Рішення № 8885467, 08.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10                                                                                 Справа № 17/339

За позовом Приватного малого підприємства «ДОНБАСС-95», м. Донецьк

до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 52901 грн. 20 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                                             Представники:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Чуприк С.О., довіреність № 01/4-10-678 від 04.01.10.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №83/01-06-06 від 05.06.2006 у сумі 52901,20 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись, зокрема на наступне.

Відповідно до п.4.4 договору №83/01-06-06 від 05.06.2006 року оплата за виконані роботи провадиться поетапно на підставі актів виконаних робіт.

На підставі Акт приймання виконаних робіт Позивачем були виставлені Відповідачеві рахунки -фактури:

- до Акту приймання виконаних робіт №1/8-112- рахунок-фактура №08/06-1 від 31.08.2006 року на суму 16298,40 грн.

- до Акту приймання виконаних робіт №1/8-111- рахунок-фактура №08/06-4 від 31.08.2006 року на суму 20391,60 грн.

- до Акту приймання виконаних робіт №2/10-11- рахунок-фактура №2/10-11 від 31.10.2006 року на суму 16327,20 грн.

- до Акту приймання виконаних робіт №1/09-15- рахунок-фактура №б/н від 05.09.2006 року на суму 79884,00 грн.

Рахунок - фактура є вимогою продавця до покупця щодо сплати зазначеної в ньому суми.

Згідно платіжного доручення №1754 від 05.09.2006 року відповідачем було сплачено 30000 грн. згідно рахунку-фактури № б/н від 05.09.2006. Вказаний факт свідчіть про те, що направлені позивачем рахунки-фактури, тобто вимоги про сплату, були отримані своєчасно.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача, зокрема вказує, що згідно до рахунків-фактур, які були пред’явлені за вищевказаним договором: №08/06-1 від 31.08.2006 року на суму 16298,40 грн. позовна давність сплинула 07.09.2009; №08/06-4 від 31.08.2006 на суму 20391,60 грн. позовна давність сплинула 07.09.2009; №2/10-11 від 31.10.2006 року на суму 16327,20 грн. позовна давність сплинула 07.11.2009; № б/н від 05.09.2006 на суму 79884,00 грн. позовна давність сплинула 12.09.2009.

Оскільки позивач звернувся до суду з заявою від 11.12.2009, то відповідач вважає, що його позовні вимоги заявлені після спливу позовної давності.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач свій борг підтверджує актом звіряння від 18.04.2008 . Однак, як зазначає відповідач, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а не наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін, що утверджується первинними документами - договорами, накладними, рахунками тощо. Відповідно, до вказаного акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу, що перериває спливання строку позовної давності.

Керуючись ст. 267 Цивільного Кодексу України, відповідач просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову в зв’язку з пропуском встановленого законом строку для захисту порушених прав.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між Приватним малим підприємством «ДОНБАСС-95»(позивач у справі), та Державним підприємством «Первомайськвугілля», (відповідач у справі), було укладено договір № 83/01-06-06 від 05.06.2006 на виконання робіт (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору, передбачено, що Підрядник зобов’язався в порядку і на умовах цього договору виконувати роботи по ремонту і обмурівці котлів ВП ш. «Горська»і ВП ш. «Тошковська»ГП «Первомайськвугілля», а Замовник зобов’язався в порядку і на умовах цього Договору приймати і оплачувати ці роботи.

Пункт 3.1 Договору передбачає, що після закінчення робіт Підрядник повинен здати, а Замовник прийняти виконану роботу. Здача роботи оформлюється актом прийому виконаних робіт.

Вартість робіт за даною угодою визначається пунктом 4.1 Договору, на підставі актів виконаних робіт і кошторисів, що додаються до Договору, і попередньо складає 661324,00 грн.

Згідно з пунктом 4.4 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється поетапно на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника або будь-яким іншим способом, що не суперечить законодавству України, що оформлюється додатковою угодою.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов Договору, виконав відповідні роботи на загальну суму 132901,20 грн., які відповідач оплатив частково на суму 80000 грн.

У зв’язку з зазначеним, за відповідачем залишилась заборгованість у сумі 52901,20 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється главою 61 ЦК України. Зокрема, ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 882 ЦК України передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав роботи на загальну суму 132901,20 грн., що підтверджується актом №1/8-111 приймання виконаних робіт за серпень 2006 року на суму 20391,60 грн. по об’єкту шахта «Гірська»північний ствол ДКРВ10/13 № 1; актом №1/8-112 приймання виконаних робіт за серпень 2006 року на суму 16298,40 грн. по об’єкту шахта «Гірська»ДКРВ10/13 №2; актом №1/09-15 приймання виконаних робіт за вересень 2006 року на суму 79884,00 грн. по об’єкту шахта «Тошківська»ДКРВ 6,5/13 №3; актом № 2/10-11 приймання виконаних робіт за жовтень 2006 року на суму 16327,20 грн. по об’єкту шахта «Тошківська»ДКРВ 6,5/13 №3, підписаним обома сторонами та скріпленими їх печатками (т.1, а.с.122-133).

Згідно з пунктом 4.4 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється поетапно на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника або будь-яким іншим способом, який не суперечить законодавству України, що оформлюється додатковою угодою.

Як вбачається зі змісту даного пункту Договору, сторони не встановили конкретний строк оплати виконаних робіт. Сторонами також не надано суду інших доказів на встановлення строку оплати виконаних за договором робіт.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури:

- до акту приймання виконаних робіт №1/8-111 за серпень 2006 року на суму 20391,60 грн. –рахунок-фактуру №08/06-4 від 31.08.2006 на суму 20391,60 грн. з найменуванням послуг „капітальний ремонт котла ДКВР 10/13 № 1” (податкова накладна від 31.08.2006 № 37);

- до акту приймання виконаних робіт №1/8-112 за серпень 2006 року на суму 16298,40 грн. –рахунок-фактуру №08/06-1 від 31.08.2006 на суму 16298,40 грн. з найменуванням послуг „капітальний ремонт котла ДКВР 10/13” (податкова накладна від 31.08.2006 № 36);

- до акту приймання виконаних робіт № 2/10-11 за жовтень 2006 року на суму 16327,20 грн. –рахунок-фактуру № 2/10-11 від 31.10.2006 на суму 16327,20 грн. з найменування послуги „капітальний ремонт котла ДКВР 6,5/13 № 3” (податкова накладна від 31.10.2006 № 26)

- до акту приймання виконаних робіт №1/09-15 за вересень 2006 року на суму 79884,00 грн. –рахунок-фактура № б/н від 05.09.2006 на суму 79884,00 грн. з найменування послуги „передплата за роботи, поставку матеріалів та обладнання” (податкова накладна від 05.09.2006 № 4 на суму 30000 грн. за капітальний ремонт котла ДКВР 6,5/13 № 3).

          Всього вказані рахунки були виставлені на загальну суму 132901,20 грн.

Вказані рахунки-фактури на підставі ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первинними документами, і так само можуть вважатися вимогою про виконання боржником своїх зобов’язань в розумінні положень ст.530 ЦК України, які повинні виконуватися в строк, визначений вказаною статтею ЦК України.

Доказів надсилання чи вручення вказаних рахунків-фактур відповідачу позивачем суду не надано, однак, відповідач у відзиві на позовну заяву № 01/4-7-68 від 12.02.2010 зазначає, що по всіх вищевказаних рахунках-фактурах минула позовна давність, зокрема, по рахунку-фактурі №08/06-4 від 31.08.2006 - позовна давність сплинула 07.09.2009; по рахунку-фактурі №08/06-1 від 31.08.2006 - позовна давність сплинула 07.09.2009; по рахунку-фактурі № 2/10-11 від 31.10.2006 – позовна давність сплинула 07.11.2009; по рахунку-фактурі № б/н від 05.09.2006 – позовна давність сплинула 12.09.2009.

Факт отримання вказаних рахунків-фактур відповідачем не заперечується. З вищевказаних пояснень позивача вбачається, що він їх отримував в ту ж дату, в яку рахунки були видані, адже від цієї дати відповідач відраховував 7 днів на виконання зобов’язання, передбачені частиною 2 статті 530 ЦК України, та рахував позовну давність.

Таким чином, враховуючи приписи частини 2 статті 530 ЦК України, за вказаними виставленими рахунками-фактурами порушення обов’язку їх оплати виникло: по рахунку-фактурі №08/06-4 від 31.08.2006 – з 07.09.2006; по рахунку-фактурі №08/06-1 від 31.08.2006 –з 07.09.2006; по рахунку-фактурі № 2/10-11 від 31.10.2006 – з 07.11.2006; по рахунку-фактурі № б/н від 05.09.2006 – з 12.09.2006.

Також представником позивача в судовому засіданні 15.02.2010 було надано до матеріалів справи рахунок № б/н від 22.12.2006 на суму 36690,00 грн. з найменуванням послуги –„капітальний ремонт котла ДКВР 10/13” (т.2, а.с.20).

Факт отримання даного рахунку підтверджується відповідачем, який зазначає, що оплатив саме цей рахунок платіжним дорученням № 2602 від 22.12.2006 на суму 25000,00 грн., з призначенням платежу „плата за підготовку до зими за ш.Гірська, згідно рахунка б/н від 22.12.06” (т.2, а.с.64).

В судовому засіданні 04.03.2010 представником позивача було надано до матеріалів справи рахунок № б/н від 22.12.2006 на суму 36690,00 грн. з найменуванням послуги –„капітальний ремонт котла ДКВР 10/13, згідно договору № 83/01-5.06 від 05.06.2006” (т.2, а.с.60), доказів надсилання чи вручення якого відповідачу позивачем не надано.

В судовому засіданні 15.03.2010 представником позивача було надано до матеріалів справи рахунок № б/н від 22.12.2006 на суму 77901,20 грн. з найменуванням послуги – „за роботи по ремонту та обмуруванню котлів, згідно актів виконаних робіт за договором №83/01-06-06 від 5.06.2006” (т.2, а.с.74), доказів надсилання чи вручення якого відповідачу позивачем не надано.

Відповідачем факт отримання вказаних рахунків заперечується, з огляду на що суд критично оцінює їх та не може вважати їх належним доказом по справі.

Позивачем 08.12.2009 також було направлено відповідачу вимогу про відшкодування заборгованості № 801 від 08.12.2009, згідно якої позивач вимагає погасити заборгованість за Договором у сумі 52901,20 грн. Відповіді на претензію відповідачем не надано.

Відповідачем платіжним дорученням № 1754 від 05.09.2006 (т.2, а.с.63) було сплачено 30000,00 грн. з призначенням платежу „плата за підготовку до зими, згідно рахунка б/н від 05.09.2006 за ш.Тошківська”.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем, згідно з призначенням платежу у платіжному дорученні № 1754 від 05.09.2006 було оплачено 30000,00 грн. за актом виконаних робіт №1/09-15 за вересень 2006 року на суму 79884,00 грн. по об’єкту шахта «Тошківська»ДКРВ 6,5/13 № 3 та рахунком-фактурою № б/н від 05.09.2006 на суму 79884,00 грн. (податкова накладна від 05.09.2006 № 4 на суму 30000,00 грн. за капітальний ремонт котла ДКВР 6,5/13 № 3).

Відповідачем платіжним дорученням № 2602 від 22.12.2006 (т.2, а.с.64) було сплачено 25000,00 грн. з призначенням платежу „плата за підготовку до зими за ш.Гірська, згідно рахунка б/н від 22.12.06”.

Як встановлено судом, виконання робіт по об’єкту шахта «Гірська»північний ствол ДКРВ10/13 № 1 та по об’єкту шахта «Гірська»ДКРВ10/13 № 2 підтверджується актом №1/8-111 приймання виконаних робіт за серпень 2006 року на суму 20391,60 грн. та актом №1/8-112 приймання виконаних робіт за серпень 2006 року на суму 16298,40 грн. відповідно.

Оскільки відповідач не зазначив за яким саме актом здійснена оплата, а тільки послався в призначенні платежу на об’єкт –ш.Гірська, та рахунок-фактуру б/н від 22.12.2006 на загальну суму 36690,00 грн., в якому також окрім послуги „капітальний ремонт котла ДКВР 10/13” не зазначено інших ідентифікуючих ознак платежу, то позивач, як вбачається з його пояснень, відніс суму оплати поетапно в рахунок погашення всієї суми заборгованості за виконанні роботи по Договору (т.2, а.с.70).

Однак, суд вважає таке віднесення помилковим, оскільки відповідачем вказано у платіжному доручені об’єкт –шахта Гірська, а роботи на цьому об’єкті проводились тільки за двома актами виконаних робіт: актом №1/8-111 приймання виконаних робіт за серпень 2006 року на суму 20391,60 грн. та актом №1/8-112 приймання виконаних робіт за серпень 2006 року на суму 16298,40 грн., на загальну суму 36690,00 грн., яка відповідає сумі у рахунку-фактурі №б/н від 22.12.2006.

Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки сторони в Договорі не передбачили строк виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт, то у позивача право вимагати їх оплату виникло з наступного після підписання актів виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2006 року з 01.09.2006, за вересень 2006 року –з 01.10.2006, та за жовтень 2006 року –з 01.11.2006 року, оскільки інша дата підписання в актах не зазначена.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин. Однак, ним були вчинені дії, що свідчать про визнання боргу, а саме, його часткова оплата 22.12.2006 на суму 25000,00 грн.

Як встановлено судом та вбачається з вищенаведеного, оплата відповідачем здійснювалася по актам виконаних робіт №1/8-111 та №1/8-112 за серпень 2006 року.

Таким чином, за цими актами відбулось переривання позовної давності та її перебіг почався заново, тобто з 22.12.2006. Враховуючи, що позовна давність складає три роки, то за актом виконаних робіт №1/09-15 за вересень 2006 року, вона сплинула 22.12.2009.

Однак, позивачем позов подано до суду 11.12.2009, що підтверджується написом на першій сторінці позовної заяви, тому на дату подання позову позовна давність за вказаними актами не сплинула.

Тому, сума боргу без урахування часткової оплати за вказаними двома актами виконаних робіт, складає 11690,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

У зв’язку з частковою оплатою 05.09.2006 на суму 30000,00 грн. по акту виконаних робіт №1/09-15 за вересень 2006 року, за цим актом відбулось переривання позовної давності та її перебіг почався заново, тобто з 05.09.2006.

Однак, враховуючи, що загальна позовна давність складає три роки, то за актом виконаних робіт №1/09-15 за вересень 2006 вона сплинула 05.09.2009.

Стосовно акту № 2/10-11 приймання виконаних робіт за жовтень 2006 року на суму 16327,20 грн. по об’єкту шахта «Тішковська»ДКРВ 6,5/13 № 3, то доказів переривання позовної давності за цим актом позивачем не надано, оплат відповідачем здійснено також не було, тому позовна даність за цим актом сплинула 01.11.2009.

Позивач також посилається на оплату відповідачем 25000,00 грн. платіжним дорученням № 1858 від 21.09.2006 в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Однак, в призначенні платежу даного платіжного доручення вказано : „плата за труби ДКВР 10/13, згідно рахунка № 24/3-1 від 01.09.06.”

Відповідач заперечує факт оплати даним платіжним дорученням заборгованості за Договором, та зазначає, що між сторонами існували інші позадоговірні відносини, на підставі яких був поставлений та оплачений даний комплект труб.

Позивачем надано рахунок-фактуру № ь24/3-1 від 01.09.2006 (т.2, а.с.73), з найменуванням „за матеріали та роботи по ремонту та обмуруванню котлів, згідно актів виконаних робіт по договору № 83/01-06-06 від 5.06.2006” на суму 116574,00 грн.

Доказів вручення чи надсилання вказаного рахунку позивачем не надано. Відповідач заперечує факт отримання саме цього рахунку.

Крім того, відповідачем надана до матеріалів справи податкова накладна від 01.09.2006 № 1 на суму 60517,20 грн., в якій підставою поставки комплекту труб для ДКВР 10/13 є рахунок № 24/3-1 від 01.09.2006.

Інших податкових накладних, в яких підставою поставки комплекту труб є рахунок № ь24/3-1 від 01.09.2006, сторонами не надано.

До того ж, предметом Договору № 83/01-06-06 від 05.06.2006 є виконання робіт, а не постачання труб. Умовами Договору не передбачено виконання робіт з матеріалів Підрядника.

Зазначене дає підстави суду вважати рахунок-фактуру № ь24/3-1 від 01.09.2006, наданий позивачем до матеріалів справи, неналежним доказом, а тому не приймає його до уваги як доказ погашення заборгованості за Договором.

Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв’язку з викладеним, позов слід задовольнити частково у сумі 11690,00 грн., в решті вимог слід відмовити за пропуском позовної давності, з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно зі ст. 49 ГПУ України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, буд. 18а, ідентифікаційний код 32320594, на користь Приватного малого підприємства «ДОНБАСС-95», м. Донецьк, вул. Висоцького, буд. 12, кв. 29, ідентифікаційний код 23345813, заборгованість у сумі 11690,00 грн.; витрати по сплаті держмита у сумі 116,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 52,15 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 13.04.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова