Рішення № 8885304, 09.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10 Справа № 8/81пд

За позовом Приватного підприємства «Саліна», м. Красний Луч Луганської області,

до 1.Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Красний Луч Луганської області,

2. Краснолуцької міської ради, м. Красний Луч Луганської області, -

про розірвання договору про спільну діяльність, визнання права власності та визнання права користування (оренди) земельною ділянкою.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю №23 від 08.04.10 року ;

від 1-го відповідача - представник не зявився;

від 2-го відповідача - представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач просить:

визнати за ним право користування (оренди) земельною ділянкою площею 14,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 вважаючи договір оренди земельної ділянки від 06.09.2007 року, укладений між ним та 2-м відповідачем, державна реєстрація від 05.10.2007 року № 040740500104, - зміненим в частині площі земельної ділянки з 0,0013 га на 0,0014 га;

визнати за позивачем - Приватним підприємством «Саліна»(далі ПП «Саліна») право власності на будівлю пункту обміну валюти за технічним паспортом літ А-1 та ганок літ. к, балансовою вартістю 9000,00 грн., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2

розірвати договір №1 про спільну діяльність, укладений між позивачем та 1-м відповідачем 22.03.2008 року, мотивуючи позов тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (1-й відповідач; далі - ФОП ОСОБА_1) не виконав свого зобовязання про надання коштів на будівництво обєкту нерухомості будівлі пункту обміну валют, розташованого у місті АДРЕСА_2, на земельній ділянці, наданій позивачу в оренду з метою розміщення названого обєкту нерухомого майна, - при цьому ФОП ОСОБА_1, незважаючи на вищевикладені обставини, вважає себе таким, що має право власності на спірний обєкт нерухомого майна.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

1-й відповідач до судового засідання не зявився, але надав відзив на позов (вих. №б/н від 06.04.10 року), згідно якому позов в частині розірвання договору про спільну діяльність та про визнання за позивачем права власності на обєкт нерухомого майна визнав у повному обсязі та заявив клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності.

2-й відповідач до судового засідання не зявився, але надав відзив на позов (вих. №б/н від 09.04.10 року), згідно якому позов в частині визнання за позивачем права власності на обєкт нерухомого майна визнав повністю, однак, заперечив проти задоволення позовних вимог в частині визнання договору оренди земельної ділянки від 06.09.2007 року, укладеного між ПП «Саліна»та Краснолуцькою міською радою, державна реєстрація від 05.10.2007 року № 040740500104, - зміненим в частині площі земельної ділянки з 0,0013 га на 0,0014 га, - посилаючись при цьому на те, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку не звертався до міської ради з приводу внесення змін до цього договору.

Представник позивача не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності обох відповідачів, пославшись на клопотання 1-го відповідача про розгляд спору по суті за його відсутності та на чіткий виклад позиції 2-м відповідачем щодо заявлених позовних вимог, які стосуються інтересів міської ради.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача, заслухавши думку представника позивача, у тому числі з цього приводу; враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.4-3, 22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності обох відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

1. 06.09.07 року між Краснолуцькою міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець згідно з рішенням 24-ї сесії Краснолуцької міської ради 5-го скликання від 15.08.06 року за №74 надав, а орендар прийняв у короткострокове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2(п.1.1); площа ділянки 0,0013 га (п.2.1); її нормативна грошова оцінка 4119,65 грн. (п.2.2).

Термін дії договору 3 роки, при цьому після закінчення терміну його дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.3.1).

Згідно п.5.1 договору земельна ділянка передана в оренду для комерційного використання розміщення та обслуговування кіоску обміну валюти.

Договір зареєстровано у Краснолуцькому міському реєстраційному офісі Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вчинено запис від 05.10.07 року за №040740500104 (а.с.9-14).

Межі земельної ділянки визначено в натурі, що підтверджується актом №б/н від 03.09.07 року (а.с.18); її фактично передано орендареві у користування, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с.20).

Позивач на вказаній земельній ділянці збудував пункт обміну валюти, не отримавши для цієї мети дозвіл на здійснення будівельних робіт.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 16.11.92 року №2780-ХІІ «Про основи містобудування»забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво обєктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

За приписами частини 1 ст. 24 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій»фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво обєктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобовязані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво обєкта містобудування.

Здійснивши будівництво спірного об'єкту нерухомості, позивач звернувся до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснодолуцької міської ради», яке 26.01.10 року провело інвентаризацію об'єкту (а.с.22-25).

28.01.10 року виконавчий комітет Краснолуцької міської ради прийняв рішення №31/3 «Про присвоєння поштової адреси пункту обміну валюти по вул. Магістральній у місті Красний Луч», згідно якому присвоїв будівлі пункту обміну валюти літ. А-1 загальною площею 11,10 кв.м, та літ. к ганок, яка знаходиться у місті Красний Луч, по вул. Магістральній, - поштову адресу №62-з (а.с.21).

2.Як вбачається з матеріалів справи, 1-й відповідач ФОП ОСОБА_1, з метою здійснення спільної з позивачем діяльності у вигляді зведення будівлі пункту обміну валюти за вищевказаною адресою, 22.03.08 року уклали між собою договір №1 про спільну діяльність, згідно якому ПП «Саліна» з вищезгаданою метою отримало право користування земельною ділянкою, на якій буде розташований об'єкт нерухомості (п.1.1 -1.2) та надало будівельний майданчик під зведення пункту обміну валюти (п.3.1), а ФОП ОСОБА_1 зобов'язався внести грошові кошти на будівництво цього об'єкту (п.2.1).

Відповідно до п.4.1 договору право власності на будівлю пункту обміну валюти АДРЕСА_2 оформляється за сторонами у рівних частках.

Однак, як стверджує позивач та повністю визнав 1-й відповідач (ФОП ОСОБА_1), останній не виконав своїх зобов'язань за договором, - тобто не надав кошти для фінансування будівництва пункту обміну валюти, внаслідок чого їх (кошти) надав сам позивач.

З огляду на цю обставину позивач вважає неправомірним існування цього договору, та ще й з умовою про оформлення на ФОП ОСОБА_1 права власності на половину закінченого будівництвом об'єкту нерухомого майна.

1-й відповідач повністю визнав доводи позивача.

3.Оскільки з матеріалів інвентаризації зведеного об'єкту нерухомого майна вбачається, що фактично він займає площу більшу, ніж 13,0 кв.м (0,0013 га), - а саме: пункт обміну валют літ. А-1 займає площу 13,67 кв.м, ганок літ.к займає площу 0,69 кв.м, а разом - 14,36 кв.м, - позивачем заявлено позовну вимогу про визнання за ним права користування (оренди) земельною ділянкою площею 14,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 вважаючи договір оренди земельної ділянки від 06.09.2007 року, укладений між ним та 2-м відповідачем, державна реєстрація від 05.10.2007 року № 040740500104, - зміненим в частині площі земельної ділянки з 0,0013 га на 0,0014 га.

З урахуванням тісного взаємозвязку кожної з цих позовних вимог позивачем їх заявлено в одній позовній заяві.

Статтею 58 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути обєднано кілька вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право обєднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Позов в частині визнання факту внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає з огляду на таке.

При вирішенні спору щодо договору оренди земельної ділянки суд виходить з того, що позивач, маючи намір отримати в оренду для розміщення пункту обміну валюти земельну ділянку площею, яка перевищує 0,0013 га, уже наданих йому на підставі договору оренди земельної діялнки №б/н, укладеного між ним та Краснолуцькою міською радою, - повинен був керуватися приписами ч. 2 ст.16 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ «Про оренду землі», згідно якій укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядуванняорендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельної ділянки в оренду врегульовано статтями 12,93,116,122-125 та ін. Земельного кодексу України.

Позивач в рамках вирішення цього спору у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів факт дотримання ним вищезгаданих вимог закону, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

2.Позов в частині розірвання договору по спільну діяльність підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичними та юридичними особами.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договорів про спільну діяльність.

Згідно ст. 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.

Статтею 1131 встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Оскільки договір про спільну діяльність є різновидом договорів, суд при вирішенні спору у цій частині виходить з наступного.

По справі належним чином доведено, що одна із сторін цього договору ФОП ОСОБА_1 - не виконала своїх зобов'язань, а саме: не надала грошові кошти для будівництва пункту обміну валюти, що сама повністю визнала.

У зв'язку з цією обставиною позивач ставить питання про розірвання цього договору.

Згідно загальній нормі щодо підстав для зміни або розірвання договору, викладеній у частинах 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність такого порушення з боку іншої сторони договору в особі ФОП ОСОБА_1

За таких обставин спірний договір підлягає розірванню.

3.Статтею 328 ЦКУ визначено, що право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, придбавається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 331 ЦКУ).

Право власності на знову створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та таке інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦКУ).

З урахуванням того, що позивачем спірний обєкт нерухомого майна зведений самовільно на наданій йому в оренду для цієї мети земельній ділянці, суд при вирішенні цього спору керується наступним.

Відповідно до частини 1-5 ст. 376 ЦКУ житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Власник землі в особі Краснолуцької міської ради не заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомості.

По справі не доведено, що дане нерухоме майно збудоване з порушенням будівельних норм та правил або що воно порушує права інших осіб.

За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позов в цілому підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Позивач при зверненні з позовом до суду не сплатив державне мито за розгляд господарським судом немайнової частини спору. Відповідно до п. «б»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не зробив цього, з огляду на що вказана сума коштиів підлягає стягненню з нього на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.202,203,328,331,376,626,651,1130,1131 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір №1 про спільну діяльність, укладений 22.03.08 року, у місті Красний Луч Луганської області, між Приватним підприємством «Саліна»(місто Красний Луч) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (місто Красний Луч).

3.Визнати за Приватним підприємством «Саліна», ідентифікаційний код 25367090, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Краснознаменна, буд. 4, кв. 50 Луганської області, - право власності на нежитлову будівлю пункту обміну валюти, яка складається з: будівлі пункту обміну валюти літ. А-1 та ганку літ. к, - яка знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Магістральна, 62-з (шістдесят два-«з») Луганської області.

Це рішення відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України є підставою для державної реєстрації права власності вказаного у ньому нерухомого майна.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Судові витрати покласти на позивача.

6.Стягнути з Приватного підприємства «Саліна», ідентифікаційний код 25367090, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Краснознаменна, буд. 4, кв.50 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 6 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Наказ видати державній податковій інспекції у місті Красний Луч Луганської області.

Згідно статті 85 ГПК України у судовому засіданні 09.04.2010 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.04.2010 року.

Суддя А.П.Середа