Рішення № 8885587, 07.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.10                                                                                           Справа№ 20/37

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт –Люкс”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства “Авто –Послуги”, м. Львів

про стягнення 4 836,73 грн.

Суддя П.Т.Манюк

при секретарі К.Чопко

          За участю представників:

          від позивача: не з”явився

          від відповідача: не з”явився.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт –Люкс” до Приватного підприємства “Авто –Послуги” про стягнення 4 836,73 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2010 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

Позивач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, однак ним долучено до позовної заяви достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, проти позову не заперечив, причин неявки не повідомив хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 5096482.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

26.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт-Люкс” (позивачем) та Приватним підприємством “Авто-Послуги” (відповідачем) було укладено договір поставки № 2610-01/009. Відповідно до умов договору постачальник (ТзОВ “Софіт-Люкс”) зобов’язався на умовах та в порядку визначених договором передати у власність покупця (ПП “Авто-Послуги”) автолампи в асортименті, кількості, якості та за цінами зазначеними у специфікаціях, видатково-прибуткових накладних, прейскурантах, а Покупець зобов’язався на умовах та в порядку визначених договором прийняти названий товар та оплатити його.

На виконання умов договору постачальник передав покупцю автолампи в асортименті на загальну суму 4 557,12 грн., що підтверджується видатковою накладною від 12.11.2009 р. № 1211-01 та довіреністю виписаною відповідачем на отримання товару, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 8.1. договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару постачальником у розмірі повної вартості поставленої партії товару.

Відповідач свої зобов”язання по договору не виконав та оплату за отриманий товар не провів, що призвело до заборгованості у розмір 4 557,12 грн.

На адресу відповідача позивачем направлено претензію з проханням погасити заборгованість та акт звірки розрахунків для підписання, які отримані відповідачем 04.02.2010 року, однак залишені без відповіді.

На день подання позову до суду сума заборгованості становила 4 557,12 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п.9.7. Договору у розмірі 107,50 грн., 25% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до п.8.6. Договору у розмірі 131,10 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 41,01 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки від 26.10.2009 р. № 2610-01/009, позивач передав відповідачу автолампи на загальну суму 4 557,12 грн. Факт передачі товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується, підписаною сторонами видатковою накладною № 1211-01 від 12.11.2009 р. та довіреністю виписаною відповідачем на отримання товару, копії яких долучено до матеріалів справи.

Однак, відповідач свої зобов”язання по договору не виконав, чим порушив вимоги п. 8.1. договору, згідно якого покупець зобов’язаний оплатити поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару постачальником у розмірі повної вартості поставленої партії товару.

Відповідач в судові засідання не з”явився, вимоги суду не виконав, доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому сума боргу в розмірі 4 557,12 грн. підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 41,01 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно з п. 8.6. Договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов”язаний сплатити проценти за користування чужими грошовми коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

В частині стягнення 25 % річних за користування чужими коштами в розмірі 131,10 грн. суд вважає, що розраховані вони відповідно до п. 8.6. Договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені в розмірі 107,50 грн. суд вважає, що розрахована вона відповідно до умов п. 9.7. Договору, з врахування вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань», а тому підлягає до стягнення.

          Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на нього повністю.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Авто –Послуги” (79000, м. Львів, вул. Стрийська, 24, код ЄДРПОУ 23269383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт –Люкс” (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 93 А, код ЄДРПОУ 32591365, поштова адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім”ї Хохлових, 8 “А” офіс 311) суму в розмірі 5 174,73 грн. з них:

-          4 557,12 грн. –основний борг;

-          131,10 грн. . –25 % річних за користування чужими коштами;

-          107,50 грн. –пені;

-          41,01 грн. –інфляційних втрат;

-          102,00 грн. –держмита;

-          236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Суддя