Ухвала суду № 88852616, 17.04.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9317/19

Провадження по справі №1-кп/635/573/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

за участю прокурора – Григорової Г.П.,

захисників – Мокроусова Ю.С., Князєва В.О., Головкова О.М.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – Сичова К.В.,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Мокроусов Ю.С. у судовому засіданні просив змінити його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з 21-00 години до 06-00 години за місцем реєстрації останнього, про що подав письмове клопотання. Вказав, що на теперішній час відсутні підстави вважати наявними відносно ОСОБА_2 ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам. Разом з тим, прокурором в судовому засіданні не було доведено наявність жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не надано суду жодних доказів на продовження їх існування. Вказав, що його підзахисний всіляко сприяв проведенню слідчих дій у кримінальному провадженні, жодного разу не ухилявся від слідства та не має наміру ухилятись від суду, бажаючи сприяти правосуддю. Також ОСОБА_2 не має закордонного паспорту. Крім цього, на тепершній час на усій території України установлено карантин, під час якого пересування громадян є обмеженим, що виключає можливість переховування обивнуваченого від суду. Підстав для констатації ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України також немає, оскільки прокурором не надано суду інформації про неопитаних органами досудового слідства свідків, інформації про експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, яких прокурор планує залучити у судовому засіданні. Що стосується ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, то прокурором не надано доказів схильності ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, наявності відносно нього інших кримінальних проваджень, в якому він є підозрюваним або обвинуваченим. Посилання на наявність у ОСОБА_2 бойового досвіду, отриманого ним під час проходженння військової служби у зоні АТО, не є обтяжуючою обставиною, а навпаки свідчить про належне виконання ОСОБА_2 свого громадянського обов`язку, за що він має нагороду «Учасника АТО» та нагороду «Учасника бойових дій».

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Князєв В.О. у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на місцем реєстрації. Зазначив, що прокурором в судовому засіданні не було доведено наявність жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не надано суду жодних доказів на продовження їх існування.

Обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник – адвокат Головков О.М. заперечували проти клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Представник потерпілого Сичов К.В. в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою,якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд бере до уваги, що останні обвинувачуються у вчиненні низки злочинів, в тому числі тяжких, за один із яких передбачено покарання на строк до 10 років.

Суд також враховує характер та конкретні обставини вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інкримінованих їм злочинів, а саме, що останні обвинувачуються в умисному пошкодженні майна,вчиненого шляхом вибуху, незаконному зберіганні, носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, наявність у останніх спеціальних навичок поводження зі зброєю та вибуховими пристроями, внаслідок проходження ними служби в Збройних силах України, те, що вчинення злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вчинені групою осіб, та відбувалися на території поблизу приміщення Люботинського професійного ліцею, що в сукупності вказує на підвищену небезпеку як самих діянь, так і осіб обвинувачених.

Отже, враховуючи дані про особу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання їх винуватим, характер та конкретні обставини вчинення інкримінованих їм злочинів, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.

При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинувачених у сукупності із тяжкістю покарання є об`єктивні підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм злочинів.

Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане , якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини,право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

На думку суду з огляду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високий стандартів прав і інтересів суспільствата потерпілого.

Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування у обвинуваченого ОСОБА_2 ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 УПК України, оскільки на теперішній час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані. У разі обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинувачених, існує висока вірогідність незаконного впливу на них з боку обвинувачених, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Також суд вважає, що у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні низки умисних тяжких злочинів, що свідчить про їх схильність до вчинення правопорушень.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання захисників на те, що обвинувачені мають родину, постійне місце проживання, позитивно характеризуються, є тими обставинами, які враховуються при застосуванні зміні, продовженні запобіжного заходу, вирішення питання про призначення покарання, однак не є безумовною підставою для застосування іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, дані про особу обвинувачених, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження запобіжного заходу, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 15 червня 2020 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 15 червня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Мокроусова Ю.С. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя І.В.Березовська