: вказані документи вже були предметом дослідження судів апеляційної і касаційної інстанцій по справі № 11/195/04 –НР і їм надана відповідна правова оцінка.

У судових засіданнях 16.03.2010 року та 22.03.2010 року оголошувалися перерви; 30.03.2010 року засідання поновлено і в ньому за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі. Висновок суду ґрунтується на такому: 02.01.2003 року сторонами укладений договір купівлі –продажу № 4 –9 (далі –Договір), за умовами якого позивач продав, а відповідач купив торгівельний павільйон з літнім майданчиком загальною площею 72,5 кв.м. (далі –об’єкт), розташований в місті Миколаєві по вул. Радянській, 13. Відповідно до п. 2.3 Договору право власності на об’єкт перейшло до відповідача з моменту підписання Договору. Згідно з п.п. 2, 2.1 Договору відповідач зобов’язався сплатити у безготівковому порядку 85633 грн. –вартість об’єкту в термін до 10.01.2003 року. За твердженням відповідача розрахунки за Договором здійснені у повному обсязі шляхом взаємозаліку 85633 грн. за актом від 06.01.2003 року, тобто в межах строку, визначеного п. 2.1 Договору. Проте постановами Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 року та Вищого господарського Суду України від 10.11.2009 року по справі № 11/195/04 –НР встановлено, що відповідач не сплатив позивачеві вартість придбаного торгівельного павільйону з літнім майданчиком у розмірі 85633 грн., оскільки подані відповідачем докази спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. За таких обставин факт несплати відповідачем 85633 грн. за придбаний об’єкт, доказуванню не підлягає.

Щодо позовної давності суд виходить з такого: згідно зі ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, до моменту встановлення Одеським апеляційним господарським судом у своїй постанові від 04.08.2009 року факту несплати відповідачем вартості об’єкту, у позивача не було підстав вважати своє право порушеним, адже існував акт між сторонами про залік зустрічних вимог на суму 85633 від 06.01.2003 року, безпідставність якого в подальшому була встановлена судами апеляційної і касаційної інстанцій.

За таких обставин, немає підстав вважати, строк позовної давності позивачем пропущений; обчислювати його слід від 04.08.2009 року.

З вищенаведеного випливає, що зобов’язання щодо оплати 85633 грн. за Договором № 4 – 9 від 02.01.2003 року відповідач не виконав, чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України згідно з якої зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене у суду немає підстав для застосування позовної давності та відмови в позові.

Керуючись ст. ст. 526, 629 ЦК України, ст. ст. 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Багатопрофільного кооперативу “Ю-Сервіс” (54000, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 5, кв. 1; ідентифікаційний код 22427970) на користь Приватного підприємства “Максіко” (54017, м. Миколаїв, вул. Радянська, 13; ідентифікаційний код 23624743) 85633 грн. –основного боргу; 856 грн. 33 коп. державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

«____»__ 2010 року

Суддя